Нью-Йорк – У Сполучених Штатах викликають занепокоєння відверті прояви експорту російського націоналізму, що його насаджують верхні ешелони влади Росії, зокрема, мер Москви Юрій Лужков.
Американців турбує посилена активність націоналістичних сил Росії у так званому «ближньому зарубіжжі», тобто на територіях колишньої радянської імперії.
Причому робиться це не завжди офіційно і відверто, бо ж, як відомо, підрив незалежних урядів і втручання у внутрішні справи сусідніх держав суперечать не лише правилам дипломатії, а й міжнародним правовим нормам, які забороняють підтримку сепаратистів.
Але, як зазначає «Нью-Йорк Таймз», «прем’єр-міністр (Володимир) Путін, фактичний правитель Росії, прагне підважити нові прозахідні уряди (на кордонах Росії), що прийшли до влади внаслідок так званих кольорових революцій».
Отож, Путін користується послугами Юрія Лужкова, мера Москви, щоб завжди можна було послатися на його буцімто самостійні дії у ділянці експорту націоналізму.
Лужков, колишній радянський апаратник, мріє відновити російську регіональну гегемонію шляхом підтримки російської етнічної меншини і заохочення сепаратизму у сусідніх країнах.
Між тим Кремль, як стверджує «Нью-Йорк Таймз», підтримує нібито самостійну зовнішню політику Лужкова – мовляв, той діє з філантропічних переконань.
Упродовж останнього десятиріччя Лужков витратив у «ближньому зарубіжжі» сотні мільйонів доларів зі столичного бюджету. Він підтримує проросійських сепаратистів у Молдові, прокладає автостради в Абхазії та Південній Осетії, сепаратистських регіонах Грузії, споруджує російські храми й багатоквартирні будинки для російських військових у Криму, що є частиною України, і вимагає повернення Криму Росії. Коли ж уряди цих країн протестують, Лужков стверджує, що він просто розширює зв’язки Москви з містами-побратимами.
«Нью-Йорк Таймз», яка примістила на першій сторінці великий матеріал про міжнародну діяльність Лужкова, пише, зокрема: «У зовнішній політиці такого (імперського) типу хтось мусить виступати з агресивними закликами, і Лужков для цього надається ідеально».
Америка проти зазіхань на Крим
До зазіхань Росії на Крим в Америці ставляться вельми негативно. Сенатор Джозеф Байден, голова комісії з закордонних справ Сенату і кандидат на віце-президента від Демократичної партії, заявив, що вважає неприпустимими плани Кремля щодо Криму.
Та все ж Лужков продовжує будувати у Криму тисячі помешкань для російських моряків. Він відкрив у Севастополі філію Московського державного університету і обіцяє подальше фінансування російського будівництва там в обсязі двох мільярдів доларів.
«Нью-Йорк Таймз» зауважує, що хоча Путін заявляє, що Росія поважає територіальну цілісність України, він не засуджує ані кримських сепаратистів, ані активність Лужкова.
А коли Україна у травні у відповідь на чергові заклики мера Москви повернути Крим Росії заборонила Лужкову в’їзд на її територію, російське міністерство закордонних справ заявило, що погляди Лужкова «збігаються з поглядами більшості росіян, які боляче сприйняли розвал СРСР».
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
Причому робиться це не завжди офіційно і відверто, бо ж, як відомо, підрив незалежних урядів і втручання у внутрішні справи сусідніх держав суперечать не лише правилам дипломатії, а й міжнародним правовим нормам, які забороняють підтримку сепаратистів.
Але, як зазначає «Нью-Йорк Таймз», «прем’єр-міністр (Володимир) Путін, фактичний правитель Росії, прагне підважити нові прозахідні уряди (на кордонах Росії), що прийшли до влади внаслідок так званих кольорових революцій».
Отож, Путін користується послугами Юрія Лужкова, мера Москви, щоб завжди можна було послатися на його буцімто самостійні дії у ділянці експорту націоналізму.
Лужков, колишній радянський апаратник, мріє відновити російську регіональну гегемонію шляхом підтримки російської етнічної меншини і заохочення сепаратизму у сусідніх країнах.
Між тим Кремль, як стверджує «Нью-Йорк Таймз», підтримує нібито самостійну зовнішню політику Лужкова – мовляв, той діє з філантропічних переконань.
Упродовж останнього десятиріччя Лужков витратив у «ближньому зарубіжжі» сотні мільйонів доларів зі столичного бюджету. Він підтримує проросійських сепаратистів у Молдові, прокладає автостради в Абхазії та Південній Осетії, сепаратистських регіонах Грузії, споруджує російські храми й багатоквартирні будинки для російських військових у Криму, що є частиною України, і вимагає повернення Криму Росії. Коли ж уряди цих країн протестують, Лужков стверджує, що він просто розширює зв’язки Москви з містами-побратимами.
«Нью-Йорк Таймз», яка примістила на першій сторінці великий матеріал про міжнародну діяльність Лужкова, пише, зокрема: «У зовнішній політиці такого (імперського) типу хтось мусить виступати з агресивними закликами, і Лужков для цього надається ідеально».
Америка проти зазіхань на Крим
До зазіхань Росії на Крим в Америці ставляться вельми негативно. Сенатор Джозеф Байден, голова комісії з закордонних справ Сенату і кандидат на віце-президента від Демократичної партії, заявив, що вважає неприпустимими плани Кремля щодо Криму.
Та все ж Лужков продовжує будувати у Криму тисячі помешкань для російських моряків. Він відкрив у Севастополі філію Московського державного університету і обіцяє подальше фінансування російського будівництва там в обсязі двох мільярдів доларів.
«Нью-Йорк Таймз» зауважує, що хоча Путін заявляє, що Росія поважає територіальну цілісність України, він не засуджує ані кримських сепаратистів, ані активність Лужкова.
А коли Україна у травні у відповідь на чергові заклики мера Москви повернути Крим Росії заборонила Лужкову в’їзд на її територію, російське міністерство закордонних справ заявило, що погляди Лужкова «збігаються з поглядами більшості росіян, які боляче сприйняли розвал СРСР».
(Нью-Йорк – Прага – Київ)