Світлана Єременко
Київ – У той час, як багато українців розлітаються по всьому світу в пошуках кращої долі, все більше іноземців приїздять в Україну. Тут вони будують свою кар’єру та налагоджують життя. Ян Ваньо, провідний соліст балетної трупи Національної опери України,— один із п’яти іноземців, які танцюють на сцені всесвітньовідомого театру.
Чех Ян Ваньо вперше вийшов на сцену Національної опери України три роки тому. Він був учасником Міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря – геніального українського танцівника та хореографа, який 30 років очолював Гранд-Опера в Парижі.
Під час конкурсу керівники Національної опери відзначили хорошу балетну форму Яна Ваньо, високий зріст та артистичність і запросили його на стажування. На той момент хлопець тільки закінчив «Танцювальну консерваторію» у Празі, де його педагогом була Любов Данченко, колишня солістка Національної опери України. Вона й направила Яна до Києва.
Високий, пластичний Принц з балету «Жизель» та «Лебедине озеро», чутливий і романтичний Ромео з «Ромео і Джульєтти» та інші герої Яна не залишають глядача байдужим. Уже три роки чех Ян Ваньо – соліст Національної опери України. «Він просто створений для балету», – тепло говорить про свого учня його педагог, народний артист України Микола Прядченко.
«Ян дуже відданий танцівник, обов’язковий... Він готовий танцювати і маленькі партії, і великі. Він увесь у балеті, бо любить це. Мені приємно і цікаво з ним працювати, тому що я бачу його зацікавленість. Саме тому Ян за короткий термін зробив такий великий ривок вперед», – з гордістю розповідає педагог і наголошує, що у Яна величезний потенціал.
Яну дуже подобається Київ. Відкриттям для нього було те, що Україна має таку давню історію. Особливо юнаку подобаються Софія Київська та Києво–Печерська лавра. Нічого подібного у Празі немає, каже він.
Ян Ваньо пишається, що танцює на сцені Національної опери України і каже, що в Чехії він не зміг би отримати такий досвід у сфері класичного балету та зробити кар’єру танцівника.
«Я думаю, – каже Ян, – що у Чехії я не мав би такої кар’єри. В театрах Праги інший репертуар, здебільшого сучасний. Такого класичного репертуару в Чехії немає. Я в Києві продовжую вчитись, тут все нове для мене. А партій, які я танцюю, я б там, мабуть, не мав, тому що самих спектаклів немає», – розповідає Ян Ваньо.
«Україна - наш рідний дім»
Сьогодні в Національній опері України працює п’ять іноземців. Єва Петрикова приїхала зі Словаччини. А Сінобу Такіта, Хідео Сугано й Набухіро Терадо з Японії. Сінобу та Набухіро — вже заслужені артисти України. Хідео та Сінобу вважають Україну своїм домом.
Сінобу Такіта навчалась в Інституті балету у Токіо, куди приїздили викладачі з Москви та Києва. Так вона познайомилась з Аллою Лагодою, завідувачкою трупи Київської опери. Придивившись до талановитої дівчинки, Алла запросила її до Києва.
Сінобу розповідає про Аллу Лагоду з теплом і ніжністю як про другу маму. Згадує, як педагог водила Сінобу, якій тільки виповнилося 16 років, за ручку в театр і з театру. Дівчина навіть жила в родині Алли Лагоди. А мама в Японії страшенно хвилювалась, чи є в Україні питна вода, чи є що їсти.
Сьогодні Сінобу Такіта – провідна балерина Національної опери, заслужена артистка України. Вона вдячна за таку високу оцінку, але все одно хвилюється перед спектаклем. Каже, що в Японії вона б не досягла такого злету, тому що там дуже важко влаштуватись на роботу. А танцівники балету не можуть присвятити себе тільки улюбленій справі.
В Україні краще, як у Японії
Йоко Сугано мріяла про балет. Але здійснив мрію її син Хідео. У 2002 році він взяв відпустку в університеті, де навчався бізнесу, і поїхав до Москви на стажування. Склавши екзамен на «відмінно», Хідео отримав запрошення в трупу Імперського російського балету, де почесним президентом була Майя Плісецька.
За півтора року юнак станцював всі сольні партії. Танцював у «Щелкунчику», «Сплячій красуні», «Ромео та Джульєтті». Був запрошений на гастролі в Одесу. А коли повертались, поїзд ішов через Київ. І Хідео вирішив залишитись і спробувати свої сили у Національній опері.
Партнерка поїхала до Москви, а Хідео Сугано став солістом Національної опери України. Мама була в розпачі від того, що син залишається в чужій країні. Але після того, як приїхала до Києва і побачила його танцюючим у «Сильфіді», змирилась. І тепер не дивується, коли Хідео називає Київ, Україну своїм домом. А сам Хідео Сугано стверджує, що в Україні почуває себе краще, ніж у Японії.
Разом з українською трупою іноземці об’їздили увесь світ. І скрізь вони з гордістю розповідають, що танцюють в Національній опері України.
Завідувач балетної трупи Андрій Торопчин каже, що керівництво театру вітає танцівників з-за кордону. Але відбір до суперпрофесійної трупи, який відбувається кожного року, дуже суворий. У цьому році, наприклад, з 40 чоловік відібрали тільки восьмеро. Та й до них будуть придивлятися упродовж сезону. Бо танцювати на сцені Національної опери України, яку знають в усьому світі, – це велика честь.
(Київ - Прага)
Київ – У той час, як багато українців розлітаються по всьому світу в пошуках кращої долі, все більше іноземців приїздять в Україну. Тут вони будують свою кар’єру та налагоджують життя. Ян Ваньо, провідний соліст балетної трупи Національної опери України,— один із п’яти іноземців, які танцюють на сцені всесвітньовідомого театру.
Чех Ян Ваньо вперше вийшов на сцену Національної опери України три роки тому. Він був учасником Міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря – геніального українського танцівника та хореографа, який 30 років очолював Гранд-Опера в Парижі.
Під час конкурсу керівники Національної опери відзначили хорошу балетну форму Яна Ваньо, високий зріст та артистичність і запросили його на стажування. На той момент хлопець тільки закінчив «Танцювальну консерваторію» у Празі, де його педагогом була Любов Данченко, колишня солістка Національної опери України. Вона й направила Яна до Києва.
Високий, пластичний Принц з балету «Жизель» та «Лебедине озеро», чутливий і романтичний Ромео з «Ромео і Джульєтти» та інші герої Яна не залишають глядача байдужим. Уже три роки чех Ян Ваньо – соліст Національної опери України. «Він просто створений для балету», – тепло говорить про свого учня його педагог, народний артист України Микола Прядченко.
«Ян дуже відданий танцівник, обов’язковий... Він готовий танцювати і маленькі партії, і великі. Він увесь у балеті, бо любить це. Мені приємно і цікаво з ним працювати, тому що я бачу його зацікавленість. Саме тому Ян за короткий термін зробив такий великий ривок вперед», – з гордістю розповідає педагог і наголошує, що у Яна величезний потенціал.
Яну дуже подобається Київ. Відкриттям для нього було те, що Україна має таку давню історію. Особливо юнаку подобаються Софія Київська та Києво–Печерська лавра. Нічого подібного у Празі немає, каже він.
Ян Ваньо пишається, що танцює на сцені Національної опери України і каже, що в Чехії він не зміг би отримати такий досвід у сфері класичного балету та зробити кар’єру танцівника.
«Я думаю, – каже Ян, – що у Чехії я не мав би такої кар’єри. В театрах Праги інший репертуар, здебільшого сучасний. Такого класичного репертуару в Чехії немає. Я в Києві продовжую вчитись, тут все нове для мене. А партій, які я танцюю, я б там, мабуть, не мав, тому що самих спектаклів немає», – розповідає Ян Ваньо.
«Україна - наш рідний дім»
Сьогодні в Національній опері України працює п’ять іноземців. Єва Петрикова приїхала зі Словаччини. А Сінобу Такіта, Хідео Сугано й Набухіро Терадо з Японії. Сінобу та Набухіро — вже заслужені артисти України. Хідео та Сінобу вважають Україну своїм домом.
Сінобу Такіта навчалась в Інституті балету у Токіо, куди приїздили викладачі з Москви та Києва. Так вона познайомилась з Аллою Лагодою, завідувачкою трупи Київської опери. Придивившись до талановитої дівчинки, Алла запросила її до Києва.
Сінобу розповідає про Аллу Лагоду з теплом і ніжністю як про другу маму. Згадує, як педагог водила Сінобу, якій тільки виповнилося 16 років, за ручку в театр і з театру. Дівчина навіть жила в родині Алли Лагоди. А мама в Японії страшенно хвилювалась, чи є в Україні питна вода, чи є що їсти.
Сьогодні Сінобу Такіта – провідна балерина Національної опери, заслужена артистка України. Вона вдячна за таку високу оцінку, але все одно хвилюється перед спектаклем. Каже, що в Японії вона б не досягла такого злету, тому що там дуже важко влаштуватись на роботу. А танцівники балету не можуть присвятити себе тільки улюбленій справі.
В Україні краще, як у Японії
Йоко Сугано мріяла про балет. Але здійснив мрію її син Хідео. У 2002 році він взяв відпустку в університеті, де навчався бізнесу, і поїхав до Москви на стажування. Склавши екзамен на «відмінно», Хідео отримав запрошення в трупу Імперського російського балету, де почесним президентом була Майя Плісецька.
За півтора року юнак станцював всі сольні партії. Танцював у «Щелкунчику», «Сплячій красуні», «Ромео та Джульєтті». Був запрошений на гастролі в Одесу. А коли повертались, поїзд ішов через Київ. І Хідео вирішив залишитись і спробувати свої сили у Національній опері.
Партнерка поїхала до Москви, а Хідео Сугано став солістом Національної опери України. Мама була в розпачі від того, що син залишається в чужій країні. Але після того, як приїхала до Києва і побачила його танцюючим у «Сильфіді», змирилась. І тепер не дивується, коли Хідео називає Київ, Україну своїм домом. А сам Хідео Сугано стверджує, що в Україні почуває себе краще, ніж у Японії.
Разом з українською трупою іноземці об’їздили увесь світ. І скрізь вони з гордістю розповідають, що танцюють в Національній опері України.
Завідувач балетної трупи Андрій Торопчин каже, що керівництво театру вітає танцівників з-за кордону. Але відбір до суперпрофесійної трупи, який відбувається кожного року, дуже суворий. У цьому році, наприклад, з 40 чоловік відібрали тільки восьмеро. Та й до них будуть придивлятися упродовж сезону. Бо танцювати на сцені Національної опери України, яку знають в усьому світі, – це велика честь.
(Київ - Прага)