Сьогодні - Міжнародний день боротьби з бідністю. Кожен двадцятий українець в основному змушений перебиватися з хліба на воду, зазначає правозахисник Євген Захаров. А за даними представників ООН, скрутно з доходами у третини мешканців України. Урядовці переконують, що в Україні стає менше бідних. Як можна в сучасних умовах ефективно боротися з бідністю в Україні?
Скільки ж бідних в Україні?
За словами правозахисника Євгена Захарова, катастрофічною ситуацію не назвеш, але й радіти змінам на краще теж не доводиться. Останнє соціологічне опитування Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова показує, що чутки про бідність перебільшені, говорить Євген Захаров. «За рівнем доходів до середнього класу себе віднесли трохи більше половини опитаних, 31% - назвали себе бідними. Але головна проблема – велика різниця між бідними й багатими. Можна сказати, що 5-7% населення ледь виживає, їм практично загрожує голод».
Проблема бідності в Криму має, крім усього, ще й географічний фактор
Статистика-статистикою, але наскільки «заможно» живеться нині пересічним (не столичним) людям, кримський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула розповідає на прикладі степових районів півострова. Їхнім мешканцям значно скрутніше, ніж тим, кому пощастило жити на Південному узбережжі, яке добряче підживлюють курортники.
У степовому Криму бідність значної частини людей стала справжньою соціальною проблемою. У 70-80 роки минулого століття, коли нафтогазові долари дозволяли Радянському Союзові вкладати значні дотації у кримське сільське господарство, ці райони півострова майже процвітали. Дармова електрика, пальне і дніпровська вода – були основою місцевої зовсім не економної економіки.
Коли ж після розпаду СРСР і ліквідації соціалізму довелося економити, то місцева економіка завалилася разом з надбудовою. Тепер степові села депресивні, вони просто вимирають. Немає роботи, брак води, зруйнована соціальна інфраструктура. Алкоголізм і наркоманія – це вся перспектива.
Частина мешканців цих сіл виїхала у пошуках роботи і кращого життя, частина перейшла на натуральне господарювання.
Світова фінансова криза впливає на бідних у першу чергу
Кількість бідних може зрости в Україні і через світову фінансову кризу, попереджає провідний економіст Світового Банку Прадееп Мітра. В інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що наслідки цієї кризи гостро відчує Східна Європа – і Україна не буде винятком. «Східна Європа та Центральна Азія стають все більше й більше інтегрованими в світову фінансову й торговельну систему, і тому ці регіони відчувають наслідки кризи на світових фінансових ринках. Деякі країни дуже залежать від грошових переказів своїх заробітчан, Таджикистан, Молдова, наприклад. Оскільки темпи світової економіки стають повільнішими, що ми і передбачуємо, буде економічне сповільнення в Росії, Казахстані, в Україні. Отож, знову найбільше від того потерплять бідні країни, оскільки потік цих переказів сповільниться».
В Україні за останній рік бідних поменшало на 1 млн. осіб, стверджує Валентина Латик, директор департаменту стратегії соціального розвитку Мінпраці. «У минулому році рівень бідності складав 28,1%, а в цьому році - 27,3%. Люди стають краще жити: збільшуються доходи та допомоги. При цьому офіційна межа бідності збільшилася більше, ніж на 20% і становить 526 грн. (2007р.)».
Населення Львівської області біднішає
Тим часом, за оцінкою Міжнародної організації праці, рівень бідності в одному з українських регіонів – Львівщині – тридцять вісім відсотків, зазначає кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук. Близько 700 тис. осіб на Львівщині не відчувають жодних зрушень у подоланні бідності, про які говорять у Мінпраці. Ці люди мріють не про нове імпортне авто чи комфортний відпочинок за кордоном, а про те, як би прогодуватися.
Якщо у місті ще можна знайти якусь роботу, переважно запит на робітничі професії, то у селах панує тотальне безробіття. Чоловіки їдуть на сезонні роботи у Росію чи працюють на будовах Києва, а жінки доглядають власне господарство.
Тому селяни цілковито залежать від своєї праці, а ще від урожаю, який продають приватним особам. Нині вони ні на кого вже не покладають надії щодо поліпшення рівня свого життя. За роки незалежності з галицьких сіл виїхали майже усі люди працездатного віку. Є села, в яких немає молодих чоловіків чи жінок. За заробітчанські гроші люди поліпшили матеріальне становище своїх родин.
Однак переважна більшість селян і велика кількість городян живуть за межею бідності, коли людям вистачає грошей на напівголодне існування. За оцінкою Міжнародної організації праці, рівень бідності в області сягає майже 38%, а це близько 700 тисяч осіб, що не спроможні навіть прогодувати самих себе.
Бідність по-італійськи
В Італії 13% населення зводить кінці з кінцями, розповідає італійська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик. «З-поміж країн ЄС лише Італія, Греція та Угорщина досі не запровадили системи прожиткового мінімуму та комплексної цілеспрямованої програми боротьби із бідністю. Тим часом тягар відповідальності більшою мірою несуть благодійні релігійні асоціації».
Як долати бідність?
Про те, що треба долати бідність, українські можновладці говорять багато років. Для значного збільшення числа людей із нормальним достатком, треба, щоб ціна на основні харчі була чесною, без «штучних накруток», констатує економіст Володимир Лановий. «Якщо б нам вдалося доправляти сільськогосподарську продукцію до столу споживача швидко, дешево, без посередницьких прибутків та величезного ПДВ, ми б мали зовсім інше життя. Все інше – це загальні світові умови, які реалізовуються».
Тим часом, спікер Верховної Ради України VI скликання Арсеній Яценюк прогнозує, що за нинішній рік Україна матиме рівень інфляції на рівні 25%. Не треба бути економістом, щоб передбачити, чи зросте з такою інфляцією кількість бідних в Україні.
За словами правозахисника Євгена Захарова, катастрофічною ситуацію не назвеш, але й радіти змінам на краще теж не доводиться. Останнє соціологічне опитування Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова показує, що чутки про бідність перебільшені, говорить Євген Захаров. «За рівнем доходів до середнього класу себе віднесли трохи більше половини опитаних, 31% - назвали себе бідними. Але головна проблема – велика різниця між бідними й багатими. Можна сказати, що 5-7% населення ледь виживає, їм практично загрожує голод».
Проблема бідності в Криму має, крім усього, ще й географічний фактор
Статистика-статистикою, але наскільки «заможно» живеться нині пересічним (не столичним) людям, кримський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула розповідає на прикладі степових районів півострова. Їхнім мешканцям значно скрутніше, ніж тим, кому пощастило жити на Південному узбережжі, яке добряче підживлюють курортники.
У степовому Криму бідність значної частини людей стала справжньою соціальною проблемою. У 70-80 роки минулого століття, коли нафтогазові долари дозволяли Радянському Союзові вкладати значні дотації у кримське сільське господарство, ці райони півострова майже процвітали. Дармова електрика, пальне і дніпровська вода – були основою місцевої зовсім не економної економіки.
Коли ж після розпаду СРСР і ліквідації соціалізму довелося економити, то місцева економіка завалилася разом з надбудовою. Тепер степові села депресивні, вони просто вимирають. Немає роботи, брак води, зруйнована соціальна інфраструктура. Алкоголізм і наркоманія – це вся перспектива.
Частина мешканців цих сіл виїхала у пошуках роботи і кращого життя, частина перейшла на натуральне господарювання.
Світова фінансова криза впливає на бідних у першу чергу
Кількість бідних може зрости в Україні і через світову фінансову кризу, попереджає провідний економіст Світового Банку Прадееп Мітра. В інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що наслідки цієї кризи гостро відчує Східна Європа – і Україна не буде винятком. «Східна Європа та Центральна Азія стають все більше й більше інтегрованими в світову фінансову й торговельну систему, і тому ці регіони відчувають наслідки кризи на світових фінансових ринках. Деякі країни дуже залежать від грошових переказів своїх заробітчан, Таджикистан, Молдова, наприклад. Оскільки темпи світової економіки стають повільнішими, що ми і передбачуємо, буде економічне сповільнення в Росії, Казахстані, в Україні. Отож, знову найбільше від того потерплять бідні країни, оскільки потік цих переказів сповільниться».
В Україні за останній рік бідних поменшало на 1 млн. осіб, стверджує Валентина Латик, директор департаменту стратегії соціального розвитку Мінпраці. «У минулому році рівень бідності складав 28,1%, а в цьому році - 27,3%. Люди стають краще жити: збільшуються доходи та допомоги. При цьому офіційна межа бідності збільшилася більше, ніж на 20% і становить 526 грн. (2007р.)».
Населення Львівської області біднішає
Тим часом, за оцінкою Міжнародної організації праці, рівень бідності в одному з українських регіонів – Львівщині – тридцять вісім відсотків, зазначає кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук. Близько 700 тис. осіб на Львівщині не відчувають жодних зрушень у подоланні бідності, про які говорять у Мінпраці. Ці люди мріють не про нове імпортне авто чи комфортний відпочинок за кордоном, а про те, як би прогодуватися.
Якщо у місті ще можна знайти якусь роботу, переважно запит на робітничі професії, то у селах панує тотальне безробіття. Чоловіки їдуть на сезонні роботи у Росію чи працюють на будовах Києва, а жінки доглядають власне господарство.
Тому селяни цілковито залежать від своєї праці, а ще від урожаю, який продають приватним особам. Нині вони ні на кого вже не покладають надії щодо поліпшення рівня свого життя. За роки незалежності з галицьких сіл виїхали майже усі люди працездатного віку. Є села, в яких немає молодих чоловіків чи жінок. За заробітчанські гроші люди поліпшили матеріальне становище своїх родин.
Однак переважна більшість селян і велика кількість городян живуть за межею бідності, коли людям вистачає грошей на напівголодне існування. За оцінкою Міжнародної організації праці, рівень бідності в області сягає майже 38%, а це близько 700 тисяч осіб, що не спроможні навіть прогодувати самих себе.
Бідність по-італійськи
В Італії 13% населення зводить кінці з кінцями, розповідає італійська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик. «З-поміж країн ЄС лише Італія, Греція та Угорщина досі не запровадили системи прожиткового мінімуму та комплексної цілеспрямованої програми боротьби із бідністю. Тим часом тягар відповідальності більшою мірою несуть благодійні релігійні асоціації».
Як долати бідність?
Про те, що треба долати бідність, українські можновладці говорять багато років. Для значного збільшення числа людей із нормальним достатком, треба, щоб ціна на основні харчі була чесною, без «штучних накруток», констатує економіст Володимир Лановий. «Якщо б нам вдалося доправляти сільськогосподарську продукцію до столу споживача швидко, дешево, без посередницьких прибутків та величезного ПДВ, ми б мали зовсім інше життя. Все інше – це загальні світові умови, які реалізовуються».
Тим часом, спікер Верховної Ради України VI скликання Арсеній Яценюк прогнозує, що за нинішній рік Україна матиме рівень інфляції на рівні 25%. Не треба бути економістом, щоб передбачити, чи зросте з такою інфляцією кількість бідних в Україні.