Київ – 50 років тому європейська інтеграція починалася з економіки. Зараз 27 країн-членів ЄС шукають спільну політику у сфері імміграції, внутрішньої та зовнішньої політики. Ті, хто хоче приєднатися до так званого «клубу обраних», починають із економічного зближення. Цей процес довгий та іноді болісний, оскільки правила гри вже існують і до них треба пристосовуватися.
Пара джинсів 20 років тому в Іспанії коштувала в нинішньому розрахунку приблизно 30 євро. Сьогодні вона коштує ті ж самі 30 євро. Через інфляцію та подорожчання сировини, електроенергії ціна мала б зрости, але вона не змінилася, тому що на спільному ринку ЄС діє конкуренція, що дозволяє утримувати ціну та захищати споживача. Іспанія відкрила свій ринок на початку 90-х років.
Україна та Європейський Союз почали обговорювати угоду про зону вільної торгівлі в 2008 році. Ця угода має увійти до ширшої поглибленої угоди, яка визначатиме стратегічні цілі та формат відносин як мінімум на найближчі 10 років. Політична частина угоди вже готова, а ось економічна вимагає доопрацювання.
Що для пересічного українця означає зона вільної торгівлі? Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський зазначає: «Зона вільної торгівлі для пересічного українця – це розширення перш за все можливостей споживання, це означає, що вільно будуть заходити європейські товари, якість яких у багатьох моментах краща. А з іншого боку, він повинен знати, що ми зможемо більше експортувати на європейський ринок, а це заробітна плата, зайнятість, і все, що з цим пов’язано».
Ігор Бураковський пояснює, що створення зони вільної торгівлі також означає запровадження стандартів. Українські підприємці вже сьогодні стикаються з конкуренцією з боку європейських компаній, далі ці процеси тільки посилюватимуться, тому, на його думку, треба міняти трудову етику – ставлення до праці, не тільки до пересічного працівника, але і до менеджменту підприємств.
«Це дотримання певних правил, вони стали більш складними, жорсткими, але немає іншого шляху. Останнє, що має розуміти пересічний українець, це розширення можливостей – економічного розвитку країни, можливостей працювати не тільки в Україні, але й за її межами, і на легальних підставах. Це можливості, які створює європейська інтеграція та європейський економічний простір», – наголошує Ігор Бураковський.
Українській стороні треба випрацювати власну позицію
Знайти критиків зони вільної торгівлі між Україною та ЄС складно. Експерт Інституту відкритої політики Богдан Олексюк вважає, що зона вільної торгівлі – це важливий і реальний крок на шляху до членства України в ЄС.
«Це посилюватиме конкуренцію – тут є плюси й мінуси. Але для нас, мені здається, більше плюсів у тому, що виробники національні змушені будуть розвивати конкурентоздатність власної продукції і якість, ефективніше використовуватимуть наявні ресурси. Але є ризики, що деякі сектори економіки через відкриття внутрішнього ринку не зможуть конкурувати з продукцією, яка прийде до нас», – каже Богдан Олексюк.
Тим часом переговорний процес триває. Кажуть, що європейські бюрократи ніколи не програють баталій, тому українській стороні треба виробити власну позицію та особливо добре підготуватися, враховуючи інтереси українських споживачів та підприємців.
(Київ – Прага)
Україна та Європейський Союз почали обговорювати угоду про зону вільної торгівлі в 2008 році. Ця угода має увійти до ширшої поглибленої угоди, яка визначатиме стратегічні цілі та формат відносин як мінімум на найближчі 10 років. Політична частина угоди вже готова, а ось економічна вимагає доопрацювання.
Що для пересічного українця означає зона вільної торгівлі? Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський зазначає: «Зона вільної торгівлі для пересічного українця – це розширення перш за все можливостей споживання, це означає, що вільно будуть заходити європейські товари, якість яких у багатьох моментах краща. А з іншого боку, він повинен знати, що ми зможемо більше експортувати на європейський ринок, а це заробітна плата, зайнятість, і все, що з цим пов’язано».
Ігор Бураковський пояснює, що створення зони вільної торгівлі також означає запровадження стандартів. Українські підприємці вже сьогодні стикаються з конкуренцією з боку європейських компаній, далі ці процеси тільки посилюватимуться, тому, на його думку, треба міняти трудову етику – ставлення до праці, не тільки до пересічного працівника, але і до менеджменту підприємств.
«Це дотримання певних правил, вони стали більш складними, жорсткими, але немає іншого шляху. Останнє, що має розуміти пересічний українець, це розширення можливостей – економічного розвитку країни, можливостей працювати не тільки в Україні, але й за її межами, і на легальних підставах. Це можливості, які створює європейська інтеграція та європейський економічний простір», – наголошує Ігор Бураковський.
Українській стороні треба випрацювати власну позицію
Знайти критиків зони вільної торгівлі між Україною та ЄС складно. Експерт Інституту відкритої політики Богдан Олексюк вважає, що зона вільної торгівлі – це важливий і реальний крок на шляху до членства України в ЄС.
«Це посилюватиме конкуренцію – тут є плюси й мінуси. Але для нас, мені здається, більше плюсів у тому, що виробники національні змушені будуть розвивати конкурентоздатність власної продукції і якість, ефективніше використовуватимуть наявні ресурси. Але є ризики, що деякі сектори економіки через відкриття внутрішнього ринку не зможуть конкурувати з продукцією, яка прийде до нас», – каже Богдан Олексюк.
Тим часом переговорний процес триває. Кажуть, що європейські бюрократи ніколи не програють баталій, тому українській стороні треба виробити власну позицію та особливо добре підготуватися, враховуючи інтереси українських споживачів та підприємців.
(Київ – Прага)