Івано-Франківськ – На Прикарпатті 1600 дітей-сиріт і тільки 44 прийомні сім’ї та два будинки сімейного типу. У цьому році створено кілька нових завдяки проекту національної скаутської організації «Пласт», підтриманого міжнародними фондами. У прийомні родини беруть дітей на виховання. Соціальний супровід таких дітей і фінансову підтримку родин забезпечує держава.
Ще три роки тому на Прикарпатті були всього дві прийомні родини. Поширенішою вважалася така форма сімейного влаштування як опіка і піклування. Це і зрозуміло – чимало прикарпатців подалося на заробітки по закордонах, полишивши дітей на бабусь і тіток, все-таки рідних людей.
Поштовхом до створення прийомних сімей, коли на виховання беруть чужих дітей, стало державне фінансування таких родин. Зараз в області вже є 44 прийомні сім’ї і два будинки сімейного типу, де виховують 60 дітей. На 1600 дітей-сиріт цього замало, визнають працівники обласної служби у справах дітей, та гонитву за цифрами і зайву поспішність вважають недоцільними. Зараз змінюють підходи: не дитину шукають для батьків, а дитині сім’ю, каже керівник служби Іван Ковалик.
«Раніше як: хотіли створити прийомну сім’ю, а потім брали дитину. Тепер трішечки інший підхід: є дитина і під неї будемо шукати, інформувати про неї, хто б узяв у прийомну сім’ю. І будемо пропонувати від шести і більше років», – зазначив Іван Ковалик.
Знайти батьків і навчити
До пошуку таких родин долучилися громадські і релігійні організації. Івано-Франківська округа «Пласту» спільно з обласним ЦССДМ та молодіжною комісією Української Греко-Католицької Церкви за підтримки Карпатського фонду та мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної і Східної Європи реалізували проект «Проведення навчань для кандидатів та прийомних сімей в області».
Найперше — як шукали: більше 2 тисяч листів до сільських голів і священиків різних конфесій, щоб ті інформували односельців, понад 30 тисяч буклетів, які розповсюджували біля церков, через пластунів і соціальних працівників. Громадська організація взяла на себе об’єднавчу місію, налагодивши співпрацю державних органів, освітян, соціальних служб, церкви. І робили це від турботи за «створення сприятливого середовища для дітей-сиріт», каже голова обласного Пласту Руслан Марцінків.
«Прийомна сім'я позитивна тим, що вона стимулює брати дітей старшого віку. При усиновленні ж в основному хочуть узяти дитину до трьох років, щоб вона не пам’ятала своїх біологічних батьків», – зауважив Руслан Марцінків.
Але взяти старшу дитину, з уже сформованим характером, звичками, комплексами і складніше, і відповідальніше. Пластуни провели навчання з тими, хто вже створив прийомну сім’ю, і з тими, хто хоче це зробити: поради психолога, тренінги, вирішення ситуативних задач та власний досвід декого – все це повинне допомогти.
Вже завдяки проекту створено три нові прийомні сім’ї і один будинок сімейного типу в Косівському районі. Ще сім сімей оформляють документи, щоб узяти дитину на виховання.
У гарних сім’ях діти схожі на батьків
Спробуймо створити узагальнений портрет тих, хто бере дітей на виховання. Вік здебільшого середній, 40-50 років, але щоб ще не пенсійний до досягнення дитиною повноліття. Матеріально забезпечені, хоча держава дає кошти на утримання дітей і плюс ще на зарплату.
Основні вимоги: щоб у прийомних сім’ях діти були здорові, добре вчилися та поводилися, не скоювали правопорушень. Соціальний супровід забезпечує контроль за умовами, в яких живеться цим дітям, каже головний спеціаліст ОЦССДМ Оксана Ромак. За її словами, «гарну сім’ю одразу видно, там діти стають схожими на прийомних батьків».
В обласній службі у справах дітей стверджують, що за три роки не було такого, щоб дитина не ходила до школи, погіршилося її здоров’я чи втікала з родини бродяжити. Лише один випадок, коли розформували прийомну сім’ю. У двох прийомних сім’ях дітей уже усиновили.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
Поштовхом до створення прийомних сімей, коли на виховання беруть чужих дітей, стало державне фінансування таких родин. Зараз в області вже є 44 прийомні сім’ї і два будинки сімейного типу, де виховують 60 дітей. На 1600 дітей-сиріт цього замало, визнають працівники обласної служби у справах дітей, та гонитву за цифрами і зайву поспішність вважають недоцільними. Зараз змінюють підходи: не дитину шукають для батьків, а дитині сім’ю, каже керівник служби Іван Ковалик.
«Раніше як: хотіли створити прийомну сім’ю, а потім брали дитину. Тепер трішечки інший підхід: є дитина і під неї будемо шукати, інформувати про неї, хто б узяв у прийомну сім’ю. І будемо пропонувати від шести і більше років», – зазначив Іван Ковалик.
Знайти батьків і навчити
До пошуку таких родин долучилися громадські і релігійні організації. Івано-Франківська округа «Пласту» спільно з обласним ЦССДМ та молодіжною комісією Української Греко-Католицької Церкви за підтримки Карпатського фонду та мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної і Східної Європи реалізували проект «Проведення навчань для кандидатів та прийомних сімей в області».
Найперше — як шукали: більше 2 тисяч листів до сільських голів і священиків різних конфесій, щоб ті інформували односельців, понад 30 тисяч буклетів, які розповсюджували біля церков, через пластунів і соціальних працівників. Громадська організація взяла на себе об’єднавчу місію, налагодивши співпрацю державних органів, освітян, соціальних служб, церкви. І робили це від турботи за «створення сприятливого середовища для дітей-сиріт», каже голова обласного Пласту Руслан Марцінків.
«Прийомна сім'я позитивна тим, що вона стимулює брати дітей старшого віку. При усиновленні ж в основному хочуть узяти дитину до трьох років, щоб вона не пам’ятала своїх біологічних батьків», – зауважив Руслан Марцінків.
Але взяти старшу дитину, з уже сформованим характером, звичками, комплексами і складніше, і відповідальніше. Пластуни провели навчання з тими, хто вже створив прийомну сім’ю, і з тими, хто хоче це зробити: поради психолога, тренінги, вирішення ситуативних задач та власний досвід декого – все це повинне допомогти.
Вже завдяки проекту створено три нові прийомні сім’ї і один будинок сімейного типу в Косівському районі. Ще сім сімей оформляють документи, щоб узяти дитину на виховання.
У гарних сім’ях діти схожі на батьків
Спробуймо створити узагальнений портрет тих, хто бере дітей на виховання. Вік здебільшого середній, 40-50 років, але щоб ще не пенсійний до досягнення дитиною повноліття. Матеріально забезпечені, хоча держава дає кошти на утримання дітей і плюс ще на зарплату.
Основні вимоги: щоб у прийомних сім’ях діти були здорові, добре вчилися та поводилися, не скоювали правопорушень. Соціальний супровід забезпечує контроль за умовами, в яких живеться цим дітям, каже головний спеціаліст ОЦССДМ Оксана Ромак. За її словами, «гарну сім’ю одразу видно, там діти стають схожими на прийомних батьків».
В обласній службі у справах дітей стверджують, що за три роки не було такого, щоб дитина не ходила до школи, погіршилося її здоров’я чи втікала з родини бродяжити. Лише один випадок, коли розформували прийомну сім’ю. У двох прийомних сім’ях дітей уже усиновили.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)