Ахто Лоб’якас Виступивши посередником в російсько-грузинському конфлікті, Європейський Союз, зараз перебуває в стані дилеми. З одного боку, підтримання дружних відносин із Росією, яка є найбільшим енергопостачальником, а з іншого боку, захист Грузії – суверенітет та територіальна цілісність якої були порушенні несподіваним актом Росії, яка визнала та підтримала обидві сепаратистські республіки.
Президент Франції Ніколя Саркозі назвав скрутне становище ЄС «вибором між інтересами та цінностями». 23 вересня, виступаючи на Генеральній Асамблеї ООН в Нью Йорку, Саркозі згадав «грандіозний» економічний союз між ЄС та Росією.
«Чому б нам не створити спільну економічну зону на цілому континенті? Це б об’єднало ЄС та Росію», – риторично поставив запитання президент Франції, яка нині головує в ЄС. І відразу відповів: «Але ж Європа щиро говорить Росії, що та не повинна порушувати принципи міжнародного права, територіальної цілісності та незалежності держав. Європа не може погодитись із використанням силових методів, як способу вирішення політичних відмінностей».
Об’єднання ЄС та Росії є чимось недосяжним та маловірогідним. Свідченням цього є розробка політики про Росію, написана французьким міністром закордонних справ Бернаром Кушнером. Цей проект був представлений усім закордонним міністрам ЄС на початку цього місяця. У ньому мовиться, що так звані намагання Євросоюзу прив’язати Росію та зробити її повноцінним партнером після закінчення «холодної війни», були надмірно амбіційними.
Тим часом, Європейський Союз вплутався в класичний конфлікт інтересів. Будучи посередником між Росією та Грузією, ЄС змушений підтримувати хороші відносини з кожною зі сторін. Є загроза, що Європейський Союз дуже швидко може стати неспроможним вирішити цю складну ситуацію, і навіть погіршити її.
ЄС та Росія дійшли згоди, підписавши «План Медведєва-Саркозі». Він полягає в подальшому розвитку двосторонніх відносин. Цікавим є те, що всі розмови з приводу ЄС-Росія: угоди про партнерство та безвізовий режим були зупиненні Євросоюзом.
Тбілісі і Москва – у кожного свої сподівання
Сподівання Тбілісі щодо посередництва ЄС зростають. Також Росія очікує зелене світло на початок переговорів про безвізовий режим, як тільки вона виведе залишки своїх військ із Грузії, за межами Абхазії та Південної Осетії, до 15 жовтня.
Тбілісі, в свою чергу, вимагає, щоб Європейський Союз використав всі засоби аби дати зрозуміти Росії, що окупація Південної Осетії, Абхазії та визнання їх незалежності є неприйнятними.
Для Грузії це все справа принципів, будь-які відхилення з боку ЄС означали б нечесність ЄС в ролі посередника. Як наслідок, репутація блоку була б скомпрометована на міжнародній арені. Усвідомлюючи своє скрутне становище, ЄС намагається виграти час.
Європейський Союз погодився вислати громадських спостерігачів до Грузії, але вони не мають доступу до Південної Осетії та Абхазії. А Організація безпеки і співробітництва в Європі не змогла вислати своїх експертів. Очевидно для того, щоб заохотити участь ЄС, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав у Нью Йорку, 24 вересня, що Москва виведе свої війська з Грузії за 10 днів після того, як спостерігачі з ЄС розпочнуть свою роботу 1 жовтня.
На зустрічі в Брюсселі, 18 вересня, Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу сказав, що переговори між ЄС та Росією можуть відновитись лише у тому випадку якщо Росія остаточно виведе свої війська з території Грузії. Зважаючи на труднощі конфлікту між Росією та Грузією, Європейський Союз був змушений скасувати міністерський візит в Женеву пов’язаний з вирішенням майбутнього Південної Осетії та Абхазії. ЄС не хоче робити поквапливих рішень з приводу цих двох сепаратистських республік.
Кавказький конфлікт розділив членів ЄС
Дилема, яка постала зараз перед Європейським Союзом, досягне свого піку на наступному саміті ЄС, який відбудеться 15-16 жовтня.
Польща та Балтійські країни, підтримані Британією, переконані що ЄС повинен вибрати цінності та мораль і забути про інші інтереси. На практиці це означає, що будь-які відносини з Росією будуть зупинені до тих пір, поки остання не змінить своєї політики стосовно двох сепаратистських республік.
Зважаючи на те, що такий поворот подій маловірогідний, Франція, Німеччина, а також більшість західних країн членів ЄС, виступають за співробітництво з Росією, залишаючи тільки «умовний тиск» на Москву з приводу цього питання. Обидва табори у Євросоюзі вірять в те, що ці важливі питання вдасться вирішити. Бо чим довше зберігатиметься такий поділ у Євросоюзі, тим важче буде для ЄС зберегти свою політичну єдність. Без однакового політичного бачення, Євросоюз може з часом розпастись і залишитись лише спільним економічним простором.
«Чому б нам не створити спільну економічну зону на цілому континенті? Це б об’єднало ЄС та Росію», – риторично поставив запитання президент Франції, яка нині головує в ЄС. І відразу відповів: «Але ж Європа щиро говорить Росії, що та не повинна порушувати принципи міжнародного права, територіальної цілісності та незалежності держав. Європа не може погодитись із використанням силових методів, як способу вирішення політичних відмінностей».
Об’єднання ЄС та Росії є чимось недосяжним та маловірогідним. Свідченням цього є розробка політики про Росію, написана французьким міністром закордонних справ Бернаром Кушнером. Цей проект був представлений усім закордонним міністрам ЄС на початку цього місяця. У ньому мовиться, що так звані намагання Євросоюзу прив’язати Росію та зробити її повноцінним партнером після закінчення «холодної війни», були надмірно амбіційними.
Тим часом, Європейський Союз вплутався в класичний конфлікт інтересів. Будучи посередником між Росією та Грузією, ЄС змушений підтримувати хороші відносини з кожною зі сторін. Є загроза, що Європейський Союз дуже швидко може стати неспроможним вирішити цю складну ситуацію, і навіть погіршити її.
ЄС та Росія дійшли згоди, підписавши «План Медведєва-Саркозі». Він полягає в подальшому розвитку двосторонніх відносин. Цікавим є те, що всі розмови з приводу ЄС-Росія: угоди про партнерство та безвізовий режим були зупиненні Євросоюзом.
Тбілісі і Москва – у кожного свої сподівання
Сподівання Тбілісі щодо посередництва ЄС зростають. Також Росія очікує зелене світло на початок переговорів про безвізовий режим, як тільки вона виведе залишки своїх військ із Грузії, за межами Абхазії та Південної Осетії, до 15 жовтня.
Тбілісі, в свою чергу, вимагає, щоб Європейський Союз використав всі засоби аби дати зрозуміти Росії, що окупація Південної Осетії, Абхазії та визнання їх незалежності є неприйнятними.
Для Грузії це все справа принципів, будь-які відхилення з боку ЄС означали б нечесність ЄС в ролі посередника. Як наслідок, репутація блоку була б скомпрометована на міжнародній арені. Усвідомлюючи своє скрутне становище, ЄС намагається виграти час.
Європейський Союз погодився вислати громадських спостерігачів до Грузії, але вони не мають доступу до Південної Осетії та Абхазії. А Організація безпеки і співробітництва в Європі не змогла вислати своїх експертів. Очевидно для того, щоб заохотити участь ЄС, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав у Нью Йорку, 24 вересня, що Москва виведе свої війська з Грузії за 10 днів після того, як спостерігачі з ЄС розпочнуть свою роботу 1 жовтня.
На зустрічі в Брюсселі, 18 вересня, Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу сказав, що переговори між ЄС та Росією можуть відновитись лише у тому випадку якщо Росія остаточно виведе свої війська з території Грузії. Зважаючи на труднощі конфлікту між Росією та Грузією, Європейський Союз був змушений скасувати міністерський візит в Женеву пов’язаний з вирішенням майбутнього Південної Осетії та Абхазії. ЄС не хоче робити поквапливих рішень з приводу цих двох сепаратистських республік.
Кавказький конфлікт розділив членів ЄС
Дилема, яка постала зараз перед Європейським Союзом, досягне свого піку на наступному саміті ЄС, який відбудеться 15-16 жовтня.
Польща та Балтійські країни, підтримані Британією, переконані що ЄС повинен вибрати цінності та мораль і забути про інші інтереси. На практиці це означає, що будь-які відносини з Росією будуть зупинені до тих пір, поки остання не змінить своєї політики стосовно двох сепаратистських республік.
Зважаючи на те, що такий поворот подій маловірогідний, Франція, Німеччина, а також більшість західних країн членів ЄС, виступають за співробітництво з Росією, залишаючи тільки «умовний тиск» на Москву з приводу цього питання. Обидва табори у Євросоюзі вірять в те, що ці важливі питання вдасться вирішити. Бо чим довше зберігатиметься такий поділ у Євросоюзі, тим важче буде для ЄС зберегти свою політичну єдність. Без однакового політичного бачення, Євросоюз може з часом розпастись і залишитись лише спільним економічним простором.