Світлана Єременко
Київ – У пересічного українця складається враження, що вже довгий час на шаховій дошці української політики грають ті самі гравці. Вони ставлять шах і мат одне одному, але виграш громадян України при цьому нульовий. Тим часом, за даними соціологічних опитувань, якби вибори Президента відбулися сьогодні, українці віддали би свій голос не тільки за Юлію Тимошенко, Віктора Януковича чи Віктора Ющенка, а й за Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Анатолія Гриценка, Олега Тягнибока. Які ж шанси вийти в лідери в чотирьох останніх політиків?
Як свідчать рейтинги, нинішнього спікера парламенту Арсенія Яценюка люди сприймають як молодого політика європейського зразка. Він принциповий, вміє тримати слово: склав свої повноваження, коли розпалась коаліція, кажуть його прихильники. Але в Арсенія Яценюка немає всеукраїнської структури, яка б могла його підтримати та дала б можливість розгорнути штаби. І це є великим мінусом, вважають політологи.
В українців особливе ставлення до Віталія Кличка як до видатного спортсмена, який прославив державу. Прості люди сприймають його як «хорошого хлопця». Але «Кличко-політик» не з’являється в інформаційному полі України. Тому Кличкові необхідно перетворити рейтинг довіри на політичний рейтинг, радять експерти.
Авторитетне слово Анатолія Гриценка його симпатики сприймають як істину в останній інстанції. Він складає враження спокійного, виваженого, чесного. Перебуваючи на посаді міністра оборони, завоював велику повагу і серед військових, і серед цивільних. Як зазначають політологи, Гриценко має досвід професійного політика прозахідного зразка, але за ним не стоїть жодна політична сила. Його не впізнають так як, наприклад, Яценюка або Кличка.
Що робити?
Тож яку програму дій мали б застосувати Яценюк, Кличко, Гриценко, щоб вийти в лідери й зайняти місце на політичному Олімпі України?
Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран дає таку пораду: «Якщо ці політики хочуть вплинути на хід подій і стати рушійною силою, а не створювати блоки імені себе і повторювати чужі помилки, їм потрібно об’єднатися. Вони або об’єднаються, або загинуть поодинці».
Молодь поважає Тягнибока за принципову позицію
Олега Тягнибока експерти бачать як окремий політичний проект. Тоді як у Блоці «Наша Україна – Народна самооборона» воюють самі з собою, у Тягнибока та його «Свободи» з’явився шанс завоювати частину електорату цього блоку.
Серед симпатиків Тягнибока молодий економіст Ольга Пасенюк, яка каже: «На минулих виборах я голосувала за Олега Тягнибока, тому що він займає принципову позицію. Дещо агресивну, але ми бачимо, до чого призводить толерантність нинішніх політиків. По друге, Олег Тягнибок не був помічений у захисті особистих економічних інтересів».
Отже, сьогодні є фігури здатні змінити розподіл сил в українському політикумі. Втім, з точки зору директора Інституту соціологічних досліджень та політичного аналізу Володимира Кіпеня, це може статися ще не скоро.
«Ці політики суттєво обмежені в ресурсах. Не лише в медійних, а й організаційних, бізнесових. Тому вони не можуть скласти серйозної конкуренції основним політичним гравцям», – зазначив Володимир Кіпень.
(Київ – Прага)
Київ – У пересічного українця складається враження, що вже довгий час на шаховій дошці української політики грають ті самі гравці. Вони ставлять шах і мат одне одному, але виграш громадян України при цьому нульовий. Тим часом, за даними соціологічних опитувань, якби вибори Президента відбулися сьогодні, українці віддали би свій голос не тільки за Юлію Тимошенко, Віктора Януковича чи Віктора Ющенка, а й за Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Анатолія Гриценка, Олега Тягнибока. Які ж шанси вийти в лідери в чотирьох останніх політиків?
Як свідчать рейтинги, нинішнього спікера парламенту Арсенія Яценюка люди сприймають як молодого політика європейського зразка. Він принциповий, вміє тримати слово: склав свої повноваження, коли розпалась коаліція, кажуть його прихильники. Але в Арсенія Яценюка немає всеукраїнської структури, яка б могла його підтримати та дала б можливість розгорнути штаби. І це є великим мінусом, вважають політологи.
В українців особливе ставлення до Віталія Кличка як до видатного спортсмена, який прославив державу. Прості люди сприймають його як «хорошого хлопця». Але «Кличко-політик» не з’являється в інформаційному полі України. Тому Кличкові необхідно перетворити рейтинг довіри на політичний рейтинг, радять експерти.
Авторитетне слово Анатолія Гриценка його симпатики сприймають як істину в останній інстанції. Він складає враження спокійного, виваженого, чесного. Перебуваючи на посаді міністра оборони, завоював велику повагу і серед військових, і серед цивільних. Як зазначають політологи, Гриценко має досвід професійного політика прозахідного зразка, але за ним не стоїть жодна політична сила. Його не впізнають так як, наприклад, Яценюка або Кличка.
Що робити?
Тож яку програму дій мали б застосувати Яценюк, Кличко, Гриценко, щоб вийти в лідери й зайняти місце на політичному Олімпі України?
Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран дає таку пораду: «Якщо ці політики хочуть вплинути на хід подій і стати рушійною силою, а не створювати блоки імені себе і повторювати чужі помилки, їм потрібно об’єднатися. Вони або об’єднаються, або загинуть поодинці».
Молодь поважає Тягнибока за принципову позицію
Олега Тягнибока експерти бачать як окремий політичний проект. Тоді як у Блоці «Наша Україна – Народна самооборона» воюють самі з собою, у Тягнибока та його «Свободи» з’явився шанс завоювати частину електорату цього блоку.
Серед симпатиків Тягнибока молодий економіст Ольга Пасенюк, яка каже: «На минулих виборах я голосувала за Олега Тягнибока, тому що він займає принципову позицію. Дещо агресивну, але ми бачимо, до чого призводить толерантність нинішніх політиків. По друге, Олег Тягнибок не був помічений у захисті особистих економічних інтересів».
Отже, сьогодні є фігури здатні змінити розподіл сил в українському політикумі. Втім, з точки зору директора Інституту соціологічних досліджень та політичного аналізу Володимира Кіпеня, це може статися ще не скоро.
«Ці політики суттєво обмежені в ресурсах. Не лише в медійних, а й організаційних, бізнесових. Тому вони не можуть скласти серйозної конкуренції основним політичним гравцям», – зазначив Володимир Кіпень.
(Київ – Прага)