Віктор Ясманн
Війна на Кавказі та її зовнішньополітичні наслідки поставили під сумніви багато амбіційних планів, представлених президентом Росії Дмитром Медведєвим на початку свого 4-річного терміну. Одним із найважливіших завдань було відзначено програму боротьби з корупцією.
10 вересня, «Российская Газета» опублікувала президентський указ, про посилення боротьби з корупцією, економічними злочинами та екстремізмом. Зміст цього акту полягає в тому, що Міністерство внутрішніх справ Росії повинно створити спеціальні підрозділи, котрі будуть працювати виключно з питаннями, пов’язаними з корупцією. До цього часу, за роботу відповідав один із відділів кримінальної міліції. Однак, гілки цієї структури були скомпрометовані до такої міри, що вдавати ніби це не так, стало уже неможливим. Зараз, згідно з новим декретом, цей відділ втратить більшу частину своїх функцій.
Що є особливістю корупції в Росії?
Останній указ є тільки початком так званого плану «тотальної війни» проти корупції, що з’явився на президентському сайті в серпні. Але перед тим, як взяти до уваги план Медведєва, потрібно зрозуміти, чому всі антикорупційні зусилля в минулому зазнали поразки. Що є особливістю корупції в Росії і чому її так важко подолати?
По-перше, корупція в Росії є систематичною – швидше правило, ніж виняток. На відміну від Азії або країн Заходу, де випадки корупції, хоч і є звичним явищем, їх, здебільшого, швидко розкриває або незалежна преса або некорумповані силові органи. Правдою є те, що матеріали про корупцію постійно з’являються в російській пресі, але владні структури, як правило, не реагують на них. За останнє десятиріччя не було жодного випадку, де прем’єр або навіть уряд подали у відставку під тиском суспільства через корупційні скандали, як це недавно сталося в Ізраїлі, Німеччині, Іспанії, Індії або навіть Пакистані.
«Корупція замінила систему державного управління»
У Росії, «корупція замінила систему державного управління», сказав Кирил Кабано, голова Національного Антикорупційного Комітету.
Міжнародна організація «Transparency International», яка проводить моніторинг світової корупції, часто порівнює Росію з країнами «третього світу», котрі також потерпають від постійної корупції, але в порівнянні, набагато відстають від неї. Нещодавно Нікіта Кричевський – головний науковець Національного стратегічного інституту, представив дані з комітету при офісі Генерального прокурора Росії, які показали, що річна сума коштів вилучених із корупційних злочинів (хабар та інше) досягла 480 мільярдів американських доларів, що становить приблизно 1/3 російського ВВП.
По-друге, корупція в Росії, в порівнянні з іншими великими країнами, характеризується переплітанням влади і капіталу та використанням одного на користь іншого. У Росії можна знайти всі види корупції – політична, професійна і навіть банальна. Політична, незважаючи на те, що вона не найбільш розповсюджена, ховає в собі велику загрозу, через те, що вона спотворює владу та механізм держави. Політична корупція забезпечує захист всіх інших форм корупції, сприяє зменшенню прав особи.
«Губернаторство та місце в Раді Федерацій коштує 5-7 мільйонів євро»
Найбільш вдалим визначенням політичної корупції є – «порушення прав громадян на очікувану добросовісну владу». Це тлумачення звучить якось дивно для росіян тому, що воно робить наголос не на інтересі держави, а на інтересі суспільства. Саме політична корупція позбавила росіян права на демократичне представництво і добросовісну владу. Сьогодні в Росії бюрократи на владних позиціях не тільки торгують доступом до державних фондів і ресурсів, але й продають урядові посади, а ті хто купують ці місця – негайно продовжують цю гру на своїх місцевих рівнях. Таким чином, система відтворюється знову і знову. Це було таємницею, допоки Медведєв представляючи свою антикорупційну програму, не визнав, що зараз можливо купити владну посаду в обмін на гроші.
Як тільки ці слова злетіли з його губ, газети наповнились статтями про те, як кожна посада в Росії, за винятком 5-6-ти найвищих – є доступною для кожного, хто може це собі дозволити. Лідер Ліберально-Демократичної партії Росії Володимир Жириновський, який відомий своїм «відчуттям» напрямків політичних вітрів в Москві, надав конкретні цифри в інтерв’ю на «Бізнес FM радіо». Губернаторство та місце в Раді Федерацій коштує від 5 до 7 мільйонів євро. Нижчі посади, наприклад, голова міністерства або федерального агентства коштує трохи менше – 3-4 мільйони євро.
Відомі репортажі про продаж російських урядових посад і в західній пресі. Німецька газета «Die Welt» в липні назвала урядовця, який заплатив 15 мільйонів, щоб залишитись на наступний термін. Стаття була перевидана в Росії без заперечень, без судових процесів, без слідства. Замість цього стаття зникла з веб-сайтів, газет і, зокрема, сайту InoPressa.ru , який займається перекладом статей з іноземної преси. Але, незважаючи на це, одна повторна публікація зберегласz і є доступною.
Цікава інформація про політичну корупцію з’явилась в лютому в журналі «Российский Репортер», виданому прокремлівським експертно-видавничим будинком. Згідно з цією інформацією, місце в списку кандидатів партії до Державної Думи коштує від 2 до 5 мільйонів, а 250 тисяч треба заплатити щоб внести законопроект на розгляд.
Всі ці приклади є вагомими. Зрозуміло, ті хто дає хабарі, і ті, хто їх бере – залишається таємницею. Але, у тих випадках, коли мова йде про високопосадовців, наприклад урядовців, і так зрозуміло, хто відповідальний, хто отримує хабарі.
Найголовніше питання залишається нез’ясованим
Протягом виборів до Думи в грудні минулого року, Росія мала не менше ніж 5 осіб, які є мільярдерами. Вони приєдналися до 5 інших, які на той час уже перебували при владі в Раді Федерацій. Це стало світовим рекордом і явним доказом переплітання влади і капіталу.
Третьою особливістю російської проблеми корупції є те, що немає нікого, хто б її міг розв’язати. Силові структури та спеціальні підрозділи є настільки корумпованими, що ціла країна знає про їхню неспроможність серйозно вирішити це небезпечне питання. Їх чисельність продовжує рости, як і ресурси надані їм, але проблема залишається невирішеною і ситуація тільки погіршується.
Щодо судової гілки влади, то становище тут настільки погане, що руйнування неминуче. Існує зараз стереотип, що справи в суді вирішуються не згідно з рамками закону, а згідно з каталогом цін. Що ж до законів, то російські законодавці трудяться ще з 1990-х років із метою підготувати закон, який би охопив всі види корупції, але вони не спромоглися навіть дати визначення проблемі.
Все це робить зрозумілим поведінку Медведєва, який більше не міг ігнорувати цю проблему, оскільки подальша «неуважність» загрожує режиму і робить країну непідконтрольною. Деякі заходи, що включені в його антикорупційну програму, є надзвичайно обґрунтованими: збільшення прозорості в законах, а також збільшення кількості людей, які повинні реєструвати декларації про своє майно, прибутки включаючи сюди військових офіцерів та їх сімей. В програмі також пропонується створення на всіх державних підприємствах спеціальних антикорупційних офісів, подібних до органів, які існували в Радянському Союзі.
Незважаючи на все це, найголовніше питання залишається нез’ясованим: хто буде виконувати цю роботу? І до тих пір, поки не буде відповіді на це питання, боротьба з корупцією залишиться в Росії тільки боротьбою з тінню.
Війна на Кавказі та її зовнішньополітичні наслідки поставили під сумніви багато амбіційних планів, представлених президентом Росії Дмитром Медведєвим на початку свого 4-річного терміну. Одним із найважливіших завдань було відзначено програму боротьби з корупцією.
10 вересня, «Российская Газета» опублікувала президентський указ, про посилення боротьби з корупцією, економічними злочинами та екстремізмом. Зміст цього акту полягає в тому, що Міністерство внутрішніх справ Росії повинно створити спеціальні підрозділи, котрі будуть працювати виключно з питаннями, пов’язаними з корупцією. До цього часу, за роботу відповідав один із відділів кримінальної міліції. Однак, гілки цієї структури були скомпрометовані до такої міри, що вдавати ніби це не так, стало уже неможливим. Зараз, згідно з новим декретом, цей відділ втратить більшу частину своїх функцій.
Що є особливістю корупції в Росії?
Останній указ є тільки початком так званого плану «тотальної війни» проти корупції, що з’явився на президентському сайті в серпні. Але перед тим, як взяти до уваги план Медведєва, потрібно зрозуміти, чому всі антикорупційні зусилля в минулому зазнали поразки. Що є особливістю корупції в Росії і чому її так важко подолати?
По-перше, корупція в Росії є систематичною – швидше правило, ніж виняток. На відміну від Азії або країн Заходу, де випадки корупції, хоч і є звичним явищем, їх, здебільшого, швидко розкриває або незалежна преса або некорумповані силові органи. Правдою є те, що матеріали про корупцію постійно з’являються в російській пресі, але владні структури, як правило, не реагують на них. За останнє десятиріччя не було жодного випадку, де прем’єр або навіть уряд подали у відставку під тиском суспільства через корупційні скандали, як це недавно сталося в Ізраїлі, Німеччині, Іспанії, Індії або навіть Пакистані.
«Корупція замінила систему державного управління»
У Росії, «корупція замінила систему державного управління», сказав Кирил Кабано, голова Національного Антикорупційного Комітету.
Міжнародна організація «Transparency International», яка проводить моніторинг світової корупції, часто порівнює Росію з країнами «третього світу», котрі також потерпають від постійної корупції, але в порівнянні, набагато відстають від неї. Нещодавно Нікіта Кричевський – головний науковець Національного стратегічного інституту, представив дані з комітету при офісі Генерального прокурора Росії, які показали, що річна сума коштів вилучених із корупційних злочинів (хабар та інше) досягла 480 мільярдів американських доларів, що становить приблизно 1/3 російського ВВП.
По-друге, корупція в Росії, в порівнянні з іншими великими країнами, характеризується переплітанням влади і капіталу та використанням одного на користь іншого. У Росії можна знайти всі види корупції – політична, професійна і навіть банальна. Політична, незважаючи на те, що вона не найбільш розповсюджена, ховає в собі велику загрозу, через те, що вона спотворює владу та механізм держави. Політична корупція забезпечує захист всіх інших форм корупції, сприяє зменшенню прав особи.
«Губернаторство та місце в Раді Федерацій коштує 5-7 мільйонів євро»
Найбільш вдалим визначенням політичної корупції є – «порушення прав громадян на очікувану добросовісну владу». Це тлумачення звучить якось дивно для росіян тому, що воно робить наголос не на інтересі держави, а на інтересі суспільства. Саме політична корупція позбавила росіян права на демократичне представництво і добросовісну владу. Сьогодні в Росії бюрократи на владних позиціях не тільки торгують доступом до державних фондів і ресурсів, але й продають урядові посади, а ті хто купують ці місця – негайно продовжують цю гру на своїх місцевих рівнях. Таким чином, система відтворюється знову і знову. Це було таємницею, допоки Медведєв представляючи свою антикорупційну програму, не визнав, що зараз можливо купити владну посаду в обмін на гроші.
Як тільки ці слова злетіли з його губ, газети наповнились статтями про те, як кожна посада в Росії, за винятком 5-6-ти найвищих – є доступною для кожного, хто може це собі дозволити. Лідер Ліберально-Демократичної партії Росії Володимир Жириновський, який відомий своїм «відчуттям» напрямків політичних вітрів в Москві, надав конкретні цифри в інтерв’ю на «Бізнес FM радіо». Губернаторство та місце в Раді Федерацій коштує від 5 до 7 мільйонів євро. Нижчі посади, наприклад, голова міністерства або федерального агентства коштує трохи менше – 3-4 мільйони євро.
Відомі репортажі про продаж російських урядових посад і в західній пресі. Німецька газета «Die Welt» в липні назвала урядовця, який заплатив 15 мільйонів, щоб залишитись на наступний термін. Стаття була перевидана в Росії без заперечень, без судових процесів, без слідства. Замість цього стаття зникла з веб-сайтів, газет і, зокрема, сайту InoPressa.ru , який займається перекладом статей з іноземної преси. Але, незважаючи на це, одна повторна публікація зберегласz і є доступною.
Цікава інформація про політичну корупцію з’явилась в лютому в журналі «Российский Репортер», виданому прокремлівським експертно-видавничим будинком. Згідно з цією інформацією, місце в списку кандидатів партії до Державної Думи коштує від 2 до 5 мільйонів, а 250 тисяч треба заплатити щоб внести законопроект на розгляд.
Всі ці приклади є вагомими. Зрозуміло, ті хто дає хабарі, і ті, хто їх бере – залишається таємницею. Але, у тих випадках, коли мова йде про високопосадовців, наприклад урядовців, і так зрозуміло, хто відповідальний, хто отримує хабарі.
Найголовніше питання залишається нез’ясованим
Протягом виборів до Думи в грудні минулого року, Росія мала не менше ніж 5 осіб, які є мільярдерами. Вони приєдналися до 5 інших, які на той час уже перебували при владі в Раді Федерацій. Це стало світовим рекордом і явним доказом переплітання влади і капіталу.
Третьою особливістю російської проблеми корупції є те, що немає нікого, хто б її міг розв’язати. Силові структури та спеціальні підрозділи є настільки корумпованими, що ціла країна знає про їхню неспроможність серйозно вирішити це небезпечне питання. Їх чисельність продовжує рости, як і ресурси надані їм, але проблема залишається невирішеною і ситуація тільки погіршується.
Щодо судової гілки влади, то становище тут настільки погане, що руйнування неминуче. Існує зараз стереотип, що справи в суді вирішуються не згідно з рамками закону, а згідно з каталогом цін. Що ж до законів, то російські законодавці трудяться ще з 1990-х років із метою підготувати закон, який би охопив всі види корупції, але вони не спромоглися навіть дати визначення проблемі.
Все це робить зрозумілим поведінку Медведєва, який більше не міг ігнорувати цю проблему, оскільки подальша «неуважність» загрожує режиму і робить країну непідконтрольною. Деякі заходи, що включені в його антикорупційну програму, є надзвичайно обґрунтованими: збільшення прозорості в законах, а також збільшення кількості людей, які повинні реєструвати декларації про своє майно, прибутки включаючи сюди військових офіцерів та їх сімей. В програмі також пропонується створення на всіх державних підприємствах спеціальних антикорупційних офісів, подібних до органів, які існували в Радянському Союзі.
Незважаючи на все це, найголовніше питання залишається нез’ясованим: хто буде виконувати цю роботу? І до тих пір, поки не буде відповіді на це питання, боротьба з корупцією залишиться в Росії тільки боротьбою з тінню.