«Громадяни України проти України». Виграна ще одна справа у Європейському суді з прав людини

Вчителька зі Львова виграла справу у Європейському суді з прав людини. У 2005 році вона разом з іншими львівськими педагогами звернулася до Страсбурга із заявою щодо невиплати заборгованих коштів і невиконання рішень українських судів. На розгляді у Європейському суді залишається ще 61 заява її колег. Як часто нині громадяни України виграють справи у міжнародному суді з прав людини? На що вони здебільшого скаржаться? Про що свідчать позитивні рішення суду на користь простих людей? Що їй необхідно міняти в українському судочинстві?
Вчителька-пенсіонерка виграла справу в Європейському суді проти держави України

Пенсіонерка Христина Кріль, яка 23 роки пропрацювала вчителем у львівській школі, три роки тому звернулася з позовом до Європейського суду з прав людини. Вона скаржилася на те, що районні відділи освіти не виконували рішення місцевих судів щодо виплат освітянам надбавок, передбачених 57-ю статтею Закону України «Про освіту». Згідно з рішенням суду, Христина Кріль одержить і заборговані кошти і 1000 євро моральної компенсації, повідомляє львівська кореспондентка Галина Терещук.

Христина Кріль таки сподівалась, що виграє справу у Європейському суді. Але їй обходилось не стільки про грошову винагороду, бо з огляду на інфляцію сума невелика, як про моральну сатисфакцію і справедливість у судочинстві. «Треба боротися. Проти того зневажливого ставлення до маленької людини, як можна при цьому виховувати гарних людей».

Повернення заборгованості по зарплаті вчителька домагалась у судових інстанціях різного рівня. Стаття 57 закону «Про освіту» передбачає створення належних умов для роботи вчителів і забезпечення їх посадовими окладами на рівні не нижче середньої зарплати працівників промисловості, а ще доплати, які підвищать престижність вчительської професії. Щорічна грошова винагорода за добру працю в розмірі окладу, доплата за вислугу років (10-20% від ставки щомісячно) і виплата допомоги на оздоровлення в розмірі місячного окладу). Керівництво школи здійснювало шалений тиск на педагога через її пошуки правди і вона змушена була звільнитись (пішла на пенсію).

У 2005 році п. Кріль була першою серед 62 педагогів Львівщини, хто звернувся в Європейський суд, оскільки районними відділами освіти не виконувалися судові рішення місцевих судів щодо виплат їм заборгованостей.

Згідно рішенням Європейського суду вчительці Христині Кріль Державне казначейство України повинно виплатити 1 тисячу євро за завдані моральні збитки, а районний відділ освіти виплатити заборгованість педагогу у сумі близько 3 тисяч гривень, а також 300 євро компенсації на судові витрати, повідомив Радіо Свобода голова Вільної профспілки працівників освіти і науки Львівської області Андрій Соколов.

Нині на розгляді у Європейському суді є ще 61 позов від вчителів Львівщини і кілька сотень від педагогів з інших регіонів.
За словами Андрія Соколова, усі ці справи будуть розглянуті найближчим часом на користь освітян.

З якими скаргами найчастіше звертаються до Європейського суду?

23 тисячі заяв від громадян України отримав за період своєї діяльності Європейський суд з прав людини , зазначає суддя Європейського суду Володимир Буткевич, який з 1996 року представляє Україну у цій інстанції. «Сьогодні близько 2-3 тисяч скарг надходять до Європейського суду лише стосовно України. Якщо співвідносити за кількістю населення і кількістю справ, то ми є лідерами. Якщо розглядати лише за кількістю, то в Російській Федерації їх набагато більше, але ж і населення там більше».

Затягування розгляду справи у судах і невиконання рішень судів - це основні скарги, з якими громадяни України позиваються до Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі, зазначає Валерія Лутковська, заступник міністра юстиції. «Крім того, порушується дуже часто питання стосовно умов утримання в місцях позбавлення волі. Уже на сьогодні є практика Європейського суду з прав людини. І, відповідно, якщо мова йде про тривале невиконання рішення національного суду, то в 99% Європейський суд задовольняє заяву позивача».

Переважна більшість українців й досі бояться захищати свої права, або ж їх просто не знають, зазначає вінницький правозахисник Дмитро Гройсман. «Все це є наслідком десятирічних проблем, які виникли ще за часів Радянського Союзу, коли суд не був вирішенням правових конфліктів. Тоді потрібно було звертатись в партійну чи адміністративну вертикаль. Але приємно, що все більше людей звертаються за вирішенням суперечностей до суду. Не так багато хороших суддів в Україні і це проблема підбору суддівських кадрів в нашій країні».

Реформувати суддівську систему можна…й без витрат

Обрання суддів на адміністративні посади і відкритість реєстру судових рішень - це найперше, що необхідно зробити у реформуванні української судової системи, зазначає юрист Тетяна Монтян. «Це потрібно людям, а не вищим судовим ієрархам (їм і так непогано живеться). Адже якщо це все буде впроваджено, то куди вони подінуть своїх бездарних діточок. У нас суддівська система давно вже стала спадковою. Речі, про які я говорю, не потребують витрат, але вони різко зменшать корупційну складову».

«Рішення Європейського суду з прав людини на користь громадянина-позивача - це сигнал для держави, що їй необхідно покращувати стан з правами людини», - зазначає заступник міністра юстиції Валерія Лутковська. Для кожної держави рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання, і у випадку ефективного виконання подібні скарги не повинні далі потрапляти до міжнародного суду. Але наразі, за словами Валерії Лутковської, й досі не ухвалений закон, який би дозволяв людям оскаржувати затягування розгляду справ у судах. «У ВРУ знаходиться 3 чи 4 законопроекти, які розроблені на виконання рішень Європейського суду з прав людини. Також декілька законопроектів знаходяться на погодженні з іншими органами. Ці документи спеціально розроблені для того, щоб наше законодавство надавало можливість особі на національному рівні захищатись і отримувати захист».

Умови утримання у місцях позбавлення волі, невиконання рішень національних судів, порушення права на справедливий судовий розгляд - на все це скаржаться громадяни України позиваючись до Європейського суду.


Чи довіряєте Ви Європейському суду з прав людини? Чи знаєте, у яких випадках до нього можна звертатися?
Георгій програміст: Здається, одна справа була виграна в Європейському суді. Більше не пам’ятаю. Та й в тонкощах юридичних не розуміюся.
Галина Прокопівна, пенсіонерка: Тільки Європейський суд може захистити наших беззахисних людей. Мені також треба туди звернутись. Зараз в мене ЖЕК відбирає квартиру. І не лише в мене, а й в інших людей похилого віку, особливо без дітей.
Валдіс Карлович, пенсіонер: Я довірився б Європейському суду. Постійно дивлюся та читаю про нього. Вони реально оцінюють ситуацію і виносять справедливі вироки. Наприклад, на днях передали по радіо, що українка відсудила свої гроші в держави.
Жанна, домогосподарка: Європейський суд – це хоча б одна інстанція, на яку можна розраховувати. Я вважаю, що з будь-яким питанням туди можна звертатись.
Вадим, викладач: Я не спеціаліст в судовій сфері. Але, вважаю, що Європейському суду довіряти можна. І якось читав, що хтось вигравав уже справу проти України і їм платили компенсацію.