Брюссель – Присутність американської та НАТОвської військової техніки у басейні Чорного моря непокоїть російських політичних лідерів та військових командувачів. Президент Медведєв заявляє, що під виглядом гуманітарної допомоги американці постачають Грузії зброю та боєприпаси. Командувачі російської армії додають, що американські моряки виконують шпигунські місії. На запитання нашого брюссельського кореспондента відповів експерт з військово-стратегічних питань, заступник директора «Фундації зі стратегічних досліджень» Ів Буає.
– Чи є підстави гадати, що ці човни несуть військову загрозу Росії?
– Ми підійшли до такого моменту кризи, коли необхідно зберегти розсудливість, тверезо осмислити ситуацію та ні в якому разі не дозволити емоціям взяти гору над зваженим аналізом. США мали намір надіслати до Чорного моря кілька своїх кораблів для військових навчань. Отримавши дозвіл Туреччини на перетин Босфору, Америка надіслала ще декілька кораблів з гуманітарною допомогою для Грузії. Тож боятися чогось немає підстав, бо очевидно, що це кораблі лише з гуманітарною допомогою США. Не варто підливати олії до вогню у цій складній справі.
– Але росіян непокоїть те, що допомогу везуть саме військові кораблі.
– На місці є три човни: катер берегової охорони, есмінець «Макфол» та командний катер, що теж був у тій зоні. Не треба перебільшувати ні в один бік, ні в інший. Америка не вступить у війну на боці Грузії, а росіяни не нападатимуть на американські кораблі.
– Деякі західні експерти висловилися за те, щоб НАТО допомогли Україні вивести Чорноморський флот Росії. Чи можливе долучення Альянсу до цього процесу?
– Грузинська криза виявила, що Альянс не робитиме ніяких кроків для виведення російського флоту з Чорного моря та для того, щоб він покинув Севастополь. Тепер треба розпочати переговори, щоб зрозуміти справжні причини цієї кризи, зрозуміти чутливість Росії щодо кавказького регіону. НАТО нічого не вживатиме, крім дипломатичних кроків, щоб не дратувати росіян, котрі нині у позиції сили.
– Після подій останніх тижнів присутність російських військових на пострадянському просторі непокоїть як лідерів цих держав, так і країни Заходу. Чи можлива допомога країн-союзниць НАТО у справі їхнього виведення до Росії?
– Я не можу уявити, щоб Альянс вжив конкретних кроків для того, щоб витіснити росіян на їхню територію. Це спостерігалося у 50-ті роки, коли в радянські часи Захід відтісняв Радянський Союз до його колишніх кордонів. У нинішній ситуації Альянс певною мірою показав свою слабкість.
– Як, на Вашу думку, вплине російсько-грузинський конфлікт на ухвалення рішення країнами-союзницями щодо членства Грузії та України в Альянсі?
– На мій погляд, після всього, що сталося, навіть припустити важко, що Грузії дадуть місце в НАТО. Що стосується України, то, зважаючи на вкрай чутливу ситуацію, їй слід визначитися. Чи буде її безпека краще застрахованою членством у НАТО? Чи, з іншого боку, їй було би краще розпочати переговори з Росією, щоб гарантувати свою територіальну цілісність, що непокоїть всі потужні західні країни, включно з Францією, Великобританією, Німеччиною і, звичайно ж, Сполученими Штатами?
– Ми підійшли до такого моменту кризи, коли необхідно зберегти розсудливість, тверезо осмислити ситуацію та ні в якому разі не дозволити емоціям взяти гору над зваженим аналізом. США мали намір надіслати до Чорного моря кілька своїх кораблів для військових навчань. Отримавши дозвіл Туреччини на перетин Босфору, Америка надіслала ще декілька кораблів з гуманітарною допомогою для Грузії. Тож боятися чогось немає підстав, бо очевидно, що це кораблі лише з гуманітарною допомогою США. Не варто підливати олії до вогню у цій складній справі.
– Але росіян непокоїть те, що допомогу везуть саме військові кораблі.
– На місці є три човни: катер берегової охорони, есмінець «Макфол» та командний катер, що теж був у тій зоні. Не треба перебільшувати ні в один бік, ні в інший. Америка не вступить у війну на боці Грузії, а росіяни не нападатимуть на американські кораблі.
– Деякі західні експерти висловилися за те, щоб НАТО допомогли Україні вивести Чорноморський флот Росії. Чи можливе долучення Альянсу до цього процесу?
– Грузинська криза виявила, що Альянс не робитиме ніяких кроків для виведення російського флоту з Чорного моря та для того, щоб він покинув Севастополь. Тепер треба розпочати переговори, щоб зрозуміти справжні причини цієї кризи, зрозуміти чутливість Росії щодо кавказького регіону. НАТО нічого не вживатиме, крім дипломатичних кроків, щоб не дратувати росіян, котрі нині у позиції сили.
– Після подій останніх тижнів присутність російських військових на пострадянському просторі непокоїть як лідерів цих держав, так і країни Заходу. Чи можлива допомога країн-союзниць НАТО у справі їхнього виведення до Росії?
– Я не можу уявити, щоб Альянс вжив конкретних кроків для того, щоб витіснити росіян на їхню територію. Це спостерігалося у 50-ті роки, коли в радянські часи Захід відтісняв Радянський Союз до його колишніх кордонів. У нинішній ситуації Альянс певною мірою показав свою слабкість.
– Як, на Вашу думку, вплине російсько-грузинський конфлікт на ухвалення рішення країнами-союзницями щодо членства Грузії та України в Альянсі?
– На мій погляд, після всього, що сталося, навіть припустити важко, що Грузії дадуть місце в НАТО. Що стосується України, то, зважаючи на вкрай чутливу ситуацію, їй слід визначитися. Чи буде її безпека краще застрахованою членством у НАТО? Чи, з іншого боку, їй було би краще розпочати переговори з Росією, щоб гарантувати свою територіальну цілісність, що непокоїть всі потужні західні країни, включно з Францією, Великобританією, Німеччиною і, звичайно ж, Сполученими Штатами?