Прага – Нині Росія не становить ніякої військової загрози для України, а збільшення видатків на оборону не допоможе Україні вступити до НАТО. Натомість небезпекою для української незалежності є чвари українських політиків. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив посол США при НАТО часів президента Білла Клінтона Роберт Гантер. Нині він є чільним експертом американської аналітичної корпорації RAND.
– Коли Ви чуєте останні заяви з Брюсселя, Вашингтона і Москви щодо Грузії, у Вас часом не складається враження, що повернулися часи «холодної війни»?
– Ні, навряд чи. Те, що зробили росіяни в Грузії, неприйнятне. На мою думку, вони також неправильно оцінили свої довгострокові інтереси. Росії потрібен світ. На них тисне Китай, населення скорочується, за винятком нафти і газу мало розвивається економіка. Тому для Росії зараз починати «холодну війну» було б серйозним прорахунком, передовсім щодо власних інтересів.
– Президент Ющенко переконаний, що Україні потрібні додаткові міжнародні гарантії безпеки, щоб захистити незалежність. І це в рамках колективної системи безпеки. На що Україна може розраховувати?
– Важливо, щоб інші держави продемонстрували сильну підтримку незалежності України, її демократичного розвитку, а також набагато інтенсивніше розвивали економічні контакти, щоб українське суспільство було заможним. Вимагати офіційних угод, в яких мовиться, що певні держави готові захищати суверенітет України так, ніби розпочалася нова «холодна війна», може спрацювати проти України. Зараз є лише кілька держав, які готові використати військову силу, щоб захистити Україну. Якщо ж на неї нападуть, що таких буде набагато більше. Тому треба бути дуже обережним і реагувати так, щоб не загострювати ще більше ситуацію.
– Якщо Президент Ющенко робить ставку на НАТО, то Прем’єр Тимошенко в останніх заявах говорить про участь України в європейській колективній безпеці. Чи це правильний шлях?
– Гадаю, що відносини з ЄС і європейськими державами нині для України найважливіші. Якщо з якоїсь причини, а я в це не вірю, Росія нападе на Україну, то відреагує багато держав, включно зі Сполученими Штатами. Але про це мови нема. І тому не потрібно перебільшувати загрози і грати на побоюваннях людей.
– Що Ви тут маєте на увазі? Наскільки серйозною є загроза для України?
– Гадаю, що існує політичний тиск з боку Росії, можливий економічний тиск, щоб спробувати не дати змоги Україні розбудувати відносини з Заходом, але на даний момент я бачу нульову військову загрозу з боку Росії. Росія має бути божевільною, якщо вона на це наважиться.
– Ми якраз поцікавилися у наших слухачів і відвідувачів сайту Радіо Свобода, що є найбільшою загрозою незалежності України. Є три варіанти відповіді: Росія, НАТО і власні політики. Яку відповідь вибрали б Ви?
– Останню. Внутрішня єдність, розвиток економіки, продовження демократичних реформ. Це час, коли українські політики мають зосередитися на розвитку держави, а не на внутрішніх чварах.
– У цьому контексті, як Ви оцінюєте звинувачення одного зі співробітників Секретаріату Президента на адресу Прем’єра у державній зраді? Зараз ці звинувачення перевіряє СБУ. Це прояв демократії в дії, коли один учасник коаліції контролює іншого, чи ознака політичного божевілля?
– Те саме було в Грузії, коли президент і головний опозиціонер звинувачували один одного у належності до мафії. Гадаю, що той, хто це зараз робить в Україні, працює проти українських інтересів і української демократії. Від подібних звинувачень виграють лише вороги України.
– Міністр оборони України пропонує втричі збільшити військовий бюджет на наступний рік. Чи це допоможе підвищити обороноздатність України, чи у сьогоднішньому світі є інші, дієвіші інструменти, які допоможуть подбати про безпеку?
– Зрозуміло, що таке рішення має ухвалювати сама Україна. Це може бути психологічно важливо, принаймні для тих українців, які турбуються про Росію (а це далеко не всі). Навряд чи Росія сприйме це як провокацію, хіба що вона шукає привід, щоб натиснути на Україну, адже, що б Україна не робила, насправді це не становить військової загрози для Росії.
Суть питання відносин НАТО-Україна полягає, по-перше, у бажанні членів Альянсу захищати Україну в разі атаки. А, по-друге, в тому, щоб НАТО і Росія усвідомили, що вони мають розвинути продуктивні відносини для того, щоб у майбутньому європейська система безпека задовольняла всіх.
Відкинувши психологію, я б натомість витрачав гроші на економічний розвиток України, на ті сфери, які сприятимуть залученню закордонних капіталовкладень і зміцнять відносини України з ЄС.
– І насамкінець – про вагу України в контексті передвиборної кампанії у США. Чи грузинські події підняли Україну вище у списку зовнішньополітичних пріоритетів американців?
– Люди стежать за Грузією, тому що на неї напала Росія. Більшість людей тут зовсім не цікавляться Україною, за винятком підтримки тут тих центральноєвропейських держав, які проводять демократичні реформи і хочуть приєднатися до західних інститутів. Якби Росія щось зробила стосовно України, то інтерес неминуче б зріс. Але зараз, з огляду на перспективи України, не бути в центрі уваги американців — мабуть, для неї це добре.
– Ні, навряд чи. Те, що зробили росіяни в Грузії, неприйнятне. На мою думку, вони також неправильно оцінили свої довгострокові інтереси. Росії потрібен світ. На них тисне Китай, населення скорочується, за винятком нафти і газу мало розвивається економіка. Тому для Росії зараз починати «холодну війну» було б серйозним прорахунком, передовсім щодо власних інтересів.
– Президент Ющенко переконаний, що Україні потрібні додаткові міжнародні гарантії безпеки, щоб захистити незалежність. І це в рамках колективної системи безпеки. На що Україна може розраховувати?
– Важливо, щоб інші держави продемонстрували сильну підтримку незалежності України, її демократичного розвитку, а також набагато інтенсивніше розвивали економічні контакти, щоб українське суспільство було заможним. Вимагати офіційних угод, в яких мовиться, що певні держави готові захищати суверенітет України так, ніби розпочалася нова «холодна війна», може спрацювати проти України. Зараз є лише кілька держав, які готові використати військову силу, щоб захистити Україну. Якщо ж на неї нападуть, що таких буде набагато більше. Тому треба бути дуже обережним і реагувати так, щоб не загострювати ще більше ситуацію.
– Якщо Президент Ющенко робить ставку на НАТО, то Прем’єр Тимошенко в останніх заявах говорить про участь України в європейській колективній безпеці. Чи це правильний шлях?
– Гадаю, що відносини з ЄС і європейськими державами нині для України найважливіші. Якщо з якоїсь причини, а я в це не вірю, Росія нападе на Україну, то відреагує багато держав, включно зі Сполученими Штатами. Але про це мови нема. І тому не потрібно перебільшувати загрози і грати на побоюваннях людей.
– Що Ви тут маєте на увазі? Наскільки серйозною є загроза для України?
– Гадаю, що існує політичний тиск з боку Росії, можливий економічний тиск, щоб спробувати не дати змоги Україні розбудувати відносини з Заходом, але на даний момент я бачу нульову військову загрозу з боку Росії. Росія має бути божевільною, якщо вона на це наважиться.
– Ми якраз поцікавилися у наших слухачів і відвідувачів сайту Радіо Свобода, що є найбільшою загрозою незалежності України. Є три варіанти відповіді: Росія, НАТО і власні політики. Яку відповідь вибрали б Ви?
– Останню. Внутрішня єдність, розвиток економіки, продовження демократичних реформ. Це час, коли українські політики мають зосередитися на розвитку держави, а не на внутрішніх чварах.
– У цьому контексті, як Ви оцінюєте звинувачення одного зі співробітників Секретаріату Президента на адресу Прем’єра у державній зраді? Зараз ці звинувачення перевіряє СБУ. Це прояв демократії в дії, коли один учасник коаліції контролює іншого, чи ознака політичного божевілля?
– Те саме було в Грузії, коли президент і головний опозиціонер звинувачували один одного у належності до мафії. Гадаю, що той, хто це зараз робить в Україні, працює проти українських інтересів і української демократії. Від подібних звинувачень виграють лише вороги України.
– Міністр оборони України пропонує втричі збільшити військовий бюджет на наступний рік. Чи це допоможе підвищити обороноздатність України, чи у сьогоднішньому світі є інші, дієвіші інструменти, які допоможуть подбати про безпеку?
– Зрозуміло, що таке рішення має ухвалювати сама Україна. Це може бути психологічно важливо, принаймні для тих українців, які турбуються про Росію (а це далеко не всі). Навряд чи Росія сприйме це як провокацію, хіба що вона шукає привід, щоб натиснути на Україну, адже, що б Україна не робила, насправді це не становить військової загрози для Росії.
Суть питання відносин НАТО-Україна полягає, по-перше, у бажанні членів Альянсу захищати Україну в разі атаки. А, по-друге, в тому, щоб НАТО і Росія усвідомили, що вони мають розвинути продуктивні відносини для того, щоб у майбутньому європейська система безпека задовольняла всіх.
Відкинувши психологію, я б натомість витрачав гроші на економічний розвиток України, на ті сфери, які сприятимуть залученню закордонних капіталовкладень і зміцнять відносини України з ЄС.
– І насамкінець – про вагу України в контексті передвиборної кампанії у США. Чи грузинські події підняли Україну вище у списку зовнішньополітичних пріоритетів американців?
– Люди стежать за Грузією, тому що на неї напала Росія. Більшість людей тут зовсім не цікавляться Україною, за винятком підтримки тут тих центральноєвропейських держав, які проводять демократичні реформи і хочуть приєднатися до західних інститутів. Якби Росія щось зробила стосовно України, то інтерес неминуче б зріс. Але зараз, з огляду на перспективи України, не бути в центрі уваги американців — мабуть, для неї це добре.