Прага – Чи загрожує конфлікт між Секретаріатом та Кабінетом міністрів національним інтересам України? Радіо Свобода запросило до розмови заступника секретаря РНБО Степана Гавриша.
– То чи може цей конфлікт зашкодити національним інтересам країни?
– Конфлікт дійсно може створити кризу для національних інтересів і, без сумніву, він певною мірою загрожує національним інтересам, але, разом з тим, ми мусимо сказати, хто має відповідати перш за все за цю кризу стосунків.
– На Вашу думку, це хто?
– Я думаю, що така відповідальність лежить на Кабінетові Міністрів, який, згідно з Конституцією, відповідальний перед Президентом країни. Саме невміння знайти компроміси, знайти спільну позицію з Президентом України; робота, перш за все, на майбутні електоральні рейтинги чи на рейтинги взагалі, і призводить до того, що електоральна позиція, позиція суто пошуків політичної підтримки серед виборців є пріоритетною, а не національні інтереси. Невипадково ми маємо ситуацію, коли мовчання Прем’єр-міністра щодо конфлікту, який відбувся на Кавказі, у зв’язку з війною між Росією та Грузією, викликало певну стурбованість в українському суспільстві.
– Стурбованість, яка на офіційному рівні названа «національною зрадою». Чи, на Вашу думку, це не загостра оцінка такого мовчання?
– Україна – це багато емоцій і, можливо, це одна із таких емоцій, але запевняю вас, що це зроблено лише для того, щоб якомога швидше повернутися до діалогу про єдину владу, про консолідацію української влади і про обслуговування спільно національних інтересів, а головне – захист національної безпеки України.
– Ви гадаєте, що після такого конфлікту це можливо?
– Я впевнений, що конфлікт не має нічого особистого, що конфлікт пов’язаний із пошуками відповіді на запитання, які сьогодні хвилюють державу, які послаблюють державну позицію, які є, власне, одним із моментів пошуків відповіді на запитання про силу національного суверенітету і захист української суверенності. Мені здається, що подібна політика, яку ми спостерігали, формує і подвійні стандарти, у тому числі і на зовнішньополітичному рівні, дає нашим опонентам додаткові аргументи тиску на Україну. І цим користуються.
– Пане Гавриш, сьогодні на брифінгу Ви сказали, що позиція Прем’єра є толерантною. Чи це не розбігається з тим, що Ви говорите зараз?
– Так, дійсно, позиція Прем’єра в останні дні є достатньо толерантною, і це дає нам сподівання, що можуть бути відкинуті особисті амбіції, особисті почуття й емоції, і переважить саме відповідальність за Україну для талановитого політика, без сумніву. Я переконаний, що критика, яка лунає на адресу Прем’єр-міністра, є природною для її посади, і оскільки вона добровільно приймає на себе таку високу відповідальність — служити українській державі на одній із найвищих українських посад, то ця критика є навіть очікуваною. Тому треба звикати і треба приймати її до уваги як один із загальногромадянських активів, які дають можливість побачити кращі і гірші сторони свого правління.
– Ви вважаєте, що офіційні звинувачення в державній зраді можна називати «загальногромадянськими активами»?
– Поки що офіційного звинувачення ніякого не відбулося. Мова йде лише про обмін певними емоціями з двох боків. Я думаю, що для розмови про державну зраду нам потрібно мати достатньо жорсткі юридичні аргументи і ясні об’єктивні факти. Але не треба забувати також, що мова йде і про політичну відповідальність, про політичні дії, які мають сьогодні служити, перш за все, нації, служити безпековій політиці України, служити її суверенітету. У цьому питанні я на брифінгу сьогодні говорив мовою цифр.
– Конфлікт дійсно може створити кризу для національних інтересів і, без сумніву, він певною мірою загрожує національним інтересам, але, разом з тим, ми мусимо сказати, хто має відповідати перш за все за цю кризу стосунків.
– На Вашу думку, це хто?
– Я думаю, що така відповідальність лежить на Кабінетові Міністрів, який, згідно з Конституцією, відповідальний перед Президентом країни. Саме невміння знайти компроміси, знайти спільну позицію з Президентом України; робота, перш за все, на майбутні електоральні рейтинги чи на рейтинги взагалі, і призводить до того, що електоральна позиція, позиція суто пошуків політичної підтримки серед виборців є пріоритетною, а не національні інтереси. Невипадково ми маємо ситуацію, коли мовчання Прем’єр-міністра щодо конфлікту, який відбувся на Кавказі, у зв’язку з війною між Росією та Грузією, викликало певну стурбованість в українському суспільстві.
– Стурбованість, яка на офіційному рівні названа «національною зрадою». Чи, на Вашу думку, це не загостра оцінка такого мовчання?
– Україна – це багато емоцій і, можливо, це одна із таких емоцій, але запевняю вас, що це зроблено лише для того, щоб якомога швидше повернутися до діалогу про єдину владу, про консолідацію української влади і про обслуговування спільно національних інтересів, а головне – захист національної безпеки України.
– Ви гадаєте, що після такого конфлікту це можливо?
– Я впевнений, що конфлікт не має нічого особистого, що конфлікт пов’язаний із пошуками відповіді на запитання, які сьогодні хвилюють державу, які послаблюють державну позицію, які є, власне, одним із моментів пошуків відповіді на запитання про силу національного суверенітету і захист української суверенності. Мені здається, що подібна політика, яку ми спостерігали, формує і подвійні стандарти, у тому числі і на зовнішньополітичному рівні, дає нашим опонентам додаткові аргументи тиску на Україну. І цим користуються.
– Пане Гавриш, сьогодні на брифінгу Ви сказали, що позиція Прем’єра є толерантною. Чи це не розбігається з тим, що Ви говорите зараз?
– Так, дійсно, позиція Прем’єра в останні дні є достатньо толерантною, і це дає нам сподівання, що можуть бути відкинуті особисті амбіції, особисті почуття й емоції, і переважить саме відповідальність за Україну для талановитого політика, без сумніву. Я переконаний, що критика, яка лунає на адресу Прем’єр-міністра, є природною для її посади, і оскільки вона добровільно приймає на себе таку високу відповідальність — служити українській державі на одній із найвищих українських посад, то ця критика є навіть очікуваною. Тому треба звикати і треба приймати її до уваги як один із загальногромадянських активів, які дають можливість побачити кращі і гірші сторони свого правління.
– Ви вважаєте, що офіційні звинувачення в державній зраді можна називати «загальногромадянськими активами»?
– Поки що офіційного звинувачення ніякого не відбулося. Мова йде лише про обмін певними емоціями з двох боків. Я думаю, що для розмови про державну зраду нам потрібно мати достатньо жорсткі юридичні аргументи і ясні об’єктивні факти. Але не треба забувати також, що мова йде і про політичну відповідальність, про політичні дії, які мають сьогодні служити, перш за все, нації, служити безпековій політиці України, служити її суверенітету. У цьому питанні я на брифінгу сьогодні говорив мовою цифр.