Рим – Серед святих місць на італійській землі існує храм, надто дорогий серцю православного паломника. У південному місті Барі, на березі Адріатичного моря, є церква Святого Миколая Чудотворця. Ну і що ж, скажете ви, по всьому світу, і в Україні, можна зустріти церкви на честь цього святого. Та італійський храм має особливе значення: вже понад 9 століть у ньому зберігаються мощі Великого Святителя Миколая.
За часів Середньовіччя так водилося, що часто викрадали рештки тіла шанованих святих. Володіння такими надзвичайними реліквіями додавало місту більше престижу і навіть влади. Поселення ставало відразу популярним в околиці, бо, звичайно, притягувало численні юрби паломників.
Найбільш сенсаційним випадком тієї епохи стало перевезення мощів Святого Миколая. У IV столітті Миколай служив єпископом у Мирах, що на території сучасної Анталії, в Туреччині. Після смерті тіло християнського священика зберігалося у саркофазі в Мирах. Та в XI столітті, коли турки-мусульмани спустошували володіння Візантійської імперії і глумилися над християнськими святинями, італійські мореплавці з міста Барі вирішили викрасти чи, як вони вважали, врятувати мощі Святителя Миколая.
Імена 62 моряків – на зовнішніх стінах храму
Культуролог Освальдо Бевілаква розповів: «Рештки святого транспортувала до Барі група місцевих моряків у складі 62 осіб. І навіть тепер на зовнішніх стінах храму Святого Миколая можна помітити вирізьблені імена цих моряків».
Церкву спеціально на честь Миколая Чудотворця звели у Барі 1087 року. Відтоді святі мощі спочивають у крипті під куполом собору, котрий оберігають монахи домініканського ордену Римо-католицької церкви.
Найцікавіша особливість храму у тому, що під його склепом постать Святого Миколая об’єднує усіх християн, у тому числі і східного, і західного обрядів. Для паломників із України, Росії щонеділі проводять служби біля вівтаря у православній частині храму. Поруч католицький вівтар, де зберігаються рештки святителя Миколая.
Традиція анонімних подарунків на день Святого Миколая
Про деякі моменти з життя єпископа розповідають довколишні фрески. Як мовиться у легенді, так і зображено: Миколай, будучи немовлям, сам стоїть на ногах у купелі. Потім бачимо Миколая, котрий закидає мішечки із золотом для трьох дівчат. За переказами, батько змушував їх до проституції, бо через малі статки без приданого вони не могли одружитися. Втручається нишком Миколай-добродій зі своїми дарунками – і рятує дівчат від проституції.
Тоді начебто народилася традиція анонімних подарунків на день Святого Миколая у католиків 6-го, а в православних 19 грудня. Відтоді, зокрема у церкві міста Барі, поширена й інша традиція. У день покровителя міста, 6 грудня, прийшовши на першу месу о 5-й ранку, неодружені дівчата і хлопці наближаються до однієї колони в кутку церкви. (Колона має легендарну історію, пов’язану з діяннями святого). Так ось, тричі обійшовши цю колону, кожний має знайти свою половинку. Але обережно, очевидці попереджають: хто хоче знайти чоловіка чи дружину, варто скинути зайві кілограми, щоб розминутися з колоною, бо простору в тому кутку не дуже багато.
(Рим – Прага – Київ)
Найбільш сенсаційним випадком тієї епохи стало перевезення мощів Святого Миколая. У IV столітті Миколай служив єпископом у Мирах, що на території сучасної Анталії, в Туреччині. Після смерті тіло християнського священика зберігалося у саркофазі в Мирах. Та в XI столітті, коли турки-мусульмани спустошували володіння Візантійської імперії і глумилися над християнськими святинями, італійські мореплавці з міста Барі вирішили викрасти чи, як вони вважали, врятувати мощі Святителя Миколая.
Імена 62 моряків – на зовнішніх стінах храму
Культуролог Освальдо Бевілаква розповів: «Рештки святого транспортувала до Барі група місцевих моряків у складі 62 осіб. І навіть тепер на зовнішніх стінах храму Святого Миколая можна помітити вирізьблені імена цих моряків».
Церкву спеціально на честь Миколая Чудотворця звели у Барі 1087 року. Відтоді святі мощі спочивають у крипті під куполом собору, котрий оберігають монахи домініканського ордену Римо-католицької церкви.
Найцікавіша особливість храму у тому, що під його склепом постать Святого Миколая об’єднує усіх християн, у тому числі і східного, і західного обрядів. Для паломників із України, Росії щонеділі проводять служби біля вівтаря у православній частині храму. Поруч католицький вівтар, де зберігаються рештки святителя Миколая.
Традиція анонімних подарунків на день Святого Миколая
Про деякі моменти з життя єпископа розповідають довколишні фрески. Як мовиться у легенді, так і зображено: Миколай, будучи немовлям, сам стоїть на ногах у купелі. Потім бачимо Миколая, котрий закидає мішечки із золотом для трьох дівчат. За переказами, батько змушував їх до проституції, бо через малі статки без приданого вони не могли одружитися. Втручається нишком Миколай-добродій зі своїми дарунками – і рятує дівчат від проституції.
Тоді начебто народилася традиція анонімних подарунків на день Святого Миколая у католиків 6-го, а в православних 19 грудня. Відтоді, зокрема у церкві міста Барі, поширена й інша традиція. У день покровителя міста, 6 грудня, прийшовши на першу месу о 5-й ранку, неодружені дівчата і хлопці наближаються до однієї колони в кутку церкви. (Колона має легендарну історію, пов’язану з діяннями святого). Так ось, тричі обійшовши цю колону, кожний має знайти свою половинку. Але обережно, очевидці попереджають: хто хоче знайти чоловіка чи дружину, варто скинути зайві кілограми, щоб розминутися з колоною, бо простору в тому кутку не дуже багато.
(Рим – Прага – Київ)