Берлін – 47 років тому, 13 серпня 1961 року, в Берліні почали зводити стіну, яка потім на чотири десятиліття розділила місто на дві частини. Німецькі політики використали цю річницю, щоб нагадати про злочини, скоєні в східній Німеччині за часів комуністичного режиму, а також про жертви на внутрішньонімецькому кордоні.
Якщо сьогодні пройтися центром Берліна, то лише знавці міста можуть точно сказати, де проходила стіна. Тільки в окремих місцях, як окремі шрами, залишилися рештки цієї споруди, зведеної свого часу за наказом східнонімецького керівництва.
Люди вже перестали розділяти Берлін на західний та східний; рани, завдані розділом міста та країни, можна сказати, загоїлися. Але водночас згасає пам’ять про справжні умови, які панували в НДР за часів соціалістичного режиму. З’явилося навіть таке поняття як «остальгія» – тобто, ностальгія за Східною Німеччиною.
Німецька молодь не знає про НДР
Згідно з дослідженнями, особливо покоління, яке виросло вже в умовах об’єднаної Німеччини, не знає про жахливі наслідки зведення стіни.
Прем’єр-міністр федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія Гаральд Рінґсдорф в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що практично ніхто не знає, що економіка НДР перебувала на порозі повного колапсу. Про те, що було саме так, свідчить відповідний таємний звіт політбюро, в якому описана катастрофічна ситуація.
«Багато молодих людей не знають, в якому жахливому стані були німецькі міста. На мою думку, дуже небезпечно применшувати жахи, які панували за соціалістичної диктатури, коли не було ані свободи пересування, ані свободи преси, ані свободи думки», – застеріг Рінґсдорф.
Суперечка навколо кількості загиблих
Упродовж 40 років берлінська стіна не тільки майже герметично відділяла Східний Берлін від Західного – за цей час соціалістичне керівництво перетворило її на справжню зону смерті, як, до речі, і весь внутрішньонімецький кордон. Але скільки людей загинуло в цій зоні смерті, досі важко точно сказати. Існує кілька статистик, автори яких ведуть суперечку між собою. Центр новітньої історії в Потсдамі говорить про 136 осіб, які розпрощалися з життям при спробі втекти зі Східного Берліні до Західного. Голова приватної робочої групи «13 серпня» і водночас директор Музею Берлінської стіни Александра Гільдебрандт закинула офіційним науковцям викривлення історії. Дослідники з групи «13 серпня» стверджують, що загиблих було більше, а саме – 222.
Цими днями Гільдебрандт представила й нові дані про кількість загиблих загалом на всьому внутрішньонімецькому кордоні, а не тільки в Берліні. За її словами, в період між 1945-м і 1989-м роками внаслідок розділу Німеччини, Берлінської стіни та «холодної війни» загинуло понад 1300 осіб.
(Берлін – Прага – Київ)
Люди вже перестали розділяти Берлін на західний та східний; рани, завдані розділом міста та країни, можна сказати, загоїлися. Але водночас згасає пам’ять про справжні умови, які панували в НДР за часів соціалістичного режиму. З’явилося навіть таке поняття як «остальгія» – тобто, ностальгія за Східною Німеччиною.
Німецька молодь не знає про НДР
Згідно з дослідженнями, особливо покоління, яке виросло вже в умовах об’єднаної Німеччини, не знає про жахливі наслідки зведення стіни.
Прем’єр-міністр федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія Гаральд Рінґсдорф в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що практично ніхто не знає, що економіка НДР перебувала на порозі повного колапсу. Про те, що було саме так, свідчить відповідний таємний звіт політбюро, в якому описана катастрофічна ситуація.
«Багато молодих людей не знають, в якому жахливому стані були німецькі міста. На мою думку, дуже небезпечно применшувати жахи, які панували за соціалістичної диктатури, коли не було ані свободи пересування, ані свободи преси, ані свободи думки», – застеріг Рінґсдорф.
Суперечка навколо кількості загиблих
Упродовж 40 років берлінська стіна не тільки майже герметично відділяла Східний Берлін від Західного – за цей час соціалістичне керівництво перетворило її на справжню зону смерті, як, до речі, і весь внутрішньонімецький кордон. Але скільки людей загинуло в цій зоні смерті, досі важко точно сказати. Існує кілька статистик, автори яких ведуть суперечку між собою. Центр новітньої історії в Потсдамі говорить про 136 осіб, які розпрощалися з життям при спробі втекти зі Східного Берліні до Західного. Голова приватної робочої групи «13 серпня» і водночас директор Музею Берлінської стіни Александра Гільдебрандт закинула офіційним науковцям викривлення історії. Дослідники з групи «13 серпня» стверджують, що загиблих було більше, а саме – 222.
Цими днями Гільдебрандт представила й нові дані про кількість загиблих загалом на всьому внутрішньонімецькому кордоні, а не тільки в Берліні. За її словами, в період між 1945-м і 1989-м роками внаслідок розділу Німеччини, Берлінської стіни та «холодної війни» загинуло понад 1300 осіб.
(Берлін – Прага – Київ)