Рим – В Італії віднедавна набрав чинності закон про посилену боротьбу зі злочинністю та нелегальною імміграцією. Окремі пункти документа викликали стурбованість серед представників української спільноти, а насамперед у тих, які роками живуть без дозволу на проживання. Якщо за офіційними даними на Апеннінах перебуває понад 200 тисяч українців, то нелегалів, за приблизними оцінками різних відомств, налічують принаймні утричі більше. Щоб з’ясувати детальніше, яким чином оновлене італійське законодавство позначиться на долі українських громадян, Радіо Свобода запросило до розмови Євгенію Баранову, консультанта з імміграційних питань товариства «Надія» з міста Бреша на півночі Італії.
— У чому полягає відмінність нового закону від попереднього стосовно того, що за нелегальне перебування в Італії передбачена кримінальна відповідальність до кількох років ув’язнення?
— Кримінальна відповідальність за нелегальне перебування в країні була завжди, не сьогодні її запровадили. Нещодавно ухвалені положення закону стали просто суворішими. І раніше були судові процеси в окремих випадках, коли людей затримували, відкривали судову справу… В інших випадках до суду діло не доходило, якщо не було обтяжувальних обставин (здійснення правопорушення). Тоді затриманій особі давали лист на депортацію, а потім уже та людина йшла, куди йшла.
— Серед громадян України, які працюють в Італії, 90 відсотків – жінки, котрі працюють переважно в приватному секторі, — як домашні робітниці чи доглядають хворих. Яким чином може змінитися їхня ситуація?
— Власне, завжди італійські господарі знали: брати у хату на роботу іноземця-нелегала тягне за собою кримінальну відповідальність. Тепер з нововведеннями уряду Сильвіо Берлусконі ці вимоги стали суворішими. І тому вже багато італійських сімей замислюються, чи варто брати працівницю без відповідних документів, бо збільшився штраф для працедавця і йому також загрожує ув’язнення.
— В одному з пунктів мовиться, що у власників, які здають квартиру нелегалам, конфіскуватимуть нерухомість. У зв’язку з цим українцям тепер важче наймати помешкання?
— Ситуація непроста. По-перше, стосовно господарів помешкання: не доведи Господи, прийде поліція, а такі облави роблять, і власник квартири, котрий здає житло нелегалам, має неприємності. Та ще більші неприємності очікують на іммігрантів, які перебувають законно на території Італії і тримають у себе квартирантів. Скажімо, я винаймаю квартиру, то відтепер навряд чи я захочу тримати на квартирі нелегала. Я можу втратити дозвіл на проживання і отримати лист на виїзд із Італії. Звичайно, для вихідців з України в цьому плані погіршаться обставини.
— Як виявляється така стурбованість людей? Можливо, хтось планує прискорити повернення на батьківщину чи, навпаки, шукати щастя на інших теренах Європи?
— Таких, що переїздять в інші європейські країни, майже немає. Назагал в Італії не так погано і не так дуже добре в сусідніх державах, щоб туди їхати. Тих, які хотіли б повернутися на батьківщину, досить багато. Але є молоді сім’ї, які пару років тому повернулися в Україну. Особливо це було після Помаранчевої революції: люди були на такому ідейному піднесенні! Вони побули вдома рік, проїли гроші і повернулися назад до Італії.
— За вашими спостереженнями, як змінюється українська спільнота в Італії, зокрема, у світлі останньої урядової кампанії проти незаконних мігрантів?
— Порівняно з тим, якою була наша громада 10 років тому, нині все змінилося. Громада фактично поділилася на людей, які осіли, починають жити в Італії, і тих, які перебувають тут із постійною мрією про повернення додому. Час проходить, а вони не повертаються. Ось ці люди у перспективі втрачені для України, втрачені для своїх родин, втрачені для себе. Ще один момент, який нас дуже турбує: тут ростуть наші діти – вони втрачають українство. Вони мусять знати рідну мову, а багато родин не приділяють цьому уваги. Я вважаю, це дуже неправильна позиція.
(Рим – Прага – Київ)
— Кримінальна відповідальність за нелегальне перебування в країні була завжди, не сьогодні її запровадили. Нещодавно ухвалені положення закону стали просто суворішими. І раніше були судові процеси в окремих випадках, коли людей затримували, відкривали судову справу… В інших випадках до суду діло не доходило, якщо не було обтяжувальних обставин (здійснення правопорушення). Тоді затриманій особі давали лист на депортацію, а потім уже та людина йшла, куди йшла.
— Серед громадян України, які працюють в Італії, 90 відсотків – жінки, котрі працюють переважно в приватному секторі, — як домашні робітниці чи доглядають хворих. Яким чином може змінитися їхня ситуація?
— Власне, завжди італійські господарі знали: брати у хату на роботу іноземця-нелегала тягне за собою кримінальну відповідальність. Тепер з нововведеннями уряду Сильвіо Берлусконі ці вимоги стали суворішими. І тому вже багато італійських сімей замислюються, чи варто брати працівницю без відповідних документів, бо збільшився штраф для працедавця і йому також загрожує ув’язнення.
— В одному з пунктів мовиться, що у власників, які здають квартиру нелегалам, конфіскуватимуть нерухомість. У зв’язку з цим українцям тепер важче наймати помешкання?
— Ситуація непроста. По-перше, стосовно господарів помешкання: не доведи Господи, прийде поліція, а такі облави роблять, і власник квартири, котрий здає житло нелегалам, має неприємності. Та ще більші неприємності очікують на іммігрантів, які перебувають законно на території Італії і тримають у себе квартирантів. Скажімо, я винаймаю квартиру, то відтепер навряд чи я захочу тримати на квартирі нелегала. Я можу втратити дозвіл на проживання і отримати лист на виїзд із Італії. Звичайно, для вихідців з України в цьому плані погіршаться обставини.
— Як виявляється така стурбованість людей? Можливо, хтось планує прискорити повернення на батьківщину чи, навпаки, шукати щастя на інших теренах Європи?
— Таких, що переїздять в інші європейські країни, майже немає. Назагал в Італії не так погано і не так дуже добре в сусідніх державах, щоб туди їхати. Тих, які хотіли б повернутися на батьківщину, досить багато. Але є молоді сім’ї, які пару років тому повернулися в Україну. Особливо це було після Помаранчевої революції: люди були на такому ідейному піднесенні! Вони побули вдома рік, проїли гроші і повернулися назад до Італії.
— За вашими спостереженнями, як змінюється українська спільнота в Італії, зокрема, у світлі останньої урядової кампанії проти незаконних мігрантів?
— Порівняно з тим, якою була наша громада 10 років тому, нині все змінилося. Громада фактично поділилася на людей, які осіли, починають жити в Італії, і тих, які перебувають тут із постійною мрією про повернення додому. Час проходить, а вони не повертаються. Ось ці люди у перспективі втрачені для України, втрачені для своїх родин, втрачені для себе. Ще один момент, який нас дуже турбує: тут ростуть наші діти – вони втрачають українство. Вони мусять знати рідну мову, а багато родин не приділяють цьому уваги. Я вважаю, це дуже неправильна позиція.
(Рим – Прага – Київ)