Рим – Відходять у минуле стереотипи, через які українських трудових мігрантів у Західній Європі вважали виключно дешевою робочою силою. Чимдалі частіше сумлінна праця українців, їхнє життя за кордоном надихають місцевих майстрів пера до написання літературних творів, створення документальних та художніх кінострічок про Україну. Так новий роман під заголовком «Українська душа» вийшов друком у Римі, його автор – італійський історик Енріко Фраті.
Зацікавленість Східною Європою з’явилася наприкінці 1960-х років. 16-річний юнак Енріко, захоплений комуністичними ідеями, відвідав Югославію та Угорщину. Подорож, як він зараз пригадує, відкрила йому очі на жахливу комуністичну реальність у європейських країнах, котрі перебували під впливом радянського режиму.
Появу художньої оповіді про Україну Енріко Фраті пояснює бажанням розповісти співвітчизникам дещо більше про колишню імперію СРСР через життя конкретної особи – української заробітчанки зі Львова Людмили Вікторії. Це образ збірний, наголошує автор, адже завдяки спілкуванню з багатьма жінками йому вдалося пізнати українську натуру і характер самої нації.
«Йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії»
Енріко Фраті розповів: «В основі роману — історія української дівчини, йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії. На мою думку, ці люди зі щирими людськими цінностями найкраще представляють образ , багатостраждальної батьківщини, котра спромоглася позбутися кайданів радянської імперії і розвивається у демократичному напрямку. Це і є сенс «української душі»: Україна некомуністична, вільна від Радянської Росії, відновлює власну самоідентичність і розбудовує незалежну демократичну державу».
Сюжет роману охоплює події в Україні від 1968 року до Помаранчевої революції 2004 року. Але спогади головної героїні, її родини розповідають читачам і про проголошення УНР, про штучно організований Голодомор і табори ГУЛАГу. Про деякі ці факти можна прочитати у підручниках з історії, продовжує автор, однак справжню реальність допомагає збагнути конкретна людська історія.
Скажімо, у свідомості італійського читача падіння Берлінського муру, розпад Радянського Союзу принесли свободу і визволення народам Східної Європи. Але разом з тим багато труднощів на шляху розвитку нових демократичних держав. Один із прикладів: численний потік українських іммігрантів за кордон на заробітки, і героїня роману – одна з них.
«Українська жінка постає особою із сильним характером»
Книжка Енріко Фраті привертає увагу і до ролі українських іммігранток в італійському суспільстві, допомагає краще зрозуміти душу окремої жінки. Адже окрім обов’язків хатньої робітниці чи доглядальниці над нею щоденно тяжіє турбота і відчуття провини перед залишеними вдома дітьми.
Феномен українського жіноцтва доволі часто обговорюють і на сторінках італійської преси.
«Певно, така зацікавленість пов’язана зі стереотипами, що існують в італійському суспільстві, – каже Енріко Фраті, – Український чоловік завжди сприймався таким, що покірно реагував на комуністичну дійсність, частенько заглядав у чарку і мало піклувався про поліпшення ситуації. Натомість українська жінка, може я помиляюся, але для нас вона постає особою із сильним характером, котра прагне виділитися із натовпу. Такий образ сильної жінки приваблює».
(Рим – Прага – Київ)
Появу художньої оповіді про Україну Енріко Фраті пояснює бажанням розповісти співвітчизникам дещо більше про колишню імперію СРСР через життя конкретної особи – української заробітчанки зі Львова Людмили Вікторії. Це образ збірний, наголошує автор, адже завдяки спілкуванню з багатьма жінками йому вдалося пізнати українську натуру і характер самої нації.
«Йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії»
Енріко Фраті розповів: «В основі роману — історія української дівчини, йдеться про Україну, яку я пізнав з розповідей українців в Італії. На мою думку, ці люди зі щирими людськими цінностями найкраще представляють образ , багатостраждальної батьківщини, котра спромоглася позбутися кайданів радянської імперії і розвивається у демократичному напрямку. Це і є сенс «української душі»: Україна некомуністична, вільна від Радянської Росії, відновлює власну самоідентичність і розбудовує незалежну демократичну державу».
Сюжет роману охоплює події в Україні від 1968 року до Помаранчевої революції 2004 року. Але спогади головної героїні, її родини розповідають читачам і про проголошення УНР, про штучно організований Голодомор і табори ГУЛАГу. Про деякі ці факти можна прочитати у підручниках з історії, продовжує автор, однак справжню реальність допомагає збагнути конкретна людська історія.
Скажімо, у свідомості італійського читача падіння Берлінського муру, розпад Радянського Союзу принесли свободу і визволення народам Східної Європи. Але разом з тим багато труднощів на шляху розвитку нових демократичних держав. Один із прикладів: численний потік українських іммігрантів за кордон на заробітки, і героїня роману – одна з них.
«Українська жінка постає особою із сильним характером»
Книжка Енріко Фраті привертає увагу і до ролі українських іммігранток в італійському суспільстві, допомагає краще зрозуміти душу окремої жінки. Адже окрім обов’язків хатньої робітниці чи доглядальниці над нею щоденно тяжіє турбота і відчуття провини перед залишеними вдома дітьми.
Феномен українського жіноцтва доволі часто обговорюють і на сторінках італійської преси.
«Певно, така зацікавленість пов’язана зі стереотипами, що існують в італійському суспільстві, – каже Енріко Фраті, – Український чоловік завжди сприймався таким, що покірно реагував на комуністичну дійсність, частенько заглядав у чарку і мало піклувався про поліпшення ситуації. Натомість українська жінка, може я помиляюся, але для нас вона постає особою із сильним характером, котра прагне виділитися із натовпу. Такий образ сильної жінки приваблює».
(Рим – Прага – Київ)