Київ – Поки українські політики ведуть боротьбу за владу, епідемія ВІЛ/СНІДу в країні вийшла з-під контролю і перетворилась на серйозну загрозу національній безпеці держави. Представники Президента сьогодні звинуватили уряд у неефективній протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Урядовці критику відкидають, а тим часом на півдні і сході України кількість інфікованих збільшується у геометричній прогресії. А правозахисники звертають увагу на часті випадки порушення прав ВІЛ-інфікованих.
За даними ООН, Україна посідає перше місце у Східній Європі за темпами поширення ВІЛ/СНІДу, й епідемія продовжує набирати обертів.
Сьогодні на брифінгу заступник голови Секретаріату Президента Марина Ставнійчук оприлюднила дані про поширення епідемії в першому півріччі цього року: «Кількість жителів України, заражених вірусом ВІЛ/СНІДу, сягає майже 120 тисяч осіб. Практично заражених є півтора відсотка дорослого населення України. Ця проблема є вельми серйозною, і не тільки щодо охорони здоров’я, а й серйозною соціальною проблемою».
А щодо головних проблем у царині ВІЛ/СНІДу, які спільно мають розв’язувати усі гілки влади, Марина Ставнійчук зазначила: «В Україні повна відсутність єдиної системи координації урядових і неурядових організацій, а також повна відсутність адекватної медичної допомоги ВІЛ- інфікованим і хворим на СНІД. Це також проблема фінансування заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІДу».
Три тижні тому про боротьбу з епідемією звітував міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Він запевнив, що Україна за короткий період зуміла досягти певних успіхів у боротьбі зі СНІДом. Зокрема, створено мережу кабінетів довіри, які від 1 липня мали відкритися в усіх районних центрах країни.
Українці, які вже довірилися громадським організаціям, тим часом розповідають про масові порушення прав інфікованих.
Консультант «телефону довіри» Всеукраїнської мережі ВІЛ-позитивних Ірина Гиревич зазначила: «Останнім часом часто телефонують ВІЛ-позитивні вагітні жінки. Трапляється, що свій ВІЛ-позитивний статус жінки з’ясовують лише, коли роблять аналізи, необхідні для вагітних. Лікарі часто пропонують їм зробити аборт. І часто, якщо жінка вирішує зберегти вагітність і народжувати, лікарі просто не дають їм інформацію, де вагітні ВІЛ-позитивні можуть доглядатися, де краще народжувати, де взяти профілактичну терапію, щоб дитина могла народитися здоровою. Крім того, траплялося, що ВІЛ-позитивні через «свій статус» втрачали роботу».
Бракує координації між урядовими і неурядовими структурами
Міжнародні експерти вважають, що українські політики часто не бачать щоденних потреб тих, хто живе з вірусом.
Експерт з питань ВІЛ/СНІДу Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош звертає увагу на неефективне використання коштів з боку влади та погану координацію різних секторів. «Дуже часто бракує координації між урядовими структурами і неурядовими структурами. І ця проблема залишається, і постійно ми бачимо, як організації з ВІЛ/СНІДу звертаються з різних питань до держави», – каже вона.
Очікують, що найближчим часом Президент Віктор Ющенко збере спеціальну антиснідівську нараду за участю урядовців, медиків та представників міжнародних донорських організацій.
Як кажуть представники Всеукраїнської мережі, насправді ВІЛ-позитивним і хворим на СНІД українцям байдуже, хто саме дбатиме про захист їхніх прав. Для них головне – отримувати своєчасну медичну допомогу і знати, що вони живуть у толерантній країні.
(Київ – Прага)
Сьогодні на брифінгу заступник голови Секретаріату Президента Марина Ставнійчук оприлюднила дані про поширення епідемії в першому півріччі цього року: «Кількість жителів України, заражених вірусом ВІЛ/СНІДу, сягає майже 120 тисяч осіб. Практично заражених є півтора відсотка дорослого населення України. Ця проблема є вельми серйозною, і не тільки щодо охорони здоров’я, а й серйозною соціальною проблемою».
А щодо головних проблем у царині ВІЛ/СНІДу, які спільно мають розв’язувати усі гілки влади, Марина Ставнійчук зазначила: «В Україні повна відсутність єдиної системи координації урядових і неурядових організацій, а також повна відсутність адекватної медичної допомоги ВІЛ- інфікованим і хворим на СНІД. Це також проблема фінансування заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІДу».
Три тижні тому про боротьбу з епідемією звітував міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Він запевнив, що Україна за короткий період зуміла досягти певних успіхів у боротьбі зі СНІДом. Зокрема, створено мережу кабінетів довіри, які від 1 липня мали відкритися в усіх районних центрах країни.
Українці, які вже довірилися громадським організаціям, тим часом розповідають про масові порушення прав інфікованих.
Консультант «телефону довіри» Всеукраїнської мережі ВІЛ-позитивних Ірина Гиревич зазначила: «Останнім часом часто телефонують ВІЛ-позитивні вагітні жінки. Трапляється, що свій ВІЛ-позитивний статус жінки з’ясовують лише, коли роблять аналізи, необхідні для вагітних. Лікарі часто пропонують їм зробити аборт. І часто, якщо жінка вирішує зберегти вагітність і народжувати, лікарі просто не дають їм інформацію, де вагітні ВІЛ-позитивні можуть доглядатися, де краще народжувати, де взяти профілактичну терапію, щоб дитина могла народитися здоровою. Крім того, траплялося, що ВІЛ-позитивні через «свій статус» втрачали роботу».
Бракує координації між урядовими і неурядовими структурами
Міжнародні експерти вважають, що українські політики часто не бачать щоденних потреб тих, хто живе з вірусом.
Експерт з питань ВІЛ/СНІДу Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош звертає увагу на неефективне використання коштів з боку влади та погану координацію різних секторів. «Дуже часто бракує координації між урядовими структурами і неурядовими структурами. І ця проблема залишається, і постійно ми бачимо, як організації з ВІЛ/СНІДу звертаються з різних питань до держави», – каже вона.
Очікують, що найближчим часом Президент Віктор Ющенко збере спеціальну антиснідівську нараду за участю урядовців, медиків та представників міжнародних донорських організацій.
Як кажуть представники Всеукраїнської мережі, насправді ВІЛ-позитивним і хворим на СНІД українцям байдуже, хто саме дбатиме про захист їхніх прав. Для них головне – отримувати своєчасну медичну допомогу і знати, що вони живуть у толерантній країні.
(Київ – Прага)