Євген Сверстюк, філософ, публіцист, колишній політв’язень
Україна відзначає свято Хрещення. Ні 20 років тому, ні 10 років тому гідне відзначення за участю Патріарха Церкви -Матері було неможливе. Нині на запрошення Президента України до Києва прибув сам Вселенський Патріарх Варфоломій I та глави православних церков, що перебувають у канонічному єднанні. Це початок утворення Церкви без політики.
Патріарх Варфоломій І несе з собою дух братнього християнського єднання, а також духовного екологічного очищення для усіх церков України.
Вселенський Патріарх є першим серед рівних, поміж яких є і Патріарх Російської Православної Церкви (РПЦ) Алексій II.
Ідея Української помісної Православної Церкви витала у повітрі за всіх президентів України і щораз глибше проникала в серця вірних з усіх порізнених православних церков. Очевидно, вони і є тілом тієї Помісної Православної Церкви, яке непомітно виростає з нашою участю.
Віктор Ющенко є першим українським Президентом, для якого церковне і взагалі духовне життя є по-справжньому важливим, а духовна єдність суспільства є пріоритетом. Звідси випливає активність Президента у справі зближення Церков, у першу чергу православних.
Для РПЦ усі українці - мазепинці
Відстороненим людям здасться, що Українська Православна Церква (УПЦ) є органічною і невід'ємною часткою РПЦ Московського Патріархату.
Але зовсім по-іншому дивляться на те зсередини самої РПЦ. Там усі українці - мазепинці, а Патріарх Алексій II має ілюзії тільки щодо Донбасу.
Слабкість Московського Патріархату в очах усіх Православних Церков, які збираються до 1020-річчя в українській митрополії Константинопольського Патріархату, полягає у тому, що Московська Церква була й надалі перебуває на службі у політики. І колись, і тепер вона корумпована бізнесом та імперською владою, заанґажована у ворогуванні тієї влади з усіма сусідами.
Отже, в духовному сенсі це дуже слабка Церква, яка не може мати міжнародного авторитету, хоча веде активну дипломатію.
Константинопольська церква несе чисту хоругву і готова єднати вірних, а не ділити
Патріархат Константинопольський, навпаки, очолює церкву духовну, дистанційовану від політики і відкриту до діалогу з різними конфесіями.
Звідси великий потяг українських церков і «усіх православних християн» до Материнської Церкви, яка й дала Хрещення Київській Русі. Константинопольська церква несе чисту хоругву і готова єднати вірних, а не ділити. Ми всі стаємо учасниками того діалогу та спільної молитви за єдність. Згадаймо, який колосальний вплив на українське суспільство справив візит в Україну Папи Івана Павла II. Хоча всі знали афоризм Сталіна: «Папа Римский? А сколько у него дивизий?»
Безперечне одне: церква - справді велика сила.Зі вступом Патріарха Варфоломія I на українську землю розпочинається відродження Київської митрополії Константинопольського Патріархату, відродження Церкви без політики.
Україна відзначає свято Хрещення. Ні 20 років тому, ні 10 років тому гідне відзначення за участю Патріарха Церкви -Матері було неможливе. Нині на запрошення Президента України до Києва прибув сам Вселенський Патріарх Варфоломій I та глави православних церков, що перебувають у канонічному єднанні. Це початок утворення Церкви без політики.
Патріарх Варфоломій І несе з собою дух братнього християнського єднання, а також духовного екологічного очищення для усіх церков України.
Вселенський Патріарх є першим серед рівних, поміж яких є і Патріарх Російської Православної Церкви (РПЦ) Алексій II.
Ідея Української помісної Православної Церкви витала у повітрі за всіх президентів України і щораз глибше проникала в серця вірних з усіх порізнених православних церков. Очевидно, вони і є тілом тієї Помісної Православної Церкви, яке непомітно виростає з нашою участю.
Віктор Ющенко є першим українським Президентом, для якого церковне і взагалі духовне життя є по-справжньому важливим, а духовна єдність суспільства є пріоритетом. Звідси випливає активність Президента у справі зближення Церков, у першу чергу православних.
Для РПЦ усі українці - мазепинці
Відстороненим людям здасться, що Українська Православна Церква (УПЦ) є органічною і невід'ємною часткою РПЦ Московського Патріархату.
Але зовсім по-іншому дивляться на те зсередини самої РПЦ. Там усі українці - мазепинці, а Патріарх Алексій II має ілюзії тільки щодо Донбасу.
Слабкість Московського Патріархату в очах усіх Православних Церков, які збираються до 1020-річчя в українській митрополії Константинопольського Патріархату, полягає у тому, що Московська Церква була й надалі перебуває на службі у політики. І колись, і тепер вона корумпована бізнесом та імперською владою, заанґажована у ворогуванні тієї влади з усіма сусідами.
Отже, в духовному сенсі це дуже слабка Церква, яка не може мати міжнародного авторитету, хоча веде активну дипломатію.
Константинопольська церква несе чисту хоругву і готова єднати вірних, а не ділити
Патріархат Константинопольський, навпаки, очолює церкву духовну, дистанційовану від політики і відкриту до діалогу з різними конфесіями.
Звідси великий потяг українських церков і «усіх православних християн» до Материнської Церкви, яка й дала Хрещення Київській Русі. Константинопольська церква несе чисту хоругву і готова єднати вірних, а не ділити. Ми всі стаємо учасниками того діалогу та спільної молитви за єдність. Згадаймо, який колосальний вплив на українське суспільство справив візит в Україну Папи Івана Павла II. Хоча всі знали афоризм Сталіна: «Папа Римский? А сколько у него дивизий?»
Безперечне одне: церква - справді велика сила.Зі вступом Патріарха Варфоломія I на українську землю розпочинається відродження Київської митрополії Константинопольського Патріархату, відродження Церкви без політики.