У львівських ресторанах та кав’ярнях відвідувачі можуть взяти, крім звичайного, ще й меню, надруковане шрифтом Брайля. Ресторатори переконують: таким чином вони прагнуть якомога краще обслуговувати незрячих. А в Києві станції метро обладнали звуковими датчиками для людей із вадами зору. Чи справді в Україні стали більше піклуватися про незрячих?
Повноцінні громадяни
Спеціальне меню для незрячих можна побачити в Україні лише у львівських ресторанах та кав’ярнях. Їх пропонують у 35 таких закладах. Як правильно обслуговувати людей незрячих, навчали персонал ресторанів та кав’ярень самі ж особи із вадами зору. Передусім такі люди мають почуватись комфортно, а тому з ними спершу потрібно привітатись, представитись, словом познайомитись, а ще взяти за руку і провести до столика.
Офіціант львівського ресторану Таїсія розповіла, що до них приходили двоє сліпих жінок, які довідалися про спеціальне меню. Вони замовили собі десерт і почувались гарно серед інших клієнтів.
Ініціатор ідеї виготовлення меню ресторатор Вардкес Арзуманян побоюється, щоб його ідея не стала піаром. Для нього важливо, щоб люди з вадами зору теж мали право прийти в ресторан чи кав’ярню, які відвідають звичайні відвідувачі. Важливо не відкриття для них окремих піцерій чи ресторанів, як зон, а створення умов, щоб кожна людина з вадами зору, слуху чи опорно-рухового апарату була повноцінним громадянином.
Невдовзі такі спеціальні меню з’являться і в інших містах України. Однак найболючішою проблемою залишаються архітектурні бар’єри, які не можуть подолати інваліди. По суті люди з вадами зору чи в інвалідних візках нині почуваються зачиненими у чотирьох стінах. Та й мізерні пенсії по інвалідності не дозволяють провести час у ресторані чи кав’ярні.
Допомога в транспорті
У Київському метро розпочаті роботи з облаштування 43-х станцій рельєфними смугами яскраво-жовтого кольору. Також встановлені звукові пристрої для незрячих. Такі датчики до цього були тільки на деяких світлофорах. Звук датчика розрахований на особливості слуху людей із вадами зору: він пищить і пікає. Загалом у цьому році звуковими орієнтирами для осіб з вадами зору обладнані 69 входів на станції метрополітену.
На станції Майдан Незалежності звук чути, а от на Хрещатику – ні.
Хоч, за словами представників метрополітену, ця станція, як і інші зупинки метро, обладнана спеціальними датчиками для незрячих.
Водночас звуковий сигнал на перехрестях та пішохідних переходах, обладнаних для людей з вадами зору, чути чудово. Люди, переходячи на світлофорі вулицю Прорізну, де встановлені ці пристрої, вважають, що заходи допомагають безпеці усіх без винятку: «Я знаю, що це для сліпих. Але воно й мені допомагає орієнтуватися. Такі речі потрібні», - зазначив один із пішоходів.
Було б бажання…
Спеціальні меню в ресторанах, а тим більше звукові орієнтири в метро чи на переходах є корисними кроками. Однак це лише крапля в морі, констатує Олександр Осадчий, заступник голови громадської організації Українське товариство сліпих. На його думку, для допомоги незрячим іноді цілком можна обійтися без значних фінансових вливань, було б бажання. Олександр Осадчий наводить один із простих прикладів того, чого досі не спроможуться зробити в українських містах. «На зупинці, наприклад, трамваю стоять пасажири. Серед них і незрячі. Коли приходить транспорт, вони не знають номер маршруту. Потрібно, щоб його завжди оголошували».
Збільшення виплат людям із проблемами зору до 1000 гривень, спрощення процедури отримання технічних засобів для всіх незрячих — такі основні напрями допомоги людям із вадами зору з боку Міністерства праці та соціальної політики України назвала директор відділу роботи з інвалідами Оксана Полякова. Вона стверджує, що розміри пенсій інвалідам зростають. А у вересні розмір щомісячної допомоги інвалідам дитинства першої групи (більшість незрячих належать до неї) має бути підвищений до 2 прожиткових мінімумів. Також зараз розглядається питання забезпечення людей із вадами зору годинниками та магнітофонами для прослуховування книг.
Зі свого боку колишній міністр праці та соціальної політики, народний депутат від Партії регіонів Михайло Папієв вважає, що в першу чергу треба виконувати держбюджет і ті закони, які вже ухвалені. «Бо, якщо подивитися на підтримку підприємств громадських організацій інвалідів, то сьогодні бюджетний розпис виконується лише на 7,6%».
Кількість людей із вадами зору неухильно зростає в усьому світі і перевищує нині 400 мільйонів. Щороку в Україні інвалідами внаслідок вад зору визнають близько 12000 осіб. Загалом таких людей у державі – сотні тисяч.
Спеціальне меню для незрячих можна побачити в Україні лише у львівських ресторанах та кав’ярнях. Їх пропонують у 35 таких закладах. Як правильно обслуговувати людей незрячих, навчали персонал ресторанів та кав’ярень самі ж особи із вадами зору. Передусім такі люди мають почуватись комфортно, а тому з ними спершу потрібно привітатись, представитись, словом познайомитись, а ще взяти за руку і провести до столика.
Офіціант львівського ресторану Таїсія розповіла, що до них приходили двоє сліпих жінок, які довідалися про спеціальне меню. Вони замовили собі десерт і почувались гарно серед інших клієнтів.
Ініціатор ідеї виготовлення меню ресторатор Вардкес Арзуманян побоюється, щоб його ідея не стала піаром. Для нього важливо, щоб люди з вадами зору теж мали право прийти в ресторан чи кав’ярню, які відвідають звичайні відвідувачі. Важливо не відкриття для них окремих піцерій чи ресторанів, як зон, а створення умов, щоб кожна людина з вадами зору, слуху чи опорно-рухового апарату була повноцінним громадянином.
Невдовзі такі спеціальні меню з’являться і в інших містах України. Однак найболючішою проблемою залишаються архітектурні бар’єри, які не можуть подолати інваліди. По суті люди з вадами зору чи в інвалідних візках нині почуваються зачиненими у чотирьох стінах. Та й мізерні пенсії по інвалідності не дозволяють провести час у ресторані чи кав’ярні.
Допомога в транспорті
У Київському метро розпочаті роботи з облаштування 43-х станцій рельєфними смугами яскраво-жовтого кольору. Також встановлені звукові пристрої для незрячих. Такі датчики до цього були тільки на деяких світлофорах. Звук датчика розрахований на особливості слуху людей із вадами зору: він пищить і пікає. Загалом у цьому році звуковими орієнтирами для осіб з вадами зору обладнані 69 входів на станції метрополітену.
На станції Майдан Незалежності звук чути, а от на Хрещатику – ні.
Хоч, за словами представників метрополітену, ця станція, як і інші зупинки метро, обладнана спеціальними датчиками для незрячих.
Водночас звуковий сигнал на перехрестях та пішохідних переходах, обладнаних для людей з вадами зору, чути чудово. Люди, переходячи на світлофорі вулицю Прорізну, де встановлені ці пристрої, вважають, що заходи допомагають безпеці усіх без винятку: «Я знаю, що це для сліпих. Але воно й мені допомагає орієнтуватися. Такі речі потрібні», - зазначив один із пішоходів.
Було б бажання…
Спеціальні меню в ресторанах, а тим більше звукові орієнтири в метро чи на переходах є корисними кроками. Однак це лише крапля в морі, констатує Олександр Осадчий, заступник голови громадської організації Українське товариство сліпих. На його думку, для допомоги незрячим іноді цілком можна обійтися без значних фінансових вливань, було б бажання. Олександр Осадчий наводить один із простих прикладів того, чого досі не спроможуться зробити в українських містах. «На зупинці, наприклад, трамваю стоять пасажири. Серед них і незрячі. Коли приходить транспорт, вони не знають номер маршруту. Потрібно, щоб його завжди оголошували».
Збільшення виплат людям із проблемами зору до 1000 гривень, спрощення процедури отримання технічних засобів для всіх незрячих — такі основні напрями допомоги людям із вадами зору з боку Міністерства праці та соціальної політики України назвала директор відділу роботи з інвалідами Оксана Полякова. Вона стверджує, що розміри пенсій інвалідам зростають. А у вересні розмір щомісячної допомоги інвалідам дитинства першої групи (більшість незрячих належать до неї) має бути підвищений до 2 прожиткових мінімумів. Також зараз розглядається питання забезпечення людей із вадами зору годинниками та магнітофонами для прослуховування книг.
Зі свого боку колишній міністр праці та соціальної політики, народний депутат від Партії регіонів Михайло Папієв вважає, що в першу чергу треба виконувати держбюджет і ті закони, які вже ухвалені. «Бо, якщо подивитися на підтримку підприємств громадських організацій інвалідів, то сьогодні бюджетний розпис виконується лише на 7,6%».
Кількість людей із вадами зору неухильно зростає в усьому світі і перевищує нині 400 мільйонів. Щороку в Україні інвалідами внаслідок вад зору визнають близько 12000 осіб. Загалом таких людей у державі – сотні тисяч.
| Що, на Ваш погляд, можна було б зробити для допомоги незрячим? | |
| Наталя, касир: Треба для них дороги, транспорт, переходи, тротуари зробити. | |
| Андрій Ткачук, історик: Транспорт підлаштувати під їхні потреби треба, в під’їздах зробити поручні зручні. Все треба робити, що в інших країнах здійснюють. | |
| Лідія Іванівна, пенсіонерка: Думаю, що найкраща допомога — це собака-поводир, яка навчена допомагати незрячим. | |
| Борис, пенсіонер: Все, що потрібно таким людям, треба їм усе робити! | |
| Ольга, вчителька: Треба, щоб завжди були звукові оголошення в транспорті. Їм же так важко – і в магазинах, і на вулиці, і в метро. |
