Американський президент Джордж Буш прощається в Японії з колегами із Групи Восьми, а наймолодший учасник саміту на японському острові Хоккайдо, російський президент Дмитро Медведєв, лише долучається до клубу семи лідерів найбільших індустріальних країн світу. Чи зможуть учасники саміту Групи Восьми за три дні, 7-9 липня, хоча б окреслити головні шляхи відповідей на складні глобальні виклики сьогодення?
Поряд із війнами в Афганістані та Іраку, ядерними проблемами Ірану та Північної Кореї, спірними виборами в Зімбабве лідерам найбільш потужних індустріальних країн світу не уникнути розгляду проблем цін на нафту і продовольство та іпотечної кризи, яка шириться світом. Хоча чимало відомих експертів не вірять, що цього разу вдасться домовитися про якісь серйозні регулювальні заходи.
Тоні Авірґан, координатор досліджень з неурядового вашингтонського Інституту економічної політики, вважає, що в іпотечній кризі важко віднайти консенсус між головним «винуватцем», США, та іншими країнами жертвами цієї кризи, бо ніщо, навіть достатнє регулювання ставок кредитів у США, чого тепер не спостерігається, не дає гарантій іншим країнам, що їхні банки на «наступають на ті ж самі граблі».
Згаданий американський експерт також вважає, що проблема пов’язування цін на нафту з високим цінами на харчі у світі не таке просте у ринковому вимірі та й збільшення масштабів переробки зерна на етанол по різному впливає на ціну харчів у різних регіонах світу, наприклад, у Європі чи Америці. Чи знайдуть тут спільну мову учасники саміту Групи Восьми? Тоні Авірґан вважає, що також ні: «Дуже вже вони розколоті тут. Європа далеко попереду США у проблемі впливу виробництва етанолу на харчі, наприклад. Європейський Союз, і Німеччина особливо, сказали, що не може бути й мови ні про ніякий імпорт етанолу, якщо це суперечить життєвим інтересам. США ніяк не наближаються до такої політики».
Цей американський економічний експерт також наголошує, що вирішенню проблеми цін на харчі не сприяють ціни на нафту, які аж ніяк не проявляють тенденції до зниження, і країни Групи Восьми по-різному дивляться на цей процес. Наприклад, США експортують половину нафти з Канади, але ж ніхто не ставить питання, щоб канадці продавали її дешевше.
«Вони, лідери Групи Восьми, хотіли б зробити щось і чинять тиск на країни-виробники нафти з метою збільшення її виробництва...Я думаю, що вони (Група Восьми), хоч і об’єднані, але у чомусь безсилі», – резюмує Тоні Авірґан.
Цей експерт також вважає, що навіть об’єднані дії Групи Восьми у напрямку пошуку альтернативи нафті нічого не дадуть, бо коли є попит, ціна може лише підвищуватися.
(Прага-Київ)
Тоні Авірґан, координатор досліджень з неурядового вашингтонського Інституту економічної політики, вважає, що в іпотечній кризі важко віднайти консенсус між головним «винуватцем», США, та іншими країнами жертвами цієї кризи, бо ніщо, навіть достатнє регулювання ставок кредитів у США, чого тепер не спостерігається, не дає гарантій іншим країнам, що їхні банки на «наступають на ті ж самі граблі».
Згаданий американський експерт також вважає, що проблема пов’язування цін на нафту з високим цінами на харчі у світі не таке просте у ринковому вимірі та й збільшення масштабів переробки зерна на етанол по різному впливає на ціну харчів у різних регіонах світу, наприклад, у Європі чи Америці. Чи знайдуть тут спільну мову учасники саміту Групи Восьми? Тоні Авірґан вважає, що також ні: «Дуже вже вони розколоті тут. Європа далеко попереду США у проблемі впливу виробництва етанолу на харчі, наприклад. Європейський Союз, і Німеччина особливо, сказали, що не може бути й мови ні про ніякий імпорт етанолу, якщо це суперечить життєвим інтересам. США ніяк не наближаються до такої політики».
Цей американський економічний експерт також наголошує, що вирішенню проблеми цін на харчі не сприяють ціни на нафту, які аж ніяк не проявляють тенденції до зниження, і країни Групи Восьми по-різному дивляться на цей процес. Наприклад, США експортують половину нафти з Канади, але ж ніхто не ставить питання, щоб канадці продавали її дешевше.
«Вони, лідери Групи Восьми, хотіли б зробити щось і чинять тиск на країни-виробники нафти з метою збільшення її виробництва...Я думаю, що вони (Група Восьми), хоч і об’єднані, але у чомусь безсилі», – резюмує Тоні Авірґан.
Цей експерт також вважає, що навіть об’єднані дії Групи Восьми у напрямку пошуку альтернативи нафті нічого не дадуть, бо коли є попит, ціна може лише підвищуватися.
(Прага-Київ)