Рівне – Мистецька акція «Художники України на зламі століть» розпочалася на Рівненщині. Серед її заходів – не тільки експонування картин художників-пейзажистів із різних куточків держави, а й молодіжний історичний пленер, покликаний показати молодим митцям багату історичну спадщину краю.
Україна таки мальовнича, кажуть відвідувачі, оглядаючи роботи, виставлені у великій залі Рівненського обласного краєзнавчого музею. Від таврійських степів і бахчисарайських скель до карпатських полонин і донбаських териконів – усі ці, здавалося, мальовані-переписані теми заграли новими барвами й ідеями в роботах одеситів, прикарпатців, киян, волинян і кримчан. Їхні пейзажі наділені пронизливим відчуттям природи з її невловими градаціями змін, кажуть відвідувачі.
Ці майстри творять на зламі століть і прагнуть експериментувати в рамках традиційного образотворчого мистецтва. Як пояснив організатор виставки, рівненський художник і мистецтвознавець Віктор Луць, виставка є водночас своєрідним спротивом засиллю комп’ютерних технологій, котрі іноді поглинають художні підходи в творчості.
«Доводиться й самому на комп’ютері працювати, щось використовувати, але завжди перевага надається творчій праці людини. Коли ми дивимося на мистецькі твори, бачимо, що вони не стоять на місці, незалежно від того, людина стара чи молода», – каже організатор виставки.
Побачити, акцентувати, зберегти
Нині, наголошує Віктор Луць, в Україні відродилася хвиля мистецьких пленерів – з’явилися меценати, котрі можуть і прагнуть їх підтримувати. Цього разу організатор історичного пленеру Тарас Більчук привіз молодих художників, які вже виявили себе у міжнародних виставках, до Острога.
Студент національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, чернігівець Володимир Михайлов вважає: подібні пленери не лише розширюють світогляд художника, а й змушують внести глибинні пласти історії у власну творчість.
«Минуле, сучасне і майбутнє – воно монолітне, пов’язане між собою. Тому не можна щось скасувати чи забути. Тому, щоб робити все гармонійно, потрібно його осмислювати й орієнтуватися. Ось Острог – сьогодні вранці було таке відчуття, ніби я тут колись був…» – каже художник із Чернігова.
Острозький, дубенський, корецький, клеванський та інші замки та мальовничі руїни Рівненщини, заповідник «Козацькі могили» та природа південної Волині у ці дні стануть об’єктами художніх пошуків. За десять днів пленеру їм належить об’їздити найцікавіші історичні куточки краю, а 1 липня їхні творчі знахідки на полотнах зможуть побачити відвідувачі експозиційної зали Національного університету «Острозька академія».
І лише одна прикрість дещо псує враження від спілкування з художнім бомондом України. Як пояснив відомий український пейзажист, рівнянин Феофан Бобрик, Рівне – єдиний в Україні обласний центр, де досі немає художнього музею.
Досі художники стукали до влади своїми заявами. А в останні роки – ще мистецькими акціями – такими, як «Україна на зламі століть».
Ці майстри творять на зламі століть і прагнуть експериментувати в рамках традиційного образотворчого мистецтва. Як пояснив організатор виставки, рівненський художник і мистецтвознавець Віктор Луць, виставка є водночас своєрідним спротивом засиллю комп’ютерних технологій, котрі іноді поглинають художні підходи в творчості.
«Доводиться й самому на комп’ютері працювати, щось використовувати, але завжди перевага надається творчій праці людини. Коли ми дивимося на мистецькі твори, бачимо, що вони не стоять на місці, незалежно від того, людина стара чи молода», – каже організатор виставки.
Побачити, акцентувати, зберегти
Нині, наголошує Віктор Луць, в Україні відродилася хвиля мистецьких пленерів – з’явилися меценати, котрі можуть і прагнуть їх підтримувати. Цього разу організатор історичного пленеру Тарас Більчук привіз молодих художників, які вже виявили себе у міжнародних виставках, до Острога.
Студент національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, чернігівець Володимир Михайлов вважає: подібні пленери не лише розширюють світогляд художника, а й змушують внести глибинні пласти історії у власну творчість.
«Минуле, сучасне і майбутнє – воно монолітне, пов’язане між собою. Тому не можна щось скасувати чи забути. Тому, щоб робити все гармонійно, потрібно його осмислювати й орієнтуватися. Ось Острог – сьогодні вранці було таке відчуття, ніби я тут колись був…» – каже художник із Чернігова.
Острозький, дубенський, корецький, клеванський та інші замки та мальовничі руїни Рівненщини, заповідник «Козацькі могили» та природа південної Волині у ці дні стануть об’єктами художніх пошуків. За десять днів пленеру їм належить об’їздити найцікавіші історичні куточки краю, а 1 липня їхні творчі знахідки на полотнах зможуть побачити відвідувачі експозиційної зали Національного університету «Острозька академія».
І лише одна прикрість дещо псує враження від спілкування з художнім бомондом України. Як пояснив відомий український пейзажист, рівнянин Феофан Бобрик, Рівне – єдиний в Україні обласний центр, де досі немає художнього музею.
Досі художники стукали до влади своїми заявами. А в останні роки – ще мистецькими акціями – такими, як «Україна на зламі століть».