В українських тюрмах масово і систематично знущаються над ув’язненими. Такі відомості з колоній отримують українські правозахисники мало не щодня. Одне з нещодавніх повідомлень прийшло з Харківщини, де близько сорока в’язнів покалічили себе, протестуючи в такий спосіб проти умов утримання та жорстокого поводження з боку адміністрації. Водночас у Державному департаменті з питань виконання покарань стверджують, що застосовують до в’язів законні методи і лише наводять лад в установах.
Катування чи «виховна робота»?
Дев’яносто відсотків відомостей про катування ув’язнених правозахисники отримують нелегальним шляхом, каже координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. Він переконаний, що повідомлення про катування й жорстоке поводження на території українських пенітенціарних установ — це правда. Однак, це лише третина фактів. На думку правозахисника, проблема полягає в тому, що в Україні не існує незалежного від повністю корумпованої Прокуратури і тотально корумпованого Департаменту з питань виконання покарань системи контролю за дотриманням прав людини в пенітенціарних установах.
Олександра Рафальського затримали вісім років тому за підозрою в скоєнні вбивства. Щоб отримати свідчення, його почали бити. «Змочували всі частини тіла, підключали струм, тілесні пошкодження були по всьому тілу», — говорить мати обвинуваченого Тамара Рафальська
У Державному департаменті з питань виконання покарань спростовують факти масового побиття засуджених, а більшість звинувачень на адресу адміністрацій колоній вважають безпідставними. Микола Ільтяй, виконувач обов’язків голови департаменту, називає це провокацією. «Це робота з розхитування установ покарання, фінансується з бандитського «общака», залучаються ЗМІ, правозахисники. Ми не збираємося схиляти перед тим голову, хоч деякі помилки є у виховній роботі. Я вважаю, що має бути адекватна виховна робота. Тих, хто не розуміє, треба карати».
Державний департамент з питань виконання покарань нині є автономною структурою з окремим статусом, на яке не може впливати навіть уряд, розповідає Олександр Беца, голова громадської ради з питань дотримання прав людини в установах виконання покарань при Міністерстві юстиції. Кілька років тому, виконуючи зобов’язання перед Радою Європи, Україна вивела департамент з підпорядкування МВС, проте і досі не передала його до Мін'юсту.
У 2005 році в Європейському суді з прав людини харків’янин Олексій Афанасьєв вперше в історії України виграв справу за фактом катувань і жорстокого поводження. Суд зобов’язав державу виплатити йому шість з половиною тисяч євро. Проте правоохоронці, які збиткувалися з чоловіка і досі не покарані, стверджує його адвокат Аркадій Бущенко. Адже Прокуратура неохоче розслідує такі справи.
Досудове побиття
Побиття і катування поширені не лише у колоніях, вони починаються ще з місць попереднього ув’язнення — в ізоляторах тимчасового утримання і приймальниках-розподільниках, кажуть правозахисники. Там піддають тортурам, щоб вибити зізнання, як це сталося з мешканцем Вінницької області Михайлом Бондарем. Його мати Катерина Михайлівна розповідає про знущання над сином: «Його трусило, у вухах кров. Вони його підвішували в наручниках, він так добу висів».
Зі співробітниками правоохоронних органів, а також пенітенціарних установ має працювати психолог, щоб зменшувати у них прояви агресії й жорстокості, вважає Тетяна Яблонська з Українсько-американського бюро захисту прав людини. До того ж, за її словами, так званий план розкриття злочинів змушує осіб у погонах застосовувати незаконні методи ведення слідства. «Я проводила моніторинг, опитала 1000 в’язнів. Майже 80% стверджували, що всі тортури були на рівні затримання й отримання явок з повинною. Мені відомі випадки, коли прокурор був присутній при таких катуваннях».
Поки в Україні не створена незалежна система контролю держави і суспільства за дотриманням прав людини у місцях позбавлення волі, проблема вирішена не буде, стверджують представники правозахисних організацій.
Дев’яносто відсотків відомостей про катування ув’язнених правозахисники отримують нелегальним шляхом, каже координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. Він переконаний, що повідомлення про катування й жорстоке поводження на території українських пенітенціарних установ — це правда. Однак, це лише третина фактів. На думку правозахисника, проблема полягає в тому, що в Україні не існує незалежного від повністю корумпованої Прокуратури і тотально корумпованого Департаменту з питань виконання покарань системи контролю за дотриманням прав людини в пенітенціарних установах.
Олександра Рафальського затримали вісім років тому за підозрою в скоєнні вбивства. Щоб отримати свідчення, його почали бити. «Змочували всі частини тіла, підключали струм, тілесні пошкодження були по всьому тілу», — говорить мати обвинуваченого Тамара Рафальська
У Державному департаменті з питань виконання покарань спростовують факти масового побиття засуджених, а більшість звинувачень на адресу адміністрацій колоній вважають безпідставними. Микола Ільтяй, виконувач обов’язків голови департаменту, називає це провокацією. «Це робота з розхитування установ покарання, фінансується з бандитського «общака», залучаються ЗМІ, правозахисники. Ми не збираємося схиляти перед тим голову, хоч деякі помилки є у виховній роботі. Я вважаю, що має бути адекватна виховна робота. Тих, хто не розуміє, треба карати».
Державний департамент з питань виконання покарань нині є автономною структурою з окремим статусом, на яке не може впливати навіть уряд, розповідає Олександр Беца, голова громадської ради з питань дотримання прав людини в установах виконання покарань при Міністерстві юстиції. Кілька років тому, виконуючи зобов’язання перед Радою Європи, Україна вивела департамент з підпорядкування МВС, проте і досі не передала його до Мін'юсту.
У 2005 році в Європейському суді з прав людини харків’янин Олексій Афанасьєв вперше в історії України виграв справу за фактом катувань і жорстокого поводження. Суд зобов’язав державу виплатити йому шість з половиною тисяч євро. Проте правоохоронці, які збиткувалися з чоловіка і досі не покарані, стверджує його адвокат Аркадій Бущенко. Адже Прокуратура неохоче розслідує такі справи.
Досудове побиття
Побиття і катування поширені не лише у колоніях, вони починаються ще з місць попереднього ув’язнення — в ізоляторах тимчасового утримання і приймальниках-розподільниках, кажуть правозахисники. Там піддають тортурам, щоб вибити зізнання, як це сталося з мешканцем Вінницької області Михайлом Бондарем. Його мати Катерина Михайлівна розповідає про знущання над сином: «Його трусило, у вухах кров. Вони його підвішували в наручниках, він так добу висів».
Зі співробітниками правоохоронних органів, а також пенітенціарних установ має працювати психолог, щоб зменшувати у них прояви агресії й жорстокості, вважає Тетяна Яблонська з Українсько-американського бюро захисту прав людини. До того ж, за її словами, так званий план розкриття злочинів змушує осіб у погонах застосовувати незаконні методи ведення слідства. «Я проводила моніторинг, опитала 1000 в’язнів. Майже 80% стверджували, що всі тортури були на рівні затримання й отримання явок з повинною. Мені відомі випадки, коли прокурор був присутній при таких катуваннях».
Поки в Україні не створена незалежна система контролю держави і суспільства за дотриманням прав людини у місцях позбавлення волі, проблема вирішена не буде, стверджують представники правозахисних організацій.
| Як гадаєте, побиття і тортури в українських в’язницях – це міфи чи реальність? | |
| Костянтин: Я у в’язниці не був і туди не збираюся. Я думаю, що нема таких тортур. | |
| Галина Олександрівна: Я раніше працювала в прокуратурі і це все бачила. Наша судова система побудована так, що зізнання – цариця доказів. Тому його й вибивають будь-якими способами. | |
| Євгеній: У в’язниці не знаю, а в органах досудового слідства є, в міліції таке дуже часто є. Знаю, бо працюю в цій сфері. | |
| Наталя: Можливо, ЗМІ трохи перебільшують, але думаю силу там дійсно часто застосовують. | |
| Григорій: Я відсидів п’ятнадцять років, у мене три судимості. Це діло процвітає, там просто вбивають людей. |
