Київ – Від початку нинішнього року в Україні жертвами нападів радикально налаштованих молодиків стали понад 40 темношкірих людей. Загинуло четверо вихідців із Африки. Ці данні у середу на прес-конференції в Києві наводили представники громадського об‘єднання «SOS! Расизм!» та Африканського центру. Як подолати расистські і ксенофобські явища на території України, які призводять до загибелі людей, міркували представники української влади і національних громад.
В Україні відбувається полювання на темношкірих, зазначають представники Африканського центру України, наводячи такі факти: лютий 2008 року – у Києві забито на смерть конголезького біженця; березень – мігрант із Сьєра-Леоне був убитий у Києві, у квітні в Донецьку жорстоко побито нігерійського бізнесмена. У травні в українській столиці вбито молодого нігерійця, а 9 червня за нез’ясованих обставин загинув конголезець.
Голова нігерійського земляцтва Києва Анікі заявив: «Комусь це вигідно. Ми не вимагаємо, щоб нас любили, ми вимагаємо одного – безпеки. Іноземці живуть, як у концтаборі, особливо африканці: треба ходити як стадо, на роботу. І чекати, щоб хтось супроводжував додому. Найгірше у цьому житті – це коли людина живе у страху».
Голова об’єднання «SOS! Расизм!» Валід Арфуш каже: кілька років тому темношкірі мігранти і біженці не відчували ніякого страху, їм було комфортно в Україні. ООН і Міжнародна організація з міграції наводили приклад України як толерантної держави, на території якої мирно живуть представники різних народів. Але часи змінились: Україна перетворилась на країну з різким сплеском расової нетерпимості, і радикалізація суспільства триває. Чому – спробувала пояснити народний депутат України, автор законопроекту про боротьбу з расизмом і ксенофобією Ганна Герман.
«Ця проблема має два боки. Безперечно, однією зі сторін є різність культур тих людей, які приїздять в Україну, з людьми, які тут народились, тут живуть. Ця різниця культур іноді призводить до прикрих сутичок і конфліктів. Ми повинні однаково толерувати ту нашу різність: ви повинні толерувати нашу культуру – ми повинні толерувати вашу культуру. І це є перший крок до порозуміння», – зазначила Ганна Герман.
«Ксенофобії та расизму як серйозних соціальних явищ поки що немає»
Напередодні згаданої прес-конференції, помічник міністра внутрішніх справ Олег Мартиненко поділився своїми думками щодо проявів ксенофобії у державі.
«Міністерства внутрішніх і закордонних справ акцентують увагу ось на чому: ксенофобії та расизму як серйозних соціальних явищ в Україні поки що немає. Присутні відповідні настрої, що несуть загрозу міжетнічному миру у державі й здатні спричинити расизм як явище соціальне. Тож з цим треба щось робити», – наголосив Олег Мартиненко.
На сьогодні МВС вивчає досвід інших держав.
Президент нігерійської діаспори Європи Джордж Джонс вважає за необхідне звернутися до української влади і міжнародних організацій у зв‘язку з порушенням прав людини в Україні. За його словами, розпалювання міжетнічної ворожнечі може призвести до згортання демократичних змін усередині країни. І надовго зіпсувати імідж України на міжнародній арені.
Голова нігерійського земляцтва Києва Анікі заявив: «Комусь це вигідно. Ми не вимагаємо, щоб нас любили, ми вимагаємо одного – безпеки. Іноземці живуть, як у концтаборі, особливо африканці: треба ходити як стадо, на роботу. І чекати, щоб хтось супроводжував додому. Найгірше у цьому житті – це коли людина живе у страху».
Голова об’єднання «SOS! Расизм!» Валід Арфуш каже: кілька років тому темношкірі мігранти і біженці не відчували ніякого страху, їм було комфортно в Україні. ООН і Міжнародна організація з міграції наводили приклад України як толерантної держави, на території якої мирно живуть представники різних народів. Але часи змінились: Україна перетворилась на країну з різким сплеском расової нетерпимості, і радикалізація суспільства триває. Чому – спробувала пояснити народний депутат України, автор законопроекту про боротьбу з расизмом і ксенофобією Ганна Герман.
«Ця проблема має два боки. Безперечно, однією зі сторін є різність культур тих людей, які приїздять в Україну, з людьми, які тут народились, тут живуть. Ця різниця культур іноді призводить до прикрих сутичок і конфліктів. Ми повинні однаково толерувати ту нашу різність: ви повинні толерувати нашу культуру – ми повинні толерувати вашу культуру. І це є перший крок до порозуміння», – зазначила Ганна Герман.
«Ксенофобії та расизму як серйозних соціальних явищ поки що немає»
Напередодні згаданої прес-конференції, помічник міністра внутрішніх справ Олег Мартиненко поділився своїми думками щодо проявів ксенофобії у державі.
«Міністерства внутрішніх і закордонних справ акцентують увагу ось на чому: ксенофобії та расизму як серйозних соціальних явищ в Україні поки що немає. Присутні відповідні настрої, що несуть загрозу міжетнічному миру у державі й здатні спричинити расизм як явище соціальне. Тож з цим треба щось робити», – наголосив Олег Мартиненко.
На сьогодні МВС вивчає досвід інших держав.
Президент нігерійської діаспори Європи Джордж Джонс вважає за необхідне звернутися до української влади і міжнародних організацій у зв‘язку з порушенням прав людини в Україні. За його словами, розпалювання міжетнічної ворожнечі може призвести до згортання демократичних змін усередині країни. І надовго зіпсувати імідж України на міжнародній арені.