Луцьк – Із приходом літа близько шістдесяти тисяч маленьких волинян очікують на відпочинок у літніх дитячих таборах. Однак половина з них відпочиватиме там, де насправді оздоровлення немає – так сталося, що тендерний підхід знівелював підхід професійний. Нині Україні вкрай необхідний Закон про дитячий відпочинок, вважають фахівці.
За останні роки в Україні не відкрили жодного дитячого оздоровчого табору, констатує член парламентського комітету з питань охорони здоров’я, волинянин Володимир Карпук. А тим часом деякі старі табори, які складаються не з капітальних споруд, експлуатувати вже недоцільно.
Водночас чимало маленьких волинян потребують оздоровлення перш за все за рахунок чистих харчів, адже мешкають вони на територіях, де ґрунти забруднені радіонуклідами.
Людмила Кіліба, директор табору «Супутник», що у Шацькому районі, стверджує: оздоровлення неподалік від дому – найефективніше, особливо коли цією справою займаються кваліфіковані фахівці – від кухаря до лікаря.
«Ви знаєте, те місце, той Світязь – там якась аура з-під землі…У нас кухарі луцькі – зі школи-інтернату, з 4-ї гімназії. Завжди, коли приходжу на кухню, спілкуюся з ними, і перше питання в мене до них: чи вклали душу, дівчатка? Вони кажуть: «Так, вклали». Я, наприклад, вперше в таборі спробувала ліниві голубці, ліниві вареники, і вдома тепер їх готую. Подія для дітей, якщо ліниві вареники й ліниві голубці. Готуємо дуже гарну печеню, за особливим рецептом, із часничком і приправами, риба буває гарна… До цього харчувалися гарно – не знаю, як спрацюємо зараз. Бо ціни виросли, і важко буде – хвилююся, як це буде. М’ясо тільки свіже, не з холодильника, а купуємо в населення. А на лінійках, у бесідах із дітьми кажу, що смак треба виховувати: не їси молочного – а треба хоч дві ложечки… Проблема в тому, що діти не їдять супів, а треба… Треба вихователеві, вожатому з душею попросити, покласти на плече руку. І дитина, можливо, захоче…» – розповідає директор дитячого табору.
Бюрократичні проблеми заважають
Відпочинок у таборі – це ще й патріотичне виховання. А де це зробити краще, ніж на маленькій батьківщині?
Цьогоріч волинська влада надала з бюджету 11 мільйонів гривень для безкоштовного оздоровлення дітей пільгових категорій. Але чи буде оздоровлення повноцінним, відповісти складно.
Багато місцевих таборів не виграли тендер на оздоровлення, хоч і мають достатній досвід. Дітей відправляють в інші області – туди, де путівки дешевші, каже заступник начальника обласного управління сім’ї, молоді і спорту Ігор Дмитришин.
Нещодавно Кабмін ухвалив постанову щодо організації якісного відпочинку дітей у літніх таборах. Втім, як наголошує волинянин, народний депутат Володимир Карпук, необхідний закон, який би врегулював неузгодженості між десятком міністерств і профільних комітетів, котрі нині займаються оздоровленням врізнобій.
Бо прикро буває всім, коли у відповідь на запитання, як відпочивалося, діти напівжартома видають: «Добре місце табором не назвуть».
Водночас чимало маленьких волинян потребують оздоровлення перш за все за рахунок чистих харчів, адже мешкають вони на територіях, де ґрунти забруднені радіонуклідами.
Людмила Кіліба, директор табору «Супутник», що у Шацькому районі, стверджує: оздоровлення неподалік від дому – найефективніше, особливо коли цією справою займаються кваліфіковані фахівці – від кухаря до лікаря.
«Ви знаєте, те місце, той Світязь – там якась аура з-під землі…У нас кухарі луцькі – зі школи-інтернату, з 4-ї гімназії. Завжди, коли приходжу на кухню, спілкуюся з ними, і перше питання в мене до них: чи вклали душу, дівчатка? Вони кажуть: «Так, вклали». Я, наприклад, вперше в таборі спробувала ліниві голубці, ліниві вареники, і вдома тепер їх готую. Подія для дітей, якщо ліниві вареники й ліниві голубці. Готуємо дуже гарну печеню, за особливим рецептом, із часничком і приправами, риба буває гарна… До цього харчувалися гарно – не знаю, як спрацюємо зараз. Бо ціни виросли, і важко буде – хвилююся, як це буде. М’ясо тільки свіже, не з холодильника, а купуємо в населення. А на лінійках, у бесідах із дітьми кажу, що смак треба виховувати: не їси молочного – а треба хоч дві ложечки… Проблема в тому, що діти не їдять супів, а треба… Треба вихователеві, вожатому з душею попросити, покласти на плече руку. І дитина, можливо, захоче…» – розповідає директор дитячого табору.
Бюрократичні проблеми заважають
Відпочинок у таборі – це ще й патріотичне виховання. А де це зробити краще, ніж на маленькій батьківщині?
Цьогоріч волинська влада надала з бюджету 11 мільйонів гривень для безкоштовного оздоровлення дітей пільгових категорій. Але чи буде оздоровлення повноцінним, відповісти складно.
Багато місцевих таборів не виграли тендер на оздоровлення, хоч і мають достатній досвід. Дітей відправляють в інші області – туди, де путівки дешевші, каже заступник начальника обласного управління сім’ї, молоді і спорту Ігор Дмитришин.
Нещодавно Кабмін ухвалив постанову щодо організації якісного відпочинку дітей у літніх таборах. Втім, як наголошує волинянин, народний депутат Володимир Карпук, необхідний закон, який би врегулював неузгодженості між десятком міністерств і профільних комітетів, котрі нині займаються оздоровленням врізнобій.
Бо прикро буває всім, коли у відповідь на запитання, як відпочивалося, діти напівжартома видають: «Добре місце табором не назвуть».