Дніпропетровськ – На Дніпропетровщині відбувається систематичне порушення прав дітей-сиріт, заявляє одна з громадських організацій регіону, яка опікується знедоленими неповнолітніми. Громадські діячі зібрали цілу низку прикладів недотримання прав таких дітей в області: з них беруть гроші за навчання та проїзд у транспорті, позбавляють можливості брати участь у безкоштовних культурно-масових заходах, не приділяють належної уваги в соціальних службах. А втім, відповідальні чиновники не поспішають визнавати оприлюднені факти.
Десятки всиновлених громадянами України та іноземцями, десятки відданих під опіку найближчих родичів, 30 прийомних сімей… Цьогорічна статистика щодо піклування про дітей-сиріт у Дніпропетровську в порівнянні з минулими роками демонструє поступ.
А втім, чи стоять за такими цифрами справжнє тепло та увага до всиновлених? Напередодні Міжнародного дня захисту дітей директор міського Центру соціальних служб для сім’ї та молоді Галина Огородникова звітує: фахівці опікуються кожною сиротою, яка потрапила до прийомної родини.
«В обов’язковому порядку є працівник районної соціальної служби, який закріплений за прийомною родиною. Він домовляється з сім’єю і контролює все: що діти їдять, де вони сплять, як навчаються, як відпочивають», – доповіла керівник Центру соцслужб.
На відміну від звітів, у житті все виглядає не тек чудово. Мешканка Дніпропетровська Світлана ще 2006 року взяла в родину дівчинку-сироту. З того часу, розповідає жінка, вони з названою донькою жодного разу не побачили в себе працівника соціальних служб – ні дзвінків, ані запрошень на заходи, бодай на новорічну ялинку.
«За півтора року ніхто не подзвонив і не прийшов, щоб поцікавитись, як живе дитина. У школі мав бути би соціальний педагог, що курує дитину, але його немає. Ми досі не знаємо своїх прав і пільг. Я тільки нещодавно дізналась, що дитині мають видати «єдиний квиток» на пільговий проїзд. Оце так піклування! І я кажу про всі родини, яким обіцяли приходити і контролювати», – обурюється Світлана.
«За всіма всиновленими дітьми ми спостерігаємо – візуально»
Чиновники, які опікуються дітьми-сиротами, свою провину визнавати не поспішають. Завідувач сектору усиновлення служби у справах дітей облдержадміністрації Валентина Сьоміна пояснює: за дітьми-сиротами таки спостерігають – непомітно для них і «суто візуально», щоб не порушити права на таємницю усиновлення.
«За всіма всиновленими дітьми упродовж трьох років ми спостерігаємо – візуально. Якщо дитина ходить до школи чиста і нагодована, нема підстав втручатись. Іти в родину, більше того – цікавитись, а як тут живе всиновлена дитина, – ні ми, ніхто не має права. За це одразу можуть притягти до відповідальності», – пояснює завідувачка сектору усиновлення.
А втім, факти «суто візуального» спостереження соціальних служб за дітьми, які потрапляють у прийомні родини, в обласній громадській організації «Допоможемо дітям» оцінюють по-іншому. Керівник об’єднання Микола Кожушко сам у минулому вихованець школи-інтернату, отож про сирітство знає не з паперових звітів.
Про факти байдужості чиновників написали прокуророві
Кожушко переконаний: приклади байдужого ставлення соціальних служб до сиріт не поодинокі. Про безбатченків згадують лише тричі на рік – на Новий Рік, у День Святого Миколая та Міжнародний день захисту дітей.
«Наша організація бачить у деяких містах і районах тенденцію в ставленні до дітей-сиріт – нехтування їхніх прав. Так, у деякі прийомні родини соціальні працівники ходять, але ж у деякі не ходять зовсім. Ми виклали це в листах і будемо відправляти їх голові облдержадміністрації, а також прокуророві Дніпропетровської області», – каже лідер громадської організації Микола Кожушко.
Дніпропетровщина є регіоном-лідером в Україні за кількістю дітей-сиріт. Наразі їх понад 13 тисяч.
А втім, чи стоять за такими цифрами справжнє тепло та увага до всиновлених? Напередодні Міжнародного дня захисту дітей директор міського Центру соціальних служб для сім’ї та молоді Галина Огородникова звітує: фахівці опікуються кожною сиротою, яка потрапила до прийомної родини.
«В обов’язковому порядку є працівник районної соціальної служби, який закріплений за прийомною родиною. Він домовляється з сім’єю і контролює все: що діти їдять, де вони сплять, як навчаються, як відпочивають», – доповіла керівник Центру соцслужб.
На відміну від звітів, у житті все виглядає не тек чудово. Мешканка Дніпропетровська Світлана ще 2006 року взяла в родину дівчинку-сироту. З того часу, розповідає жінка, вони з названою донькою жодного разу не побачили в себе працівника соціальних служб – ні дзвінків, ані запрошень на заходи, бодай на новорічну ялинку.
«За півтора року ніхто не подзвонив і не прийшов, щоб поцікавитись, як живе дитина. У школі мав бути би соціальний педагог, що курує дитину, але його немає. Ми досі не знаємо своїх прав і пільг. Я тільки нещодавно дізналась, що дитині мають видати «єдиний квиток» на пільговий проїзд. Оце так піклування! І я кажу про всі родини, яким обіцяли приходити і контролювати», – обурюється Світлана.
«За всіма всиновленими дітьми ми спостерігаємо – візуально»
Чиновники, які опікуються дітьми-сиротами, свою провину визнавати не поспішають. Завідувач сектору усиновлення служби у справах дітей облдержадміністрації Валентина Сьоміна пояснює: за дітьми-сиротами таки спостерігають – непомітно для них і «суто візуально», щоб не порушити права на таємницю усиновлення.
«За всіма всиновленими дітьми упродовж трьох років ми спостерігаємо – візуально. Якщо дитина ходить до школи чиста і нагодована, нема підстав втручатись. Іти в родину, більше того – цікавитись, а як тут живе всиновлена дитина, – ні ми, ніхто не має права. За це одразу можуть притягти до відповідальності», – пояснює завідувачка сектору усиновлення.
А втім, факти «суто візуального» спостереження соціальних служб за дітьми, які потрапляють у прийомні родини, в обласній громадській організації «Допоможемо дітям» оцінюють по-іншому. Керівник об’єднання Микола Кожушко сам у минулому вихованець школи-інтернату, отож про сирітство знає не з паперових звітів.
Про факти байдужості чиновників написали прокуророві
Кожушко переконаний: приклади байдужого ставлення соціальних служб до сиріт не поодинокі. Про безбатченків згадують лише тричі на рік – на Новий Рік, у День Святого Миколая та Міжнародний день захисту дітей.
«Наша організація бачить у деяких містах і районах тенденцію в ставленні до дітей-сиріт – нехтування їхніх прав. Так, у деякі прийомні родини соціальні працівники ходять, але ж у деякі не ходять зовсім. Ми виклали це в листах і будемо відправляти їх голові облдержадміністрації, а також прокуророві Дніпропетровської області», – каже лідер громадської організації Микола Кожушко.
Дніпропетровщина є регіоном-лідером в Україні за кількістю дітей-сиріт. Наразі їх понад 13 тисяч.