Пекельне вбивство

Сергій Грабовський Київ, 23 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – 23 травня 1938 року за допомогою вмонтованої у коробку з шоколадними цукерками пекельної машинки офіцер НКВД Павло Судоплатов здійснив у Роттердамі (Голландія) убивство лідера Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця. Убивство це було виконане за особистою вказівкою радянського лідера Йосифа Сталіна. Мовляв, наближається Друга світова війна, і тепер Коновалець може стати особливо небезпечним. Чому ж Сталін так боявся Коновальця?

Справа в тім, що у роки Української революції полковник Євген Коновалець уславився як організатор формувань Січових стрільців – спершу куреня, потім полку, дивізії і корпусу. Це було, за оцінками сучасників, найбільш боєздатне формування у складі війська Української Народної Республіки. А після поразки визвольних змагань Євген Коновалець бере участь у створенні підпільної Української Військової Організації, яку й очолює з 1921 року. Мета – боротьба проти всіх окупантів за відновлення незалежності України. 1929 року на базі УВО розгорнута Організація Українських Націоналістів – революційно-політична формація з чітко визначеними націоналістичними ідеологічними засадами. Основним ареалом діяльності ОУН у ті часи була окупована Польщею Галичина, проте філії організації існували в багатьох державах, і вона намагалася поширити свій вплив і на підрадянську Україну.

Задля підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця ОУН вела нелегальний військовий вишкіл молоді Західної України, готувала старшинські кадри для української армії у підпільних навчальних центрах на території Польщі, Чехословаччини, Австрії. ОУН була єдиною українською політичною силою, здатною вести як підпільну, так і легальну роботу у найскладніших умовах, а за сприятливих обставин – у найкоротший термін поширити свій вплив на Східну Україну. Сам же Коновалець, якому йшов 47-й рік, був як політик у розквіті своїх сил. Тому Сталін і наказав його вбити. Проте створена полковником Коновальцем ОУН у з початком світової війни перетворила сталінські страхи на реальну дійсність, очоливши широкомасштабну визвольну боротьбу українців.

Я побачив Коновальця, який сидів за столиком біля вікна. Я увійшов до ресторану, підсів до нього, і після нетривалої розмови ми домовилися знову зустрітися у центрі Роттердаму о 17.00. Я вручив йому подарунок, коробку шоколадних цукерок, і сказав, що мені зараз треба повернутися на судно. Виходячи, я поклав коробку на столик поряд із ним. Ми потисли один одному руки, і я вийшов, стримуючи своє інстинктивне бажання кинутися бігти. Вийшовши із ресторану, я звернув на бічну вуличку... Пролунав звук, наче в машини луснуло колесо. Люди навколо мене побігли в бік ресторану. Я поспішив на вокзал і сів на перший потяг, який відправлявся до Парижа.

Зі спогадів генерала радянської держбезпеки Павла Судоплатова.