Віталій Пономарьов Київ, 23 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Цей тиждень завершується двома непересічними подіями у столиці: позачерговими виборами до Київради і традиційним відзначенням Дня Києва. У фіналі так званої «виборчої битви за Київ» киплять політичні пристрасті, натомість День Києва залишається святом. Воно нагадує нам про значення цього міста, яке упродовж своєї історії зажило слави «матері міст руських», «другого Єрусалима», «Міста Премудрості Божої» та «українських Афін».
Місто-фортеця на пагорбах при впадінні Почайни в Дніпро відоме ще від перших століть нашої ери. Скіфи називали його Сар, сармати – Куар, готи –Данпарстад, гуни – Хуніґард, хозари – Самватас, булгари – Башту, слов’яни – Київ. У VII столітті він став політичним центром союзу слов’янських племен Верхнього Подніпров’я на чолі з полянами.
«І були три брати. Одному ім’я Кий, А другому – Щек, А третьому – Хорив, І сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, А Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок І назвали його Київ».
Золотоверха столиця
Від Х століття Київ упродовж 3 століть був політичною і культурною столицею однією з наймогутніших тоді європейських держав – Київської Русі. Звідси на українські землі та на країни Східної Європи поширювалися християнство, писемність, правові норми, правила монастирського життя, зразки іконопису та літописання, а пізніше – традиції освіти та книгодрукування.
На початку ХІІІ століття місто потрапило під владу галицько-волинських князів, пізніше – у залежність від ханів Золотої Орди. Від ХІV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського, згодом був приєднаний до Речі Посполитої, а 1686 року польський уряд за 146 тисяч рублів передав місто Московському царству. У складі Російської імперії Київ був губернським центром. Київ знову став столицею держави тільки у ХХ столітті: 1918 року тут була проголошена незалежність Української Народної Республіки, а 1991 року – незалежність України.
«І були три брати. Одному ім’я Кий, А другому – Щек, А третьому – Хорив, І сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, А Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок І назвали його Київ».
Золотоверха столиця
Від Х століття Київ упродовж 3 століть був політичною і культурною столицею однією з наймогутніших тоді європейських держав – Київської Русі. Звідси на українські землі та на країни Східної Європи поширювалися християнство, писемність, правові норми, правила монастирського життя, зразки іконопису та літописання, а пізніше – традиції освіти та книгодрукування.
На початку ХІІІ століття місто потрапило під владу галицько-волинських князів, пізніше – у залежність від ханів Золотої Орди. Від ХІV століття Київ перебував у складі Великого князівства Литовського, згодом був приєднаний до Речі Посполитої, а 1686 року польський уряд за 146 тисяч рублів передав місто Московському царству. У складі Російської імперії Київ був губернським центром. Київ знову став столицею держави тільки у ХХ столітті: 1918 року тут була проголошена незалежність Української Народної Республіки, а 1991 року – незалежність України.