Марина Пирожук Київ, 21 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Віктор Ющенко надіслав до Конституційного Суду подання про конституційність розпорядження Кабміну щодо перепідпорядкування собі управління державними корпоративними правами низки підприємств, в тому числі популярного останнім часом Одеського припортового заводу. Як відомо, таке розпорядження Кабмін ухвалив 16 травня. Спроби віддати цей стратегічний об’єкт, який за масштабами виробництва добрив є одним із найбільших виробників світу, українська влада робила неодноразово упродовж багатьох років, починаючи ще з 1996 року. Торік продаж цього унікального об’єкта мав усі шанси бути завершеним. Однак цього не сталося. Не виходить продати його й цього року через скандали та відкриту війну Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко, які демонструють, що стоятимуть насмерть, але позиції не здадуть. Прикметно, що до приходу в Кабмін Тимошенко, Глава держави мав іншу думку щодо доцільності продажу ОПЗ.
За даними Фонду держмайна, лише 20% об’єктів залишаються під патронажем держави. Решту українська влада продавала, роздавала, дарувала донедавна на свій розсуд і часто під «своїх» інвесторів. У біографіях українських олігархів, які посідають сьогодні не останні місця у списках багатіїв світу і чиї статки суттєво примножуються щороку, не важко знайти родинність, наближеність чи лояльність у крайньому випадку до тих, хто стояв біля керма держави. Парадокс української приватизації полягає не лише у завідомо здешевленні, а потім у роздачі чи продажу за символічну ціну державного майна «спецпокупцям», а у тому, що це майно не проходило оцінку на предмет його інтелектуальної складової і реальної стратегічності. Це окрема тема. Більшість об’єктів продавалася, як висловився колишній президент Росії Володимир Путін про українську газотранспортну мережу, «як залізячки».
Одеський припортовий завод у державних залишках є важковаговиком, оскільки за обсягами виробництва азоту, аміаку та інших хімічних речовин і добрив є унікальним не лише в Україні, а й у світі. До складу заводу входить термінал із експорту аміаку, котрий з’єднаний 2000-кілометровим проводом із російським хімзаводом, що у Тольятті, Россошанським комбінатом міндобрив та українським «Стиролом», що у Горлівці на Донбасі.
Його щорічні прибутки суттєво підтримують не лише міський бюджет, а й забезпечують роботою кілька тисяч осіб. Можливо, саме тому у міжвладні скандали його менеджмент та робітники майже не втручаються.
Щоправда, Юлія Тимошенко після відвідин заводу у лютому разом із мером Южного Володимиром Новацьким та директором заводу Володимиром Горбатком запевняли, що попри усі складнощі, завод потрібно таки приватизувати. Про те, що держава не спроможна ефективно управляти потужними підприємствами, Тимошенко заявляла і раніше.
Крім того, приватизація ОПЗ та інших об’єктів потрібна Прем’єру Тимошенко для наповнення державного бюджету, який. за деякими даними, має уже мінусове сальдо. Поповнення державної скарбниці за рахунок приватизації було передбачене бюджетом. Однак війна Президента Ющенка та його Секретаріату з Тимошенко заблокувала приватизаційний процес.
Чому Глава держави став на перешкоді уряду?
Парадокс ситуації у тому, що Віктор Ющенко регулярно нагадує Тимошенко і уряду про своєчасне здійснення тих чи інших виплат та фінансових операцій, розуміючи, що необхідні для цього кошти у бюджеті відсутні.
Така поведінка Глави держави, за даними прихильників Прем’єра, направлена на дискредитацію Тимошенко, рейтинг якої утричі вищий за рейтинг Президента. Про те, що за всіма наступами Віктора Ющенка криються наступні президентські вибори, які той боїться програти, говорила й сама Тимошенко.
Одеський припортовий завод, за даними Прем’єра, став лише інструментом війни. На це вказує й дворічної давності позиція Ющенка, який виступав за його приватизацію, причому цілковиту, без дроблення підприємства.
У квітні цього року Віктор Ющенко призупинив рішення уряду про затвердження умов приватизації Одеського припортового заводу, пояснивши своє рішення недоцільністю продажу в складі заводу комплексу з перевалювання аміаку.
Ющенко поквитався з Тимошенко за допомогою Генпрокурора
Спочатку аукціон на продаж Одеського припортового мав відбутися 6 травня, а потім 20 травня. Однак війна довкола Фонду держмайна і порушення кримінальної справи проти соратника Тимошенко змусили уряд відступити й цього разу.
16 травня Кабмін сам себе уповноважив управляти державними корпоративними правами ВАТ «Одеський припортовий завод», «Київський завод реле й автоматики», «Київський мотоциклетний завод», «Турбоатом», «Завод Маяк», «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», «науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І.Петровського», «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», «Укртелеком» та інші.
Президент з цього приводу надіслав до Конституційного суду подання про конституційність розпорядження Кабміну про перепідпорядкування собі управління державними корпоративними правами цих підприємств.
А напередодні призначеної чергової дати продажу ОПЗ Віктор Ющенко зібрав у себе силовиків, де він напоумив Генпрокурора порушити кримінальну справу проти Андрія Портнова, який, за розпорядженням Прем’єра, виконує обов’язки голови ФДМ.
Генпрокуратура відразу ж після зборів у Глави держави порушила кримінальну справу за фактом замаху на незаконну приватизацію. За словами Медведька, прокуратурою проведено перевірки законності дій Портнова, які мають ознаки перевищення ним владних повноважень і дестабілізують нормальну роботу ФДМ.
У БЮТі таку поведінку Глави держави оцінили виключно як боротьбу з «чесною приватизацією» і особисто з Тимошенко.
А Андрій Портнов ще й звинуватив Ющенка у здійсненні тиску на правоохоронні органи і пообіцяв ініціаторів порушення проти нього кримінальної справи притягнути до кримінальної відповідальності. Але уже після зміни Генпрокурора.
«Винних осіб Президент визначив на засіданні РНБО, чим власноруч підписався під доказом своєї провини, що доказує тиск на слідство, бо в Кримінально-процесуальному кодексі немає такого суб''єкта як президент, що надає вказівки слідству», – сказав він «5-му каналу».
Чи вигідна приватизація для самого ОПЗ?
Попри війни нагорі ОПЗ продовжує функціонувати і доволі успішно. В уряді, щоправда, твердять, що за умов його приватизації, ефективність виробництва і прибутки від нього були б кращими. Адже умовами конкурсу приватизації передбачено довести обсяги роботи ОПЗ через 5 років після приватизації до 600 мільйонів доларів і вкласти в модернізацію близько 255 мільйонів доларів. Протягом 10 років потенційний покупець також має взяти на себе зобов’язання зберегти увесь персонал, а за три роки підняти зарплату працівників заводу до рівня середньої платні, яку отримують на таких же заводах Європейського Союзу.
Стартова ціна продажу ОПЗ , який планували здійснити 20 травня, була встановлена в 3 мільярди гривень. Однак експерти прогнозували, що остаточна вартість об’єкта могла перевалити за мільярд доларів.
Однак доки керівники держави воювали між собою, кількість охочих купити цей стратегічний об’єкт поволі почала зменшуватися. Віктор Ющенко у війні позицій щодо приватизації ОПЗ поки що виграє у Тимошенко.
Юлія Тимошенко, окрім публічного чергового ляпасу від Президента по амбіціях, залишається із виснаженим бюджетом. Громадяни ризикують недоотримати певні виплати. А ОПЗ ризикує втратити серйозного покупця в разі, якщо Віктор Ющенко знову поміняє свої позиції щодо умов його приватизації. Крім того, змагання українських можновладців за владу і популярність ще додатково дасть привід як в Україні, так і за її межами продовжити тему про нездатність помаранчевої команди управляти країною.
Одеський припортовий завод у державних залишках є важковаговиком, оскільки за обсягами виробництва азоту, аміаку та інших хімічних речовин і добрив є унікальним не лише в Україні, а й у світі. До складу заводу входить термінал із експорту аміаку, котрий з’єднаний 2000-кілометровим проводом із російським хімзаводом, що у Тольятті, Россошанським комбінатом міндобрив та українським «Стиролом», що у Горлівці на Донбасі.
Його щорічні прибутки суттєво підтримують не лише міський бюджет, а й забезпечують роботою кілька тисяч осіб. Можливо, саме тому у міжвладні скандали його менеджмент та робітники майже не втручаються.
Щоправда, Юлія Тимошенко після відвідин заводу у лютому разом із мером Южного Володимиром Новацьким та директором заводу Володимиром Горбатком запевняли, що попри усі складнощі, завод потрібно таки приватизувати. Про те, що держава не спроможна ефективно управляти потужними підприємствами, Тимошенко заявляла і раніше.
Крім того, приватизація ОПЗ та інших об’єктів потрібна Прем’єру Тимошенко для наповнення державного бюджету, який. за деякими даними, має уже мінусове сальдо. Поповнення державної скарбниці за рахунок приватизації було передбачене бюджетом. Однак війна Президента Ющенка та його Секретаріату з Тимошенко заблокувала приватизаційний процес.
Чому Глава держави став на перешкоді уряду?
Парадокс ситуації у тому, що Віктор Ющенко регулярно нагадує Тимошенко і уряду про своєчасне здійснення тих чи інших виплат та фінансових операцій, розуміючи, що необхідні для цього кошти у бюджеті відсутні.
Така поведінка Глави держави, за даними прихильників Прем’єра, направлена на дискредитацію Тимошенко, рейтинг якої утричі вищий за рейтинг Президента. Про те, що за всіма наступами Віктора Ющенка криються наступні президентські вибори, які той боїться програти, говорила й сама Тимошенко.
Одеський припортовий завод, за даними Прем’єра, став лише інструментом війни. На це вказує й дворічної давності позиція Ющенка, який виступав за його приватизацію, причому цілковиту, без дроблення підприємства.
У квітні цього року Віктор Ющенко призупинив рішення уряду про затвердження умов приватизації Одеського припортового заводу, пояснивши своє рішення недоцільністю продажу в складі заводу комплексу з перевалювання аміаку.
Ющенко поквитався з Тимошенко за допомогою Генпрокурора
Спочатку аукціон на продаж Одеського припортового мав відбутися 6 травня, а потім 20 травня. Однак війна довкола Фонду держмайна і порушення кримінальної справи проти соратника Тимошенко змусили уряд відступити й цього разу.
16 травня Кабмін сам себе уповноважив управляти державними корпоративними правами ВАТ «Одеський припортовий завод», «Київський завод реле й автоматики», «Київський мотоциклетний завод», «Турбоатом», «Завод Маяк», «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», «науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І.Петровського», «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», «Укртелеком» та інші.
Президент з цього приводу надіслав до Конституційного суду подання про конституційність розпорядження Кабміну про перепідпорядкування собі управління державними корпоративними правами цих підприємств.
А напередодні призначеної чергової дати продажу ОПЗ Віктор Ющенко зібрав у себе силовиків, де він напоумив Генпрокурора порушити кримінальну справу проти Андрія Портнова, який, за розпорядженням Прем’єра, виконує обов’язки голови ФДМ.
Генпрокуратура відразу ж після зборів у Глави держави порушила кримінальну справу за фактом замаху на незаконну приватизацію. За словами Медведька, прокуратурою проведено перевірки законності дій Портнова, які мають ознаки перевищення ним владних повноважень і дестабілізують нормальну роботу ФДМ.
У БЮТі таку поведінку Глави держави оцінили виключно як боротьбу з «чесною приватизацією» і особисто з Тимошенко.
А Андрій Портнов ще й звинуватив Ющенка у здійсненні тиску на правоохоронні органи і пообіцяв ініціаторів порушення проти нього кримінальної справи притягнути до кримінальної відповідальності. Але уже після зміни Генпрокурора.
«Винних осіб Президент визначив на засіданні РНБО, чим власноруч підписався під доказом своєї провини, що доказує тиск на слідство, бо в Кримінально-процесуальному кодексі немає такого суб''єкта як президент, що надає вказівки слідству», – сказав він «5-му каналу».
Чи вигідна приватизація для самого ОПЗ?
Попри війни нагорі ОПЗ продовжує функціонувати і доволі успішно. В уряді, щоправда, твердять, що за умов його приватизації, ефективність виробництва і прибутки від нього були б кращими. Адже умовами конкурсу приватизації передбачено довести обсяги роботи ОПЗ через 5 років після приватизації до 600 мільйонів доларів і вкласти в модернізацію близько 255 мільйонів доларів. Протягом 10 років потенційний покупець також має взяти на себе зобов’язання зберегти увесь персонал, а за три роки підняти зарплату працівників заводу до рівня середньої платні, яку отримують на таких же заводах Європейського Союзу.
Стартова ціна продажу ОПЗ , який планували здійснити 20 травня, була встановлена в 3 мільярди гривень. Однак експерти прогнозували, що остаточна вартість об’єкта могла перевалити за мільярд доларів.
Однак доки керівники держави воювали між собою, кількість охочих купити цей стратегічний об’єкт поволі почала зменшуватися. Віктор Ющенко у війні позицій щодо приватизації ОПЗ поки що виграє у Тимошенко.
Юлія Тимошенко, окрім публічного чергового ляпасу від Президента по амбіціях, залишається із виснаженим бюджетом. Громадяни ризикують недоотримати певні виплати. А ОПЗ ризикує втратити серйозного покупця в разі, якщо Віктор Ющенко знову поміняє свої позиції щодо умов його приватизації. Крім того, змагання українських можновладців за владу і популярність ще додатково дасть привід як в Україні, так і за її межами продовжити тему про нездатність помаранчевої команди управляти країною.