Віталій Пономарьов Київ, 6 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – «Буде так, як Бог дасть», – відповів Богдан Хмельницький на погрози головнокомандувача польським військом покарати повсталих козаків. І вже у перші тижні Хмельниччини українські поети обігрували ім’я гетьмана як «Богом даний визволитель народу з неволі». Цього дня 360 років тому козаки Хмельницького і кримські татари Тугай-бея здобули на Жовтих Водах свою першу перемогу над королівським військом.
11 квітня 1648 року на Запоріжжя вирушив передовий загін польського війська, що збиралося у Корсуні для приборкання Хмельниччини. Під командуванням 25-літнього Стефана Потоцького 2 полки реєстрових козаків і 7 драгунських корогв рушили суходолом, а ще 4 реєстрові полки та 2 полки найманців на байдаках спускалися Дніпром. За словами батька Потоцького, головнокомандувача королівського війська Миколая Потоцького,
«військо наше було послане почасти для приборкання бунтів козацьких, почасти для сторожі Запоріжжя».
19 квітня у верхів’ях річки Жовті Води військо Потоцького-молодшого зіткнулося з козаками та кримськими татарами і окопалося у таборі. А реєстровці, що спустилися по Дніпру до Кам’яного Затону, повстали проти польської влади і невдовзі приєдналися до козацького війська на березі Жовтих Вод. 2 травня запорожці і повсталі реєстровці з вітальними залпами пройшли повз польський табір, а наступного дня звідти на бік Хмельницького перейшли всі реєстрові козаки.
Від Княжих Байраків до Горіхової Діброви
У таборі вже бракувало питної води, і драгуни були змушені навіть вигнати з нього своїх коней. У ніч на 6 травня польські вояки під прикриттям возів вийшли з табору, але через 2 милі в урочищі Княжі Байраки на них напали козаки і татари. Більшість драгунів загинули у бою, а Потоцький-молодший був поранений і потрапив у полон.
Вістка про поразку на Жовтих Водах застала головне польське військо біля Черкас, і воно стало відступати на Білу Церкву. 16 травня козаки і татари наздогнали польське військо неподалік Корсуня і в урочищі Горіхова Діброва дали йому бій.
19 квітня у верхів’ях річки Жовті Води військо Потоцького-молодшого зіткнулося з козаками та кримськими татарами і окопалося у таборі. А реєстровці, що спустилися по Дніпру до Кам’яного Затону, повстали проти польської влади і невдовзі приєдналися до козацького війська на березі Жовтих Вод. 2 травня запорожці і повсталі реєстровці з вітальними залпами пройшли повз польський табір, а наступного дня звідти на бік Хмельницького перейшли всі реєстрові козаки.
Від Княжих Байраків до Горіхової Діброви
У таборі вже бракувало питної води, і драгуни були змушені навіть вигнати з нього своїх коней. У ніч на 6 травня польські вояки під прикриттям возів вийшли з табору, але через 2 милі в урочищі Княжі Байраки на них напали козаки і татари. Більшість драгунів загинули у бою, а Потоцький-молодший був поранений і потрапив у полон.
Вістка про поразку на Жовтих Водах застала головне польське військо біля Черкас, і воно стало відступати на Білу Церкву. 16 травня козаки і татари наздогнали польське військо неподалік Корсуня і в урочищі Горіхова Діброва дали йому бій.