Сергій Драчук Дебати в НАТО навколо надання Планів дій для членства Україні і Грузії наразі закінчено відмовою і обіцянкою прийняти ці країни колись у непевному майбутньому. За словами оглядачів, це питання поділило європейську частину НАТО на «стару» і «нову» Європу.
Прага, 3 квітня 2008 (RadіoSvoboda.ua) – Дебати в НАТО навколо надання Планів дій для членства Україні і Грузії наразі закінчено відмовою і обіцянкою прийняти ці країни колись у непевному майбутньому. За словами оглядачів, це питання поділило європейську частину НАТО на «стару» і «нову» Європу.
Франція і Німеччина очолили низку західноєвропейських країн, які виступили проти першого кроку до розширення НАТО на Україну і Грузію – і домоглися свого. Натомість, як і заокеанська частина Північноатлантичного союзу – США і Канада, більшість середньо- і східноєвропейських країн, які ще пам’ятають своє життя в радянській сфері впливу, з усіх сил підтримувала приєднання Києва й Тбілісі до євроатлантичного клубу.
Уже на початку саміту НАТО в столиці Румунії президент США Джордж Буш зробив іще одне зусилля переконати членів Північноатлантичного союзу надати Україні і Грузії План дій для членства і тим відкрити їм шлях до вступу.
«Тут у Бухаресті ми мусимо чітко заявити, що НАТО вітає прагнення України і Грузії набути членства в НАТО і пропонує їм чіткий шлях до цієї мети. Отож позиція моєї країни цілком ясна: НАТО має надати Україні і Грузії План дій для членства», – заявив Буш у середу.
І Буш не спрацював
Але його заклик так і не спрацював. У четвер Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер пообіцяв Україні і Грузії вступ до Північноатлантичного союзу колись у майбутньому, але дав знати, що в НАТО так і немає консенсусу, коли і яким чином це має статися.
«НАТО вітає євроатлантичні прагнення України і Грузії набути членства в НАТО. Ми погодилися сьогодні, що ці країни стануть членами НАТО. Обидві держави зробили важливі внески в операції альянсу. Ми вітаємо демократичні реформи в Україні і Грузії і чекаємо на вільні і чесні парламентські вибори в Грузії в травні. План дій для членства – це наступний крок для України і Грузії на їхньому прямому шляху до членства. Сьогодні ми чітко заявляємо, що підтримуємо заявки цих країн на План дій для членства. Відтак ми тепер починаємо період інтенсивної співпраці з обома країнами на високому політичному рівні, щоб розв’язати досі не вирішені питання, які стосуються їхніх заявок про План дій. Ми попросили міністрів закордонних справ (країн – членів НАТО) зробити першу оцінку поступу на їхньому засіданні в грудні 2008 року. Міністри закордонних справ уповноважені ухвалити рішення щодо заявок на План дій для членства України і Грузії», – зачитав де Гооп Схеффер заяву, формулювання якої викликали в НАТО стільки труднощів.
Україна й тому рада
Президент України Віктор Ющенко привітав і таке рішення, ще й назвав його «виключною перемогою» України, яка «дещо навіть перевершила очікування» Києва в тому, що вперше 26 країн НАТО сформулювали єдиний базовий принцип – досягли згоди, що Україна і Грузія стануть членами НАТО.
«Сьогодні Україна по суті пройшла звуковий бар’єр: досягнуто рішення щодо історичної перспективи України відносно членства в НАТО. Друге – що всі без винятку країни (члени НАТО) позитивно оцінили українську заявку щодо Плану дій для членства», – заявив Ющенко в Бухаресті.
Але і саме це рішення, і дебати навколо нього привертають увагу до глибоких розбіжностей у Європі навколо розширення НАТО.
Німеччина і Франція: Україна не готова
Низка західноєвропейських країн на чолі з Німеччиною і Францією стверджує, що надання Україні і Грузії Плану дій для членства нині передчасне. І Німеччина, і Франція наголошували на нездатності Грузії відновити контроль над своїми сепаратистськими регіонами Абхазією і Південною Осетією і на слабкій громадській підтримці в Україні вступу до НАТО.
Один із чільних німецьких зовнішньополітичних експертів, депутат Бундестаґу Карл-Теодор цу Ґуттенберґ в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив позицію своєї країни так: «На мою думку, головне в тому, що ми бачимо НАТО як союз для захисту безпеки, а не як військовий клуб, у якому деякі члени ще мають проблеми зі власною безпекою».
«На мою думку, ми навіть ще й посилимо агресивний стиль Росії, – а я наголошую, що вона вже місяцями діє агресивно, – якщо ми будемо послідовно послаблювати структуру НАТО. А ця структура може послабитися, якщо ми запропонуємо План дій для членства тим, хто ще не виконав своє „домашнє завдання“. Саме стабільність є головним аргументом на користь НАТО, і стабільність має існувати і в країнах, які вступають», – наголосив німецький експерт.
Німеччина і Франція: І на думку Росії треба зважати
Але водночас Німеччина і Франція також не хочуть дратувати Росію, яка різко заперечує проти таких дій НАТО, які в Москві вважають за посягання на її власну сферу впливу. Обидві держави повторюють слова, що жодна третя країна не має права вето на рішення НАТО, та при цьому таки зважають на вимоги Росії.
Напередодні саміту прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон заявив про це цілком прямо: «Ми проти вступу Грузії і України, бо вважаємо, що це не буде добра відповідь на рівновагу співвідношення сил у Європі і між Європою та Росією, і ми хочемо мати в цій справі діалог із Росією».
І міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр закликав НАТО зважати на Росію в суперечці навколо Плану дій для України і Грузії. Немає «жодної вагомої причини» далі обтяжувати цього року відносини з Москвою після конфлікту навколо суверенітету Косова, заявив він.
Керівник зовнішньополітичного відомства Німеччини зауважив, що з визнанням Косова німецька зовнішня політика дійшла стосовно Росії «до крайньої межі». Тому, сказав він, не має дійти до того, щоб перейти «межу керованості» у відносинах із Росією.
Переважили російські енергоносії?
Та згадки про геополітичні аспекти можуть ховати за собою і значно прагматичніші міркування – так вважає, наприклад, голова Європейської програми дослідницького центру «Чатам Гаус» у Лондоні Робін Шеперд.
«Гадаю, Західна Європа має певне відчуття зобов’язання перед такими країнами, як Україна і Грузія. Але через те, що багато з цих європейських держав глибоко занепокоєні своєю енергетичною безпекою і взагалі хочуть мати ширші відносини з Росією, вони набагато ймовірніше пристануть на піддатливіше ставлення до занепокоєнь Росії», – каже експерт.
Ваги «нової» Європи забракло
Натомість практично всі країни Середньої і Східної Європи, які самі пережили радянське панування, значно прихильніше поставилися до зусиль України і Грузії зблизитися з НАТО і закликали Північноатлантичний союз не піддаватися на вимоги Москви.
Міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает, наприклад, висунув в інтерв’ю Радіо Свобода в Бухаресті такі аргументи своєї країни: «Сьогодні діяльність НАТО не спрямована проти Росії. Надання Плану дій для членства Україні і Грузії – це не дія проти Росії. Із огляду на це ми, країни НАТО, маємо ухвалювати рішення самостійно і не давати впливати на нас Росії чи будь-якій третій країні».
Та результат бухарестського саміту наводить на думку, що «нові» європейські країни ще не здобули достатньої політичної ваги в НАТО і в ЄС, щоб «стара» Європа зважала на їхні бажання.
І тепер та ж сама Франція ризикує погіршити ставлення до себе декого з європейських союзників через свій твердий і неухильний спротив наданню Україні і Грузії Планів дій для членства, вважає аналітик Центру досліджень політичного життя Франції Емільяно Ґроссман.
«Результатом є ціна, яку мусять заплатити країни, що є найближчими сусідами Росії – саме ті, які найбільше зацікавлені знайти підтримку деінде, щоб дійсно вийти зі сфери впливу Росії. Це свідчить – і в випадку з Францією це не дуже дивує, бо це вже не вперше – про певну нечутливість до прохань країн, які апріорі є партнерами, – нових членів Європейського Союзу», – зауважує аналітик.
Розбіжності є, але їх подолають
Але керівники і західних, і східних європейських країн при цьому заперечують, що серед них у НАТО існує якийсь серйозний розкол.
А спостерігачі звертають увагу, що розбіжності в Північноатлантичному союзі – не рідкісне явище, та він завжди долає їх.
Подолає й цього разу, вважає професор німецького Центру Маршалла, фахівець зі стратегії національної безпеки Александр Ґарін: «НАТО за своєю демократичною організацією є гнучким альянсом. Для цього досить прикладу Іраку, наскільки він роз’єднав позиції західних держав – одні співчували американцям, інші були з цілком протилежного боку, але все-таки альянс не розпався».
«У НАТО постійно точаться розмови про внутрішню кризу. Але все-таки він настільки зручний усім, що, на відміну від Варшавського договору, країни з нього не тікають», – додав експерт.
Матеріали до теми:
Україна і Грузія стануть членами НАТО, але наразі не долучені до ПДЧ – рішення самміту Північноатлантичного альянсу  Віктор Ющенко назвав історичним для країни рішення НАТО про те, що Україна буде членом Альянсу  НАТО відклало розгляд питання про надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства на грудень
 На НАТО почекати запропонують Україні і Грузії в Бухаресті  Вічний російський слід у євроатлантичних прагненнях України (Точка зору)  Євроатлантичний курс і російський Чорноморський флот: чи можливе співіснування?  Чи повинне НАТО захищати Європу від енергетичної зброї Москви?  Прем’єр-міністр Данії: Союз НАТО має знайти щодо України і Грузії компроміс, прийнятний для всіх
| НАТО в Європі |
Уже на початку саміту НАТО в столиці Румунії президент США Джордж Буш зробив іще одне зусилля переконати членів Північноатлантичного союзу надати Україні і Грузії План дій для членства і тим відкрити їм шлях до вступу.
«Тут у Бухаресті ми мусимо чітко заявити, що НАТО вітає прагнення України і Грузії набути членства в НАТО і пропонує їм чіткий шлях до цієї мети. Отож позиція моєї країни цілком ясна: НАТО має надати Україні і Грузії План дій для членства», – заявив Буш у середу.
І Буш не спрацював
Але його заклик так і не спрацював. У четвер Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер пообіцяв Україні і Грузії вступ до Північноатлантичного союзу колись у майбутньому, але дав знати, що в НАТО так і немає консенсусу, коли і яким чином це має статися.
«НАТО вітає євроатлантичні прагнення України і Грузії набути членства в НАТО. Ми погодилися сьогодні, що ці країни стануть членами НАТО. Обидві держави зробили важливі внески в операції альянсу. Ми вітаємо демократичні реформи в Україні і Грузії і чекаємо на вільні і чесні парламентські вибори в Грузії в травні. План дій для членства – це наступний крок для України і Грузії на їхньому прямому шляху до членства. Сьогодні ми чітко заявляємо, що підтримуємо заявки цих країн на План дій для членства. Відтак ми тепер починаємо період інтенсивної співпраці з обома країнами на високому політичному рівні, щоб розв’язати досі не вирішені питання, які стосуються їхніх заявок про План дій. Ми попросили міністрів закордонних справ (країн – членів НАТО) зробити першу оцінку поступу на їхньому засіданні в грудні 2008 року. Міністри закордонних справ уповноважені ухвалити рішення щодо заявок на План дій для членства України і Грузії», – зачитав де Гооп Схеффер заяву, формулювання якої викликали в НАТО стільки труднощів.
Україна й тому рада
Президент України Віктор Ющенко привітав і таке рішення, ще й назвав його «виключною перемогою» України, яка «дещо навіть перевершила очікування» Києва в тому, що вперше 26 країн НАТО сформулювали єдиний базовий принцип – досягли згоди, що Україна і Грузія стануть членами НАТО.
«Сьогодні Україна по суті пройшла звуковий бар’єр: досягнуто рішення щодо історичної перспективи України відносно членства в НАТО. Друге – що всі без винятку країни (члени НАТО) позитивно оцінили українську заявку щодо Плану дій для членства», – заявив Ющенко в Бухаресті.
Але і саме це рішення, і дебати навколо нього привертають увагу до глибоких розбіжностей у Європі навколо розширення НАТО.
Німеччина і Франція: Україна не готова
Низка західноєвропейських країн на чолі з Німеччиною і Францією стверджує, що надання Україні і Грузії Плану дій для членства нині передчасне. І Німеччина, і Франція наголошували на нездатності Грузії відновити контроль над своїми сепаратистськими регіонами Абхазією і Південною Осетією і на слабкій громадській підтримці в Україні вступу до НАТО.
Один із чільних німецьких зовнішньополітичних експертів, депутат Бундестаґу Карл-Теодор цу Ґуттенберґ в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив позицію своєї країни так: «На мою думку, головне в тому, що ми бачимо НАТО як союз для захисту безпеки, а не як військовий клуб, у якому деякі члени ще мають проблеми зі власною безпекою».
«На мою думку, ми навіть ще й посилимо агресивний стиль Росії, – а я наголошую, що вона вже місяцями діє агресивно, – якщо ми будемо послідовно послаблювати структуру НАТО. А ця структура може послабитися, якщо ми запропонуємо План дій для членства тим, хто ще не виконав своє „домашнє завдання“. Саме стабільність є головним аргументом на користь НАТО, і стабільність має існувати і в країнах, які вступають», – наголосив німецький експерт.
Німеччина і Франція: І на думку Росії треба зважати
Але водночас Німеччина і Франція також не хочуть дратувати Росію, яка різко заперечує проти таких дій НАТО, які в Москві вважають за посягання на її власну сферу впливу. Обидві держави повторюють слова, що жодна третя країна не має права вето на рішення НАТО, та при цьому таки зважають на вимоги Росії.
Напередодні саміту прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон заявив про це цілком прямо: «Ми проти вступу Грузії і України, бо вважаємо, що це не буде добра відповідь на рівновагу співвідношення сил у Європі і між Європою та Росією, і ми хочемо мати в цій справі діалог із Росією».
І міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр закликав НАТО зважати на Росію в суперечці навколо Плану дій для України і Грузії. Немає «жодної вагомої причини» далі обтяжувати цього року відносини з Москвою після конфлікту навколо суверенітету Косова, заявив він.
Керівник зовнішньополітичного відомства Німеччини зауважив, що з визнанням Косова німецька зовнішня політика дійшла стосовно Росії «до крайньої межі». Тому, сказав він, не має дійти до того, щоб перейти «межу керованості» у відносинах із Росією.
Переважили російські енергоносії?
Та згадки про геополітичні аспекти можуть ховати за собою і значно прагматичніші міркування – так вважає, наприклад, голова Європейської програми дослідницького центру «Чатам Гаус» у Лондоні Робін Шеперд.
«Гадаю, Західна Європа має певне відчуття зобов’язання перед такими країнами, як Україна і Грузія. Але через те, що багато з цих європейських держав глибоко занепокоєні своєю енергетичною безпекою і взагалі хочуть мати ширші відносини з Росією, вони набагато ймовірніше пристануть на піддатливіше ставлення до занепокоєнь Росії», – каже експерт.
Ваги «нової» Європи забракло
Натомість практично всі країни Середньої і Східної Європи, які самі пережили радянське панування, значно прихильніше поставилися до зусиль України і Грузії зблизитися з НАТО і закликали Північноатлантичний союз не піддаватися на вимоги Москви.
Міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает, наприклад, висунув в інтерв’ю Радіо Свобода в Бухаресті такі аргументи своєї країни: «Сьогодні діяльність НАТО не спрямована проти Росії. Надання Плану дій для членства Україні і Грузії – це не дія проти Росії. Із огляду на це ми, країни НАТО, маємо ухвалювати рішення самостійно і не давати впливати на нас Росії чи будь-якій третій країні».
Та результат бухарестського саміту наводить на думку, що «нові» європейські країни ще не здобули достатньої політичної ваги в НАТО і в ЄС, щоб «стара» Європа зважала на їхні бажання.
І тепер та ж сама Франція ризикує погіршити ставлення до себе декого з європейських союзників через свій твердий і неухильний спротив наданню Україні і Грузії Планів дій для членства, вважає аналітик Центру досліджень політичного життя Франції Емільяно Ґроссман.
«Результатом є ціна, яку мусять заплатити країни, що є найближчими сусідами Росії – саме ті, які найбільше зацікавлені знайти підтримку деінде, щоб дійсно вийти зі сфери впливу Росії. Це свідчить – і в випадку з Францією це не дуже дивує, бо це вже не вперше – про певну нечутливість до прохань країн, які апріорі є партнерами, – нових членів Європейського Союзу», – зауважує аналітик.
Розбіжності є, але їх подолають
Але керівники і західних, і східних європейських країн при цьому заперечують, що серед них у НАТО існує якийсь серйозний розкол.
А спостерігачі звертають увагу, що розбіжності в Північноатлантичному союзі – не рідкісне явище, та він завжди долає їх.
Подолає й цього разу, вважає професор німецького Центру Маршалла, фахівець зі стратегії національної безпеки Александр Ґарін: «НАТО за своєю демократичною організацією є гнучким альянсом. Для цього досить прикладу Іраку, наскільки він роз’єднав позиції західних держав – одні співчували американцям, інші були з цілком протилежного боку, але все-таки альянс не розпався».
«У НАТО постійно точаться розмови про внутрішню кризу. Але все-таки він настільки зручний усім, що, на відміну від Варшавського договору, країни з нього не тікають», – додав експерт.
Матеріали до теми:
Україна і Грузія стануть членами НАТО, але наразі не долучені до ПДЧ – рішення самміту Північноатлантичного альянсу  Віктор Ющенко назвав історичним для країни рішення НАТО про те, що Україна буде членом Альянсу  НАТО відклало розгляд питання про надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства на грудень
 На НАТО почекати запропонують Україні і Грузії в Бухаресті  Вічний російський слід у євроатлантичних прагненнях України (Точка зору)  Євроатлантичний курс і російський Чорноморський флот: чи можливе співіснування?  Чи повинне НАТО захищати Європу від енергетичної зброї Москви?  Прем’єр-міністр Данії: Союз НАТО має знайти щодо України і Грузії компроміс, прийнятний для всіх