Віталій Пономарьов Київ, 18 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Цього дня 280 років тому народився Кирило Розумовський – останній гетьман Лівобережної України, російський граф, генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук і масон. 14 років його урядування історики недарма називають «золотою осінню Гетьманщини». Розумовський звів на трон Російської імперії Катерину ІІ і був нею ж через півтора року позбавлений булави.
Кирило Розумовський народився у селі Лемешах на Чернігівщині 18 березня 1728 року. У віці 18 років він переїхав до Санкт-Петербурґа до свого старшого брата Олексія, який був фаворитом імператриці Єлизавети. У супроводі свого наставника Григорія Теплова Кирило здійснив трьохрічну освітню подорож до Франції, Німеччини та Італії.
22 лютого 1750 року старшинська рада у Глухові обрала Розумовського гетьманом Лівобережної України. Молодий гетьман намагався перетворити козацьку старшину на українську аристократію, здійснив фінансову, судову і військову реформи. У вересні 1763 року з’їзд козацької старшини у Глухові звернувся до Катерини з проханням відновити договірні взаємини між Росією і Гетьманщиною, зробити гетьманську посаду спадковою у роді Розумовських та підтвердити давні козацькі права і вольності. Одночасно секретар імператриці Григорій Теплов подав їй «Записку про непорядки в Малоросії», в якій причиною «непорядків» називав саме козацькі права, оскільки вони:
«для республіканського правління запроваджені, вельми невластиві вже стали та непристойні для малоросійського народу, що перебуває у самодержавному володінні».
Скасування гетьманства
Викликаний до Петербурґа, Розумовський наприкінці лютого 1764 року був примушений зректися булави, а 10 листопада Катерина своїм маніфестом скасувала і саму посаду гетьмана.
«Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і навіть сама назва гетьманів щезли».
Катерина призначила Розумовському значну пенсію, однак упродовж 11 років забороняла йому жити в Україні. Кирило Розумовський помер у Батурині 3 січня 1803 року.
22 лютого 1750 року старшинська рада у Глухові обрала Розумовського гетьманом Лівобережної України. Молодий гетьман намагався перетворити козацьку старшину на українську аристократію, здійснив фінансову, судову і військову реформи. У вересні 1763 року з’їзд козацької старшини у Глухові звернувся до Катерини з проханням відновити договірні взаємини між Росією і Гетьманщиною, зробити гетьманську посаду спадковою у роді Розумовських та підтвердити давні козацькі права і вольності. Одночасно секретар імператриці Григорій Теплов подав їй «Записку про непорядки в Малоросії», в якій причиною «непорядків» називав саме козацькі права, оскільки вони:
«для республіканського правління запроваджені, вельми невластиві вже стали та непристойні для малоросійського народу, що перебуває у самодержавному володінні».
Скасування гетьманства
Викликаний до Петербурґа, Розумовський наприкінці лютого 1764 року був примушений зректися булави, а 10 листопада Катерина своїм маніфестом скасувала і саму посаду гетьмана.
«Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і навіть сама назва гетьманів щезли».
Катерина призначила Розумовському значну пенсію, однак упродовж 11 років забороняла йому жити в Україні. Кирило Розумовський помер у Батурині 3 січня 1803 року.