Дар’я Марченко Київ, 6 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Останнім часом влада Ірану посилила тиск на громадян, які не дотримуються ісламського стилю в одязі. Але це не завадило легіону жінок і чоловіків одягатись так стильно, як тільки можливо. Більше того: чим більше влада утискає модників, тим міцніше вони намагаються опиратись законам.
Законодавство Ірану вимагає, щоб чоловіки та жінки вдягались стримано, відповідно до норм ісламу. Для жінок це означає носіння хіджабів (хусток), а для чоловіків – заборону на носіння шортів, сорочок із коротким рукавом і краваток, а також на зачіски у західному стилі і зміну форми брів. Ті, хто не підкорюється, ризикують бути затриманими, оштрафованими і навіть ув’язненими.
Іранці-модники живуть подвійним життям
Житель Тегерана Алі Мохаммаді витрачає більшу частину зарплати на стильні речі, зачіску і дорогі продукти для догляду за шкірою. Він один із багатьох іранців, для кого мода стала формою протесту проти ісламського дрес-коду. В інтерв’ю Радіо Свобода Алі заявив, що його друзі-модники хизуються дизайнерськими новинками на приватних вечірках, але на людях змушені одягатись стримано.
«Я зазвичай дивлюсь Fashion TV, World Fashion та інші супутникові канали. Мій улюблений бренд – Dolce & Gabbana. Коли я купую одяг, то намагаюсь наслідувати стиль D&G. Іноді я купую речі цієї марки. Зокрема, вчора я купив пару черевиків D&G із обмеженої колекції. Вони срібного кольору з червоними смужками на швах», – розповів Алі Мохаммаді.
У Тегерані повно бутиків і магазинів, які пропонують одяг західного стилю, навіть суворо заборонені в Ірані коротенькі топи і штани, які щільно облягають фігуру. За словами Алі, багато всесвітньо відомих компаній, на кшталт Christian Dior або Versace, мають представництва в Ірані, де продають косметику, але не одяг.
Навіть захмарні ціни на дизайнерську продукцію не в змозі завадити іранцям дотримуватись моди. Алі Мохаммаді представляє у Тегерані відому європейську компанію-виробника парфумерії і засобів для догляду за шкірою. Він робить зачіску в салонах, де ціни починаються від 100 доларів. Менш заможні громадяни, які не можуть дозволити собі викласти 600 доларів за пару дизайнерських черевиків, можуть легко знайти точну копію бажаного бренду за 60 доларів.
Дрес-код – форма контролю над суспільством
Незалежний іранський журналіст Ірай Жамшиді стверджує, що багато його співвітчизників, особливо мешканці великих міст, потерпають від втручання влади в особисте життя, тож вони ігнорують приписи щодо одягу на знак непокори соціальним обмеженням.
«Офіційним постановам не вдалось змінити смаки людей в одязі. Обмеження в одязі здебільшого мали протилежний ефект – зовнішній вигляд людей став більш ліберальним. Це ознака того, що громадяни опираються цим постановам», – зауважив Ірай Жамшиді.
За словами журналіста, ситуація в країні напружена до краю, народне повстання може відбутись будь-якої миті з найменшого приводу. Тому посилення обмежень щодо одягу є одним зі способів контролювати суспільство.
Іранці-модники живуть подвійним життям
Житель Тегерана Алі Мохаммаді витрачає більшу частину зарплати на стильні речі, зачіску і дорогі продукти для догляду за шкірою. Він один із багатьох іранців, для кого мода стала формою протесту проти ісламського дрес-коду. В інтерв’ю Радіо Свобода Алі заявив, що його друзі-модники хизуються дизайнерськими новинками на приватних вечірках, але на людях змушені одягатись стримано.
«Я зазвичай дивлюсь Fashion TV, World Fashion та інші супутникові канали. Мій улюблений бренд – Dolce & Gabbana. Коли я купую одяг, то намагаюсь наслідувати стиль D&G. Іноді я купую речі цієї марки. Зокрема, вчора я купив пару черевиків D&G із обмеженої колекції. Вони срібного кольору з червоними смужками на швах», – розповів Алі Мохаммаді.
У Тегерані повно бутиків і магазинів, які пропонують одяг західного стилю, навіть суворо заборонені в Ірані коротенькі топи і штани, які щільно облягають фігуру. За словами Алі, багато всесвітньо відомих компаній, на кшталт Christian Dior або Versace, мають представництва в Ірані, де продають косметику, але не одяг.
Навіть захмарні ціни на дизайнерську продукцію не в змозі завадити іранцям дотримуватись моди. Алі Мохаммаді представляє у Тегерані відому європейську компанію-виробника парфумерії і засобів для догляду за шкірою. Він робить зачіску в салонах, де ціни починаються від 100 доларів. Менш заможні громадяни, які не можуть дозволити собі викласти 600 доларів за пару дизайнерських черевиків, можуть легко знайти точну копію бажаного бренду за 60 доларів.
Дрес-код – форма контролю над суспільством
Незалежний іранський журналіст Ірай Жамшиді стверджує, що багато його співвітчизників, особливо мешканці великих міст, потерпають від втручання влади в особисте життя, тож вони ігнорують приписи щодо одягу на знак непокори соціальним обмеженням.
«Офіційним постановам не вдалось змінити смаки людей в одязі. Обмеження в одязі здебільшого мали протилежний ефект – зовнішній вигляд людей став більш ліберальним. Це ознака того, що громадяни опираються цим постановам», – зауважив Ірай Жамшиді.
За словами журналіста, ситуація в країні напружена до краю, народне повстання може відбутись будь-якої миті з найменшого приводу. Тому посилення обмежень щодо одягу є одним зі способів контролювати суспільство.