Скульптура: «блискуче мистецтво України»

Богдана Костюк Київ, 5 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні у Києві розпочинається Другий «Великий скульптурний салон». Але на ньому багато чого буде уперше – від презентацій давньогрецького мистецтва скульптури і кераміки до презентацій сучасних митців.
Український археолог чеського походження Вікентій Хвойка, який у 1890-х роках на Київщині відкрив прадавню трипільську цивілізацію, називав керамічні фігурки і скульптури тієї доби «блискучим мистецтвом». Тому що вони дивовижно пережили тисячолітні катаклізми і донесли до наших днів особливості бачення людини у Всесвіті, вірування давніх землеробів.

На київському скульптурному салоні представлені вироби інших прадавніх майстрів – греків, які заселяли південь сучасної України. Дивлячись на округлі боки амфор, досконалі форми фігур, важко повірити, що цим роботам майже дві тисячі років. Взагалі, нинішній салон уперше демонструє еволюцію скульптури на теренах сучасної України, наголошує мистецтвознавець, один із організаторів заходу Володимир Горбань.

«Культурне значення неоціненне, тому що у першу чергу люди побачать, як розвивається українська скульптура; що є розвиток українського мистецтва у майбутнє. Воно модернізується. На виставці є речі стародавні, які пов’язані з історією України, і поєднані з сьогоденням», – зазначив Володимир Горбань . «Усе на Землі боїться Часу. Усе, крім мистецтва скульптури...»

Сучасне мистецтво представляють майже 30 митців із різних куточків України, серед яких вирізняється Володимир Іванов: він працює у стилі «електрогефест» (сталева скульптура).

Як філософськи зазначають організатори «Великого скульптурного салону», усе на Землі боїться Часу. Усе, крім мистецтва скульптури, яке проносить крізь Час уривки минулого і намотує нові пласти для майбутнього. І це можна бачити, розглядаючи українську скульптуру.