Інна Набока Київ, 25 лютого 2008 (RadioSvoboda. Ua) – Якщо для впевненої у собі людини думка іншого – лише один із варіантів, то для людини сором’язливої – майже остаточний вирок. Звідки же береться сором’язливість і чи можна якось позбутися цієї не надто приємної риси характеру? (Продовження розмови).

Про позитивне самосприйняття
Звичайно ж, переважна більшість батьків хоче бачити своїх нащадків незалежними, самостійними, активними, а не навпаки. Як цього досягти? Насамперед, розвинути у дитині позитивне самосприйняття: любити і приймати її такою, якою вона є, з усіма її чеснотами і недоліками. Наступна важлива проблема всіх сором’язливих – занижена самооцінка. Щоб її підвищити, треба якомога частіше хвалити невпевнену в собі дитину. Навіть якщо не знаєте, за що, вигадайте, радить психолог Володимир Леві. Щоправда, тут не слід забувати ще одне засадниче правило: хвалити, а також критикувати можна лише вчинки і справи людини, і жодним чином – не її саму. І ще: перед дитиною слід ставити завдання, які вона здатна вирішити. Адже впевненість у собі досягається завдяки успіху, і перші успіхи, як і перші поразки, дуже впливають на формування особистості.
Почуття власної гідності
Не менш важливим є і виховання у дитини почуття власної гідності. З цим у країні завжди було непросто. Адже тоталітарній системі потрібні були слухняні й пасивні гвинтики, а не впевнені у собі, активні громадяни, які про все мають власну думку. Можливо, і в родині простіше, коли діти завжди слухняні. Але не варто вимагати від дитини завжди погоджуватися зі старшими, пригнічувати її особистість. Хіба не таким чином виховують конформістів? Не треба бути послідовником Фрейда, щоб погодитися: багато наших психологічних проблем мають своє коріння в дитинстві. А що робити, якщо від сором’язливості страждає цілком доросла людина? (Далі буде…)
Матеріали до теми:
Чи легко бути сором’язливим? (I)