Галина Добош Івано-Франківщина, 21 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – На Яремчанщині вже кілька років проводять добровільну категоризацію приватних садиб, присвоюючи їм одну, дві чи три «смерічки». Цей досвід прикарпатців заслуговує поширення по всій Україні. Натомість зараз поговорюють про обов’язкову сертифікацію садиб. Багато хто побоюється, що це зажене сільський зелений туризм у тінь.
10 років тому на Яремчанщині була одна приватна садиба, зараз офіційно зареєстрованих – 203. П’ять років тому як пілотний проект почали проводити їхню категоризацію, присвоюючи «смерічки». Заступник міського голови Яремчі Ігор Яківчук порівнює це з медаллю за працю кращим, бо це гарний стимул для розвитку і дає ряд переваг.
Ігор Яківчик: «Не можна ототожнювати, що зелений туризм – це всі однакові хатки. Відокремити і показати споживачеві, що таке одна «смерічка», що дві. Ми не ставили питання, бо ґазда має гонор. Це не те. Це те, що коли входиш в інтернет і бачиш, що одна «смерічка» – це такі якості і такі послуги, дві «смерічки» – це такі. Ми хотіли дати більше інформації клієнту, який приїжджає до Яремчанщини. І це сприяло тому, що господарі почали один перед одним конкурувати. А конкуренція – це добрі якості, добрі послуги».
Зручно і господарям, і туристам
Добровільну процедуру категоризації якості послуг розміщення на Прикарпатті пройшло майже 170 садиб. Для туристів це гарна можливість орієнтуватися, що їм запропонують в тій чи іншій садибі. Для господарів-початківців своєрідна наука, що варто передбачити у своїй оселі, яких вимог слід дотримуватись. Тому досвід прикарпатців варто поширювати по всій Україні, – вважає голова Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимир Васильєв. Хоча емблема має бути уніфікована, або якась паралельна з регіональними.
Володимир Васильєв: «Ялиночка – це Карпатський регіон. А для України буде якийсь інший знак, який характерний буде всій Україні аграрній, туристичній. Буде знак України, буде знак Карпат, буде знак Криму, Слобожанщини, якщо буде своє. Але український знак має бути».
Вважають, що проведення категоризації слід делегувати спілкам. Це може стати кроком до розробки уніфікованих стандартів.
Рівні умови для готелів і садиб?
Задля безпеки для життя і здоров’я людей, захисту їхнього майна та охорони довкілля проводиться обов’язкова сертифікація готелів, гірських притулків, кемпінгів, літніх таборів. Минулорічним наказом Держстандарту про порядок надання послуг із тимчасового розміщення (проживання) внесені доповнення до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації. Тепер підпадатимуть туди й індивідуальні (менше 10 місць), і колективні засоби розміщення, зазначає Ірина Сушко, провідний інженер відділу оцінки відповідності ДП «Івано-Франківськстандартметрологія».
Ірина Сушко: «Приватні садиби як такий термін підпадають по суті під таку групу по загальному класифікатору кодів, як здавання під найом вмебльованих приміщень на короткий термін. Це якраз оця група».
Наразі сертифікація приватних садиб ще добровільна. Та їхні власники налякані майбутньою обов’язковою сертифікацією. Вони побоюються, що отримання численних нормативних документів потягне за собою і фінансові витрати, і втрати часу та нервів.
Кроки до... тінізації
Між поняттями «категоризація» і «сертифікація» різниця суттєва, наголошують фахівці. Відмінності між «добровільною» і «обов''язковою» розуміють і неспеціалісти. Проведення обов''язкової сертифікації може негативно вплинути на розвиток сільського зеленого туризму, вважає начальник відділу туризму обласної держадміністрації Ольга Соколова.
«Якщо ми зробимо це, то наші деякі садиби просто-напросто перестануть існувати, деякі підуть у тінь», – зауважила Ольга Соколова.
До цього часу в Україні немає національних стандартів сільського зеленого туризму.
Ігор Яківчик: «Не можна ототожнювати, що зелений туризм – це всі однакові хатки. Відокремити і показати споживачеві, що таке одна «смерічка», що дві. Ми не ставили питання, бо ґазда має гонор. Це не те. Це те, що коли входиш в інтернет і бачиш, що одна «смерічка» – це такі якості і такі послуги, дві «смерічки» – це такі. Ми хотіли дати більше інформації клієнту, який приїжджає до Яремчанщини. І це сприяло тому, що господарі почали один перед одним конкурувати. А конкуренція – це добрі якості, добрі послуги».
Зручно і господарям, і туристам
Добровільну процедуру категоризації якості послуг розміщення на Прикарпатті пройшло майже 170 садиб. Для туристів це гарна можливість орієнтуватися, що їм запропонують в тій чи іншій садибі. Для господарів-початківців своєрідна наука, що варто передбачити у своїй оселі, яких вимог слід дотримуватись. Тому досвід прикарпатців варто поширювати по всій Україні, – вважає голова Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимир Васильєв. Хоча емблема має бути уніфікована, або якась паралельна з регіональними.
Володимир Васильєв: «Ялиночка – це Карпатський регіон. А для України буде якийсь інший знак, який характерний буде всій Україні аграрній, туристичній. Буде знак України, буде знак Карпат, буде знак Криму, Слобожанщини, якщо буде своє. Але український знак має бути».
Вважають, що проведення категоризації слід делегувати спілкам. Це може стати кроком до розробки уніфікованих стандартів.
Рівні умови для готелів і садиб?
Задля безпеки для життя і здоров’я людей, захисту їхнього майна та охорони довкілля проводиться обов’язкова сертифікація готелів, гірських притулків, кемпінгів, літніх таборів. Минулорічним наказом Держстандарту про порядок надання послуг із тимчасового розміщення (проживання) внесені доповнення до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації. Тепер підпадатимуть туди й індивідуальні (менше 10 місць), і колективні засоби розміщення, зазначає Ірина Сушко, провідний інженер відділу оцінки відповідності ДП «Івано-Франківськстандартметрологія».
Ірина Сушко: «Приватні садиби як такий термін підпадають по суті під таку групу по загальному класифікатору кодів, як здавання під найом вмебльованих приміщень на короткий термін. Це якраз оця група».
Наразі сертифікація приватних садиб ще добровільна. Та їхні власники налякані майбутньою обов’язковою сертифікацією. Вони побоюються, що отримання численних нормативних документів потягне за собою і фінансові витрати, і втрати часу та нервів.
Кроки до... тінізації
Між поняттями «категоризація» і «сертифікація» різниця суттєва, наголошують фахівці. Відмінності між «добровільною» і «обов''язковою» розуміють і неспеціалісти. Проведення обов''язкової сертифікації може негативно вплинути на розвиток сільського зеленого туризму, вважає начальник відділу туризму обласної держадміністрації Ольга Соколова.
«Якщо ми зробимо це, то наші деякі садиби просто-напросто перестануть існувати, деякі підуть у тінь», – зауважила Ольга Соколова.
До цього часу в Україні немає національних стандартів сільського зеленого туризму.