130 років тому народився автор «Чорного квадрата» Казимир Малевич

Віталій Пономарьов Київ, 22 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – «Я думав, що картини так само вимальовують, як селяни квіти, коники, півні», – згадував свої підліткові уявлення про живопис український худож­ник Казимир Малевич. Згодом критики вбачали в його картинах відгомін розпи­сів подільських хат, візерунків писанок і орнаментів плахт, але все­світ­ньої слави митець зажив насамперед як автор «Чорного квадрата». Завтра Ка­зи­мирові Малевичу випов­нилося б 130 років.
Казимир Малевич. Марфа й Іванко (На жнива). 1928-29 р.р.
Поляк за походженням, Казимир Малевич народився на околиці Києва 23 лютого 1878 року. Його батько був керуючим цукровими заводами Терещенка, тож дитинство і юність Казимир провів у се­лах і міс­течках на Поділлі, Харківщині та Чернігівщині. 11 років він почав малювати. Згодом він напише: «Селяни вміло зображали півнів, коників та квіти. Спробував і я цю культуру перенести на комини в своєму будинку, але нічого не виходило. Казали, що я тільки базґраю печі. Тоді почав братися до парканів, стін, повіток тощо».

1913 року Малевич написав картину «Чорний квадрат», над якою, за власними словами, працював кілька місяців. Ми­тець заснував новий напрям жи­вопису – супрематизм (у перекладі з поль­сь­кої – «зверхність»).

«Німецький шпигун»

Після Жовт­невого перевороту він викладав у Худож­ньо­му училищі Марка Шагала у Ві­тебську, очолював Інститут ху­дожньої куль­тури в Ленінграді. У березні 1927 року Малевич виїхав із персональною ви­ставкою до Варшави та Берліна, од­нак незабаром був відкликаний до Радян­сь­ко­го Союзу. Він залишив свої кар­тини та архів німецьким друзям із заповітом: «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув’язнення і в разі, якщо власник цих рукописів побажає їх видати, то для цього їх треба перекласти іншою мовою».

Повернувшись із Німеччини, Малевич викладав у Київському худож­ньо­му інституті. Коли ж 1929 року в Україні почалися репресії проти інтеліґенції, митець виїхав до Ленінграда. Але там він був за­ареш­това­ний як ні­мецький шпигун, проте за кілька тижнів зав­дя­ки кло­по­тан­ню друзів звіль­не­ний. Казимир Мале­вич помер у Ленінграді 15 травня 1935 року. А че­рез 27 років у Німеч­чині в німецькому перекладі була видана його книга «Супре­ма­тизм. Світ як без­предметність або вічний спо­кій».