Богдана Костюк Київ 18 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Проголошення незалежності Косова нині обговорюють у всіх куточках світу. Також і в Україні, яка в останні роки активно шукає шляхи розв’язання так званої «придністровської проблеми» та інших «заморожених конфліктів» у Чорноморсько-Кавказькому регіоні. Як відреагували українські політики і дипломати на події у Косові?
Косовські албінці святкують здобуття незалежності, Приштина, 17 лютого 2008 р. |
У заяві МЗС, зокрема, сказано: «Майбутнє Косова і регіону в цілому – в європейській перспективі. Тільки у такий спосіб можна буде гарантувати збереження стабільності, недопущення насильства та забезпечення громадянського миру. Виходимо з того, що права і свободи усіх громадян та етносів, які населяють Косово, будуть належно забезпечені... Як і більшість країн, вважаємо, що ситуація навколо Косово не може бути прецедентом».
Експертні оцінки
Але якраз у цьому – «безпрецедентності» – не впевнені українські політики і дипломати. Так, відомий громадський діяч, колишній посол України у США та Ізраїлі, Юрій Щербак в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що офіційний Київ має чітко визначитись щодо Косова, оскільки «проголошення Косовим незалежності – дуже серйозна подія, яка стане «запускним» механізмом для різного роду подій з переділу світу, що можуть призвести до дуже поганих наслідків».
«Я не певен, що у Косові все може минути без якихось конфліктів з людськими жертвами. Фактично, Косово поставило хрест на Гельсінкському процесі, тому що питання недоторканності територій і кордонів вчора фактично зняте. Проблема ще й у тому, що існує Албанія як держава. Значить, це буде друга маленька Албанія? У Македонії вони схочуть ще третю створити Албанію? Що ж це таке, чому? Припустимо, курди: вони зараз мають повне право на проголошення незалежності, бо вони є етнічною групою, відмінною від турків чи від іракських шиїтів та сунітів. Курди – це самостійна, самодостатня національна група. Але коли усі національні групи, які належать до якоїсь держави, яка існує як держава, почнуть проголошувати свою самостійність, це небезпечно. По-перше, це небезпечно для Росії, тому що там ці процеси в окремих регіонах почнуться. По-друге, це так само небезпечно і для України. І по-третє, нашій країні треба було давним-давно, без огляду на великі держави чи сходу чи заходу, проробити свою власну «косовську політику», тепер її проголосити і бути послідовними», – наголосив Юрій Щербак.
А вже екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко зазначає, що питання Косова є принципово важливим для української держави, що вимагає чіткої позиції від влади.
Косовські серби на акції протесту у сербській частині Мітровіци, 18 лютого 2008 р. |
Дещо спокійніше дивиться на ситуацію, пов’язану з проголошенням Косовим незалежності, політолог, експерт Центру імені Розумкова Валерій Чалий: «Ситуація, що склалась у Косово, по суті штовхає систему міжнародну до переформатування. Ці виклики, які сьогодні з’явились, на них немає відповіді ні у системі міжнародного права, ні у форматі ООН. І, мабуть, не могло бути іншого виходу у цій ситуації, але ж питання полягає у наступному: чому не було намагань знайти інший вихід, інші механізми реагування на косовську проблему? Україна, на мій погляд, не виробила свою позицію. Так, дійсно, є заява МЗС – але це не та заява, яка повинна звучати з боку України як держави, яка є контриб’ютором європейської системи безпеки. І яка у принципі може зітнутись з багатьма проблемами у майбутньому, які підштовхне самопроголошення незалежності Косова. Я далекий від того, що зараз почнеться парад суверенітетів, бо ж не все так просто, але я також не можу підтримати думку, що Косово не є прецедентом. Я не думаю, що така аргументація дає відповіді на всі питання».
Реакції політиків
В етнічно розділеному місті Мітровіца французькі миротворці підсилюють пропускні пункти. За безпеку Косова відповідає 16,000 тисячний контингент військ НАТО |
Правник-міжнародник, народний депутат України (Партія регіонів) Леонід Кожара наголошує на відсутності міжнародно-правових підстав для визнання Косового незалежною державою: «На жаль, ні ОБСЄ не спромоглося створити якісний переговорний політичний процес, щоб надати легітимність процесу визнання. На жаль, по колишній Югославії були створені лише трибунали, які несли функцію покарання військових злочинців і так далі. Тож зрозуміло, що уже у перші години після проголошення Європа почала, ну, скажімо так, світ, у першу чергу Європа, розкололась. Є заяви Греції, Румунії, Словаччини про категоричне невизнання. Для України, з точки зору середньострокової перспективи, є ризики і небезпеки. Україна не є мононаціональною чи моноконфесійною державою, у нас живе кримськотатарська спільнота, де є гарячі голови, радикально налаштовані мусульмани. Якщо ми хочемо дивитись на перспективу, мусимо бути готовими і до такого розвитку подій, коли кримські татари спробують використати досвід косоварів».
А лідер Партії регіонів Віктор Янукович запропонував Україні стати ініціатором конференції світових лідерів, які б виробили нові угоди з гарантії державним суверенітетам, мовиться у повідомленні прес-служби партії.