Наталка Кудрик Рим, 12 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Де в Європі найсприятливіші умови для професійної кар’єри? Будь-який італієць незалежно від віку відповість, що такі можливості існують деінде, тільки не в Італії. У цій країні для пошуку робочого місця важить не стільки резюме і здібності, скільки зв’язки із поважними персонами. Це називається «бути рекомендованим», тобто влаштуватися по блату. Система кумівства пустила щупальці в усі сфери буття. Це спричинило також нинішню політичну кризу в Італії.
Як твердить народна мудрість, риба гниє з голови. Дружину міністра юстиції звинуватили у тому, що вона, будучи головою регіональної ради, вимагала, зокрема, призначення «своїх» людей на керівні посади у місцевій лікарні. Правоохоронці, довідавшись про це через телефонні прослуховування, вирішили взяти пані під домашній арешт.
А далі сталося усе за принципом доміно. Урядовець Клементе Мастелла, звинувачуваний також у лобіюванні і вимаганні, на вияв протесту йде у відставку. Його партія залишає урядову більшість у парламенті, що призводить до відставки кабміну і дострокових виборів.
Без блату – ні туди і ні сюди
Багато італійців, коментуючи скандальні події, запитували самі себе: «І чого чіпляються до бідолашного посадовця? Адже кожний з нас шукає зв’язків з «кимось», щоб той «хтось» допоміг прилаштувати дітей чи посприяв будь-якій іншій справі».
Одному приятелю, котрий шукав місце юридичного консультанта, я обережно порадила постукати прямо у двері до директора зацікавленої компанії. Моя пропозиція для італійського товариша виявилася смішною. На таких претендентів, пояснив він мені, місцеві роботодавці уваги не звертають. Їх, швидше, уникають.
Тележурналіст Джованні Флоріс, автор книжки про феномен рекомендацій, розповідає докладніше про італійське кумівство. А воно є потужною силою не лише у політиці.
Джованні Флоріс: «Жоден політик ніколи не скаже: так, я його рекомендував на це місце, бо він був поганим фахівцем. Політик завжди говорить: я йому допоміг, бо з ним повелися несправедливо. Це може бути правда, а може і брехня – ніхто цього не знає. Особи, котрих проштовхують, можуть бути гарними спеціалістами, можуть бути недотепами, можуть бути посередніми працівниками, а можуть бути прекрасними людьми, які просто не вірять у свої можливості».
Дефіцит мерітократії
Шляхом рекомендацій і знайомств робоче місце знаходить кожний другий італієць. Як свідчить дослідження Міністерства праці, у 43% випадків підприємства та організації відбирають персонал за порадами і вказівками. Тоді як на відкриті конкурси резюме через інтернет припадає трохи більше 10%.
Систему блату і знайомств вважають насамперед культурною проблемою Італії. В університетській аудиторії, у заводському цеху чи в адвокатській конторі досягає успіхів не той, хто більш талановитий чи працьовитий, а той, хто має протекцію. У суспільстві відсутня мерітократія, тобто винагорода за особисті здібності і заслуги. Це одна з причин, чому країну залишають молоді науковці, які потім здобувають визнання у США, Великобританії і Німеччині.
А далі сталося усе за принципом доміно. Урядовець Клементе Мастелла, звинувачуваний також у лобіюванні і вимаганні, на вияв протесту йде у відставку. Його партія залишає урядову більшість у парламенті, що призводить до відставки кабміну і дострокових виборів.
Без блату – ні туди і ні сюди
Багато італійців, коментуючи скандальні події, запитували самі себе: «І чого чіпляються до бідолашного посадовця? Адже кожний з нас шукає зв’язків з «кимось», щоб той «хтось» допоміг прилаштувати дітей чи посприяв будь-якій іншій справі».
Одному приятелю, котрий шукав місце юридичного консультанта, я обережно порадила постукати прямо у двері до директора зацікавленої компанії. Моя пропозиція для італійського товариша виявилася смішною. На таких претендентів, пояснив він мені, місцеві роботодавці уваги не звертають. Їх, швидше, уникають.
Тележурналіст Джованні Флоріс, автор книжки про феномен рекомендацій, розповідає докладніше про італійське кумівство. А воно є потужною силою не лише у політиці.
Джованні Флоріс: «Жоден політик ніколи не скаже: так, я його рекомендував на це місце, бо він був поганим фахівцем. Політик завжди говорить: я йому допоміг, бо з ним повелися несправедливо. Це може бути правда, а може і брехня – ніхто цього не знає. Особи, котрих проштовхують, можуть бути гарними спеціалістами, можуть бути недотепами, можуть бути посередніми працівниками, а можуть бути прекрасними людьми, які просто не вірять у свої можливості».
Дефіцит мерітократії
Шляхом рекомендацій і знайомств робоче місце знаходить кожний другий італієць. Як свідчить дослідження Міністерства праці, у 43% випадків підприємства та організації відбирають персонал за порадами і вказівками. Тоді як на відкриті конкурси резюме через інтернет припадає трохи більше 10%.
Систему блату і знайомств вважають насамперед культурною проблемою Італії. В університетській аудиторії, у заводському цеху чи в адвокатській конторі досягає успіхів не той, хто більш талановитий чи працьовитий, а той, хто має протекцію. У суспільстві відсутня мерітократія, тобто винагорода за особисті здібності і заслуги. Це одна з причин, чому країну залишають молоді науковці, які потім здобувають визнання у США, Великобританії і Німеччині.