Галина Добош Івано-Франківськ, 11 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Всесвітній день хворих, «день символічної єдності Церкви у молитві за хворих» відзначається вшістнадцяте. Щорічні послання Папи Римського до цього дня мають свої акценти. Два попередні стосувалися людей, які страждають на психічні розлади, і людей, які потребують паліативної опіки. Цьогорічне присвячене двом темам: 150-й річниці від дня появи Матері Божої в Лурді і проведенню Міжнародного євхарастійного конгресу в Квебеку. Відзначають цей день і в Галичині.
Три роки в Україні постановою Синоду єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ День хворого відзначається в Неділю розслабленого (це третя неділя після Великодня). Але і Всесвітній день хворих – це нагода привернути увагу суспільства до опіки хворих, наблизити церковну і світську громади до проблем здоров’я і людських страждань. В Івано-Франківську відбулися конференції за участю медиків, духовенства, де наголошувалось, що це сфера спільних інтересів і взаємних впливів. З Італії приїжджав отець-доктор Арнальдо, профессор Папського університету душпастирства у сфері охорони здоров''я.
На Прикарпатті майже в усіх лікувальних закладах збудовані каплички. В Івано-Франківській єпархії (це півобласті) є 16 капеланів-греко-католиків, два священики православні. 13 із них одночасно є парохами у своїх приходах. Капелан хоспісу має душпастирську освіту. У лікарнях працює кілька сестер-монахинь.
Про завдання священиків-капеланів у лікувальних установах вікарій у справах капеланського служіння, голова комісії «Душпастирська місія Івано-Франківської єпархії УГКЦ у сфері охорони здоров’я» отець Василь Рак сказав: «У першу чергу предметом його уваги мають бути самі хворі, пацієнти лікарень, в другу чергу, і це ми часто забуваємо, є родичі самих хворих, особливо які перебувають у термінальних стадіях, і на третьому місці, що є дуже важливим, підставовим, є душпастирська опіка медперсоналу. Зокрема, це гуманізація медперсоналу, внесення серед нього духовних цінностей, вищих моральних якостей».
Загалом капеланство у нас на початкових стадіях, потребує духовно-психологічного дозрівання. За словами о.Василя, не визначена його роль у системі охорони здоров’я, як за кордоном: «Там не питають, чому він прийшов. Можуть запитати, чому не прийшов священик».
Сьогодні в багатьох храмах Івано-Франківщини молитимуться за хворих.
На Прикарпатті майже в усіх лікувальних закладах збудовані каплички. В Івано-Франківській єпархії (це півобласті) є 16 капеланів-греко-католиків, два священики православні. 13 із них одночасно є парохами у своїх приходах. Капелан хоспісу має душпастирську освіту. У лікарнях працює кілька сестер-монахинь.
Про завдання священиків-капеланів у лікувальних установах вікарій у справах капеланського служіння, голова комісії «Душпастирська місія Івано-Франківської єпархії УГКЦ у сфері охорони здоров’я» отець Василь Рак сказав: «У першу чергу предметом його уваги мають бути самі хворі, пацієнти лікарень, в другу чергу, і це ми часто забуваємо, є родичі самих хворих, особливо які перебувають у термінальних стадіях, і на третьому місці, що є дуже важливим, підставовим, є душпастирська опіка медперсоналу. Зокрема, це гуманізація медперсоналу, внесення серед нього духовних цінностей, вищих моральних якостей».
Загалом капеланство у нас на початкових стадіях, потребує духовно-психологічного дозрівання. За словами о.Василя, не визначена його роль у системі охорони здоров’я, як за кордоном: «Там не питають, чому він прийшов. Можуть запитати, чому не прийшов священик».
Сьогодні в багатьох храмах Івано-Франківщини молитимуться за хворих.