«Донбас Реалії» відвідали околиці Донецька поблизу зруйнованого аеропорту. Життя там значно відрізняється від центральної частини міста, де угруповання «ДНР» намагається створити ілюзію нормального життя. Зловісна тиша і періодичні звуки вибухів та пострілів у цьому колись престижному районі Донецька нагадують, що війна триває.
Центр Донецька. У ранковому тумані ледве помітно банер «Наш вибір – Росія». «Донбас Реалії» автомобілем вирушають на околиці міста – до донецького аеропорту. Чим ближче до лінії фронту, тим менше людей на вулиці. По дорозі трапляються залишки блокпостів, зустрічаються поодинокі пішоходи.
Їдемо вулицею Стратонавтів, зовсім поруч злітна смуга аеропорту. Тут багато розбитих будинків, але люди продовжують жити. Вулиця веде до мікрорайону «Жовтневий».
«Ми іноді боїмося вийти на вулицю»
«В центр ми не виїжджаємо, якщо чесно. Ми не знаємо, як в центрі живуть. Думаю, що життя, мабуть, відрізняється», – припускає жителька околиці Донецька.
«Там повним життям живуть, там в театри ходять, гуляють, а ми іноді боїмося вийти на вулицю», – додає пенсіонерка з мікрорайону «Жовтневий».
«Тут веселіше, у місті нудно. Тут нудитися не доводиться, постійно насторожі, не можна розслаблятися», – іронізує інший житель «Жовтневого».
«Можливо, для молоді є різниця, а для мене різниці немає. Я в ресторани, кафе не ходжу. Прийшов додому, телевізор дивлюсь. Ось тут ринок, скупився, що потрібно, приніс додому і все», – розповідає місцевий пенсіонер.
Місцеві називають мікрорайон селищем, хоча це частина Донецька. Сліди бойових дій тут на кожному кроці – пошкоджені дахи, забиті вікна, посічені уламками стіни.
«Постріли чути, але ми якось вже звикли, хоча це погана звичка», – каже жителька мікрорайону.
«Зараз набагато тихіше стало. Пів року тому, звичайно, били сильно. Уночі не спали, сумки поруч тримали, бігти раптом що, а куди бігти не знаєш», – згадує місцевий житель.
«Позавчора я додому заходив, на териконі постріл був з гранатомета, глухий такий постріл, невеликий. А тижнів два тому кулемет за териконом. Якось так: тут не стріляють, а там, на лінії розмежування, стріляють», – розповідає житель околиці Донецька.
Покинуті квартири «Жовтневого»
Дивлячись на вікна тутешніх будинків, можна вгадувати – живе хтось чи квартира порожня. Люди розповідають, що частину житла відновлюють, хтось повертається, а багато хто нікуди й не їхав.
«А куди мені їхати? У мене сім’я, двоє дітей», – пояснює місцевий житель.
«Виїхало дуже багато. Ось у мене в будинку 145 квартир, десь 70 чи 60 квартир живе, решти немає», – розповідає жителька «Жовтневого».
«Люди приїжджають, потроху ремонтують. Десь щось вибухнуло – знову поїхали», – переконує житель околиці Донецька.
«Повертається мало. Наприклад, у моєму під’їзді взагалі ніхто ще не повернувся. Два господарі живе, тільки я і ще одна сусідка», – розповідає місцева пенсіонерка.
«У нашому будинку з 60 квартир проживає 25 відсотків, тобто по 4–5 квартир з 15 у кожному під’їзді», – додає житель мікрорайону.
«Здебільшого зараз всі служать в армії»
Життя зовні начебто завмерло, але поруч є магазини, ринок, пошта, лікарня, школа і дитячий садок.
«Тут, по-моєму, немає роботи. Є лікарня, магазини. А так – у місто їдуть. Пенсію, наприклад, нам зараз додали, 6500 рублів (майже 2400 гривень – ред.) отримую, а отримував 5500», – розповідає місцевий пенсіонер.
«Здебільшого зараз всі служать в армії, хтось працює на підприємствах. Зарплата від 10 до 15 тисяч рублів (3600–5600 гривень – ред.) – не більше. В армії, звичайно, можливо й більше», – розповідає житель околиці Донецька.
«Не вийшло так швидко, як у Криму»
У людей, які залишились тут жити, незважаючи на гнітючу атмосферу навколо, «Донбас Реалії» запитали, чого вони чекають від 2021 року.
«Для нас найголовніше – це мир», – відповідає місцева жителька.
«В Україну, мені здається, навряд чи, а щодо Росії – це вже, мабуть, сам Бог визначить, куди нас», – вважає жителька «Жовтневого».
«Особисто я в Україну вже не хочу. Все розбили, гараж розбитий, зараз живу ні туди, ні сюди, боюся, і куди бігти, не знаєш», – розповідає ще один житель околиці Донецька.
«Я вважаю, що тільки Росія, і я сподіваюся, що ми будемо в Росії», – каже місцева пенсіонерка.
«Там зверху все вирішать, ми нічого не можемо вирішити», – вважає житель мікрорайону.
«Ми втратили все, щось розбили, щось вкрали. Ми і зараз живемо в чужій квартирі, чужі меблі, чужий посуд, все чуже. Це, звичайно, морально вбиває. Весь час старалися, щоб усе було в домі, а його немає. Але нічого, ми за це голосували, цього хотіли. Ну, не вийшло так швидко, як у Криму», – розмірковує жителька околиці Донецька.
Зрозуміло, що на камеру відповідати по-іншому на питання, Україна чи Росія, зараз у Донецьку небезпечно. Опитування «Донбас Реалії» – лише думка окремих людей. Усі вони колись жили в одному з найкращих районів міста, але вже сьомий рік як опинилися практично на лінії фронту. І навіть від решти Донецька життя тут значно відрізняється.
