У Соледарі на Донеччині з'явилися дві скульптури – двометрові білі фігури, які водночас є і людьми, і рибами. Це – «Люди-акули» українського скульптора Астіана Рея, які він створив під час «Заземлення» – проєкту від платформи культурних ініціатив «Ізоляція». За його умовами, митці тиждень живуть у місті й працюють над мистецькими проєктами, які потім тут залишаються.
До Соледара Астіан Рей приїхав уперше. Він називає свою участь у резиденції екстремальним досвідом, адже зробив дві скульптури за тиждень, хоча на подібні роботи зазвичай витрачає до трьох-чотирьох тижнів. Він працює переважно з металом і бетоном.
На презентацію «Людей-акул» прийшло, на перший погляд, не так багато людей – близько двох десятків соледарців, переважно молодь. Але для мономістечка з населенням трохи більше 11 тисяч людей – це хороший показник, вважає Рей. Люди активно включилися у діалог – розпитували його про матеріали, техніку, смисли, які він вклав у свої скульптури.
У маленькому місті люди швидше дізнаються про твою роботу, йдуть на контакт, вони більш залучені
«Коли працюєш над проєктом у невеликому місті, відчуваєш значно більший інтерес до своєї роботи, ніж у великому. У маленькому місті люди швидше дізнаються про твою роботу, йдуть на контакт, вони більш залучені в усе це. Тут ширші можливості розпочати розмову на соціально важливі теми у мистецтві. Невеликі міста справді відкриті до діалогу й зацікавлені у всьому незвичному, тому так важливо, щоб сучасне мистецтво було присутнє у їхньому щоденному житті», – говорить Астіан Рей.
Зараз його скульптури можна побачити біля входу до офісу «Ізоляція», але згодом їх планують встановити у міському парку Соледара.
Що таке «Заземлення»
Фонд «Ізоляція», який з 2014, відколи його приміщення було захоплене російськими гібридними силами, перебував у Києві, навесні 2020-го повернувся на Донбас – у Соледар.
У містечку, розташованому за 18 кіломтерів від Бахмута, проживає трохи більше 11 тисяч людей, з яких майже чотири тисячі працює на державному підприємстві «Артемсіль». Воно – найбільший виробник кам’яної солі
в Центральній і Східній Європі й одне з найбільших у світі. Молодь у Соледарі має перед очима два життєві сценарії – вивчитися і працювати на «Артемсолі» або ж виїхати деінде і там шукати інші можливості для самореалізації, особливо коли йдеться про сферу культури.
Соледар добре відомий в Україні та за її межами своїми унікальними соляними шахтами. Але здебільшого туристи приїжджають сюди організованими автобусними екскурсіями і після спуску у шахти у місті не затримуються. Через це тут не розвивається туристична інфраструктура, не з'являються цікаві заклади харчування та послуги.
Серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення» стала першим
масштабним проєктом «Ізоляція» поза Києвом. З січня тут побували митці з Києва, Теребовлі, Львова. З приїздом у місто митців виник, хоча й невеликий, та все ж попит на зручні і легальні послуги з оренди житла, транспортних і перевезень.
Треба показувати молоді, що є інші можливі життєві сценарії
«Треба формувати насичене культурне середовище, в якому молоді люди зможуть не лише задовольнити потребу в якісному дозвіллі, а й зреалізуватися як фахівці, знайти себе, зробити свій вклад зокрема і в економіку міста, – каже директор «Ізоляції» Оксана Саржевська-Кравченко. – Треба показувати молоді, що є інші можливі життєві сценарії, і для цого не обов’язково покидати рідне місто».
Дехто з резидентів «Заземлення» вже активно залучає місцеву молодь до роботи над проєктами. Юрій Кручак і Юлія Костерєва, які представляють мистецьку ініціативу Open Place, під час резиденції разом із місцевими підлітками створили відео про занедбаний Білокам’янский завод вогнетривких матеріалів. Дослідити цей об’єкт митцям запропонували самі школярі.
Мистецький дует із Києва @shallow_wat та @some_static_pictures – Ірена Тищенко і Тетяна Павлюк – відвідували місця, де вплив людини на середовище є особливо помітним, – занедбані промислові об’єкти, гіпсові відвали, карстові пустоти – та створювали інсталяцію.
Вони залучили соледарську молодь до створення інсталяції, в якій використали воду, штучну кров і кристали кам’яної солі.
За словами художниць, сучасне мистецтво в маленьких містах може бути корисним. «Не тільки як щось, що формує глядацький досвід і підвищує культурний рівень, а й просто як прецедент для більшого спілкування людей, для формування спільноти», – говорять вони.
Соледар надихає і змінює
Учасники «Заземлення» не мають жодних творчих обмежень, але є одна вимога: проєкт має розкривати тему резиденції – Антропоцен (це варіант терміну на позначення епохи надзвичайно сильного впливу людства на екосистему) – тобто досліджувати вплив людина на природу регіону.
Це дуже різноманітний регіон – від Приазов’я до лісів на півночі області. Це степ, крейдяні гори, соляні шахти. А завдяки арт-резиденції Соледар чіткіше проступає на туристичній мапі України
«Усе це сприяє ще й руйнуванню стереотипів, бо існує певний набір кліше: Донбас – це вугілля, шахти, терикони, а зараз ще й війна. А це дуже різноманітний регіон – від Приазов’я до лісів на півночі області. Це степ, крейдяні гори, соляні шахти. А завдяки арт-резиденції Соледар чіткіше проступає на туристичній мапі України», – говорить Михайло Кулішов, краєзнавець, менеджер арт-резиденції «Заземлення».
Проєкти учасників «Заземлення» показують регіон і його проблеми з різних ракурсів, часом – неочікуваних як для самих резидентів, так і для місцевих жителів.
Графічна робота «Солерос» художника Віталія Агапєєва:
Валентина Бєро працює над скульптурою з солі «Сліди»:
Робота Богдана Войтенка «Ботанічний альбом Соледара»:
Вишиті фотографії журналістки Наталі Любченкової:
«Всі ці мистецькі проєкти – це можливість для соледарців отримати новий
естетичний досвід – і так формувати власну думку щодо
сучасного мистецтва», – підсумовує Михайло Кулішов.
Резиденція триватиме у Соледарі до серпня 2021-го.
