Залишатись удома на Великдень і самому освятити кошик – для багатьох жителів західних регіонів України не простий виклик. Проте, чимало людей іще пам’ятають свій досвід домашньої церкви за радянських часів, коли взагалі було заборонено відвідувати храми. А декому взагалі довелося не одне Різдво і Великдень зустрічати в таборах, тюрмах, на засланні.
Свій великодній кошик цього року, у час епідемії коронавірусу і карантину, подружжя Мирослав і Любомира Мариновичі освятять удома, самі. Божественну літургію дивитимуться онлайн.
Це не вперше їм доводиться молитовно на Христове Воскресіння бути не у церкві, а вдома. У радянський час Мирослав Маринович не одне релігійне свято провів у таборах, тюрмах і на засланні.
Треба передусім дбати про духМирослав Маринович
«У мене таке враження, що коли у людини пропаде якийсь орган почуття, інші органи, які залишаються в силі, підсилюються. Якщо людина втрачає зір, у неї дотик працює, слух. Набагато сильніше людина може орієнтуватися у просторі. Приблизно таке порівняння в мене було з відчуттями на релігійні свята в таборі. Неволя підсилювала і створювала дуже велику духовну напругу у сприйнятті цього свята. Не було ні кошичків, ні пасок, ні плащаниці, ні святкової площі у вишиванках. Цього всього не було, але був підсилений дух. І це головний меседж, головне моє слово до українців. Просто треба передусім дбати про дух, бо кожне релігійне свято – це свято духу, а не обряду, ритуалу, традиції. Це свято духовності і від того, що вас позбавляють обрядових моментів не забуваймо головне – наш контакт із Богом у момент свята», – зауважив Мирослав Маринович.
У гірському селі Дора Івано-Франківської області місцевий парох УГКЦ Іван Лейб’юк, щоб не створювати скупчення людей біля храму, закликав вірних принести кошики до капличок, яких є вісім. Одна з них – так високо в горах, що доводиться туди йти годину.
Парафіяни, якщо прийдуть, стоятимуть на вулиціІван Лейб'юк
«Поліція запитувала, коли я там служитиму. У цьому місці близько 15 дворів. У неділю проведуть три служби, але парафіяни, які прийдуть стоятимуть на вулиці. Важко заставити людей приходити на якусь конкретну годину, щоб освятити кошик. Але у церкву ніхто не зайде», – розповів отець Іван Лейб’юк.
Священник має досвід домашньої церкви у роки підпілля УГКЦ, яка з 1946 року була заборонена в Радянському Союзі.
У 1986 році отець Іван Лейб’юк відправляв богослужіння у той час, як радянська міліція і КДБ зробили влаштували облаву.
Позабирали підсвічники, чаші, всеІван Лейб'юк
«Дуже серйозна облава...Нас не попередили, хоч ми мали у міській раді своїх людей. Так і попався. Стояли кошики, позабирали підсвічники, чаші, все, що нагадувало про духовне. Потім викликали в КДБ і намагалися нас зробити стукачами, погрожуючи. А обіцяли за «службу», що ми можемо вступити вчитися у Київ чи Москву. Вже у 1988 була відлига, такого вже не було, як у 70-х роках. Тоді люди святити кошики і молитись ішли зі страхом, трепетом, обережністю, оглядаючись. Із автобуса йшли до хати мого вчителя отця Михаїла Косила. Його родина готувала кошик. По кілька людей збиралися на освячення, хлопці спостерігали з вікна, пильнували. Ми дуже добре відрізняли звуки машини. У будинку було кілька дверей. Відтак можна було непомітно зайти і вийти чи втекти. Молились тоді по хатах, але віру і Церкву зберегли», – говорить отець Іван Лейб’юк.
Людей просять про розуміння
На Раді Церков Львівщини за участі духовенства і місцевої влади, ухвалили чіткі правила, як при карантині не допустити натовпу людей. У храмах на Великдень не може бути більше, аніж 10 осіб, відтак це будуть лише священники.
Якщо дозволяє церковне подвір’я, то парафіяни можуть стояти на вулиці, дотримуючись дистанції.
Людей закликають, як глави УГКЦ та ПЦУ, місцеве духовенство і влада залишатись на Великдень удома.
У селах і невеликих містах люди зможуть виставити великодні кошики біля воріт своїх будинків.
Найбільша проблема – це великі містаЛеся Корнат
«Ми мали знайти якусь середину, щоб це було безпечно і підтримати свої традиції. У сільській місцевості виставлятимуть кошики біля воріт і отець проходитиме чи проїжджатиме, щоб освятити паски. Все вирішується дуже індивідуально.
Ухвалено рішення, що священник буде на подвір’ї церкви і люди підходитимуть і освячуватимуть кошик якоїсь певної години. Але від родини має бути одна людина, тобто поставила кошик, освятила і пішла.
Найбільша проблема – це великі міста, але більшість населення розуміє, що це небезпечно збиратися масово і люди звертають увагу на рекомендації священників, надіємося, що буде розуміння», – каже Леся Корнат, начальник управління у справах національностей, релігій Львівської державної обласної адміністрації.
Є сподівання, що більшість людей таки на Великдень залишиться вдома.
У Страсну п’ятницю у Львові церкви були відчинені, не було черг. Настоятелі храмів не виносили разом із вірними плащаницю і не обходили з нею довкола церкви, з огляду на епідемію.
Хоча, домогтися розуміння від усіх доволі важко, кажуть священники.
17 квітня у Самборі Львівської області поліція склала протоколи на чотирьох учасників процесійної ходи, яку організували отці церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ. Не всі люди були у масках і не дотримувалися дистанції.
Відкрила поліція і кримінальне провадження за фактом порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням.
Внутрішню перевірку проводить і Львівська митрополія УГКЦ.