Ще один рік тимчасового захисту чи ще один рік невизначеності? Чи не порушує ЄС права людини, обмеживши право на захист для військовозобовʼязаних? Як у Брюсселі ставляться до можливості для українців отримувати громадянство у ЄС і чи не загрожує Україні відтік фахівців?
На ці питання в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода «Ти як?» відповіла спеціальна представниця ЄС у справах українців Ілва Йоганнсон.
– Європейська комісія оголосила про пропозицію продовжити тимчасовий захист, виключивши доступ до нього для військовозобовʼязаних. Водночас Комісар Ради Європи з прав людини попередив, що таке виключення чоловіків може означати дискримінацію та створити ризики з точки зору міжнародного права людини.
Чи були держави-члени занепокоєні тим, що таке виключення згодом може бути оскаржене в суді?
– Ні, зовсім ні. Я вважаю, що це привід для гордості для Європейського Союзу. Ми справді демонструємо нашу сильну солідарність з Україною.
Президентка Єврокомісії на Конференції з відновлення України оголосила, що ми надсилаємо перший транш цього великого кредиту, який дозволить Україні захищатися, купувати зброю, а також підтримувати функціонування держави, проводити відновлення та інвестувати в інфраструктуру.
А тепер ми також оголосили, що продовжимо підтримувати українців і надавати прихисток та захист тим, хто змушений тікати від російських бомб. Ми продовжимо це робити, і зараз захист продовжено до березня 2028 року.
На мою думку, коли ми надаємо потужну підтримку українським військовим, звісно, наше законодавство щодо тимчасового захисту також має бути узгоджене з українським законодавством у питаннях військових обов'язків. І тепер це реалізовано, і я цим пишаюся. На мою думку, це потрібно було зробити ще раніше.
– Але європейське законодавство також визнає право на відмову від військової служби з міркувань совісті та на альтернативну службу на підставі релігійних чи інших переконань, тоді як Україна наразі не передбачає таких альтернатив. Чи не є це порушенням стандартів прав людини, які діють у Європейському Союзі?
Це не порушує жодних норм у сфері прав людини
– Ні, не є. Ми дуже ретельно це перевірили, і це не порушує жодних норм у сфері прав людини.
І, звичайно, люди й надалі можуть приїжджати до Європейського Союзу, як і надалі можуть подавати заяви на отримання біженства, наприклад. Але цей спеціальний механізм тимчасового захисту від самого початку був чітким актом солідарності з українцями, щоб захистити їх від російських бомб.
На мою думку, цілком логічно, що наше регулювання тимчасового захисту узгоджується з українським законодавством щодо військових обов'язків, оскільки водночас ми надаємо Україні гроші та зброю для підтримки її оборони, а Україна досить успішно захищається від російської агресії. І це необхідність.
– Щодо Польщі: вразливі категорії українців там втратили доступ до більшості медичних послуг. Українці, які працюють, зазвичай мають медичне страхування, але малозабезпечені та багато літніх людей втратили доступ до більшості медичної допомоги. Наскільки це відповідає Директиві про тимчасовий захист та її головній меті – захисту найбільш вразливих людей.
– Насправді я піднімала це питання у розмові із заступником міністра Польщі та наголосила на важливості забезпечення належного захисту й підтримки для вразливих категорій населення, особливо для вразливих. Це послання я передала сьогодні.
– Ви отримали якусь відповідь?
– Так, отримала. Але це питання, яким вони зараз займаються, і я очікую, що робота над ним триватиме.
– Ми часто чуємо, що рішення щодо тимчасового захисту та його продовження ухвалюються «у тісній координації з Україною» та «з урахуванням інтересів України».
Водночас уже наступної весни українці, які прибули до ЄС у 2022 році, можуть отримати право подаватися на громадянство в окремих державах-членах, наприклад у Німеччині – а саме ті, хто працює та змінив свій статус із тимчасового захисту на інший дозвіл на проживання.
Чи не вважаєте ви це «відтоком мізків» з України?
– Ні, я не вважаю, що це так. Я обговорюю це питання з українськими партнерами практично щотижня.
Майбутнє України – в Європейському Союзі. Зараз у наших державах-членах перебувають 4,5 мільйони українців. Звісно, вони приїхали сюди через російські бомби. Але тепер, коли вони тут, вони можуть стати важливим людським мостом між ЄС та Україною.
Навіть якщо вони вирішать залишитися в державі-члені ЄС, все одно сприятимуть відбудові України
І я думаю, що багато хто з них захоче повернутися, але багато хто також захоче залишитися в країні, яка їх прийняла. І я вважаю, що майже всі вони, навіть якщо вирішать залишитися в державі-члені ЄС, все одно сприятимуть відбудові України, тому що відчувають свою українську ідентичність.
Україна, наприклад, відкрила можливість подвійного громадянства, усвідомлюючи, що багато її громадян житимуть у державах-членах ЄС, повертатимуться в Україну або житимуть в Україні та їздитимуть до країн ЄС. І це насправді позитивний процес.
Це частина інтеграції до Європейського Союзу. Ці люди живуть за європейськими стандартами, а тепер завдання України – привести все суспільство до стандартів ЄС, щоб відповідати вимогам для вступу.
Тому я вважаю, що робота та інтеграція українців у країнах ЄС це інвестиція. І це не суперечить тому, що це також внесок у відбудову України.
– Пів року тому, коли ми з вами розмовляли, ви говорили, що лише обмежена кількість держав-членів адаптувала своє національне законодавство, щоб полегшити українцям перехід від тимчасового захисту до інших статусів проживання. Чи бачите ви прогрес у цьому питанні з того часу?
– Я бачу більше руху, але цього недостатньо. Це все ще моя проблема і виклик, над яким я працюю.
Тому що ті українці, які можуть працювати, не повинні перебувати під тимчасовим захистом п'ять років. Вони мають переходити на більш відповідні правові підстави для проживання.
Деякі держави-члени вже змінили своє законодавство, інші перебувають у процесі цього. Але цього недостатньо. Мені потрібно заохочувати держави-члени робити більше та адаптувати законодавство, щоб полегшити українцям перехід із тимчасового захисту.
І я також скажу українцям: краще переходити на більш відповідний правовий статус. Я вважаю, що це хороша інвестиція у власне майбутнє, оскільки тимчасовий захист не був створений для довгострокового проживання.
– Що б ви порадили українцям у таких країнах, як Бельгія, де для отримання дозволу на проживання на підставі працевлаштування потрібно мати відносно високий мінімальний рівень доходу — наразі близько 4500 євро на місяць?
Багато українців працюють у роздрібній торгівлі, сфері прибирання чи догляду за людьми, де зарплати значно нижчі, а тому вони не можуть змінити свій статус.
Що їм робити?
– На мою думку, це саме той випадок, коли законодавство потребує змін.
Я була в Польщі на Конференції з відновлення України, і тут представили нове законодавство, спеціально розроблене для людей під тимчасовим захистом. Це один із можливих прикладів для наслідування.
Є й інші шляхи вирішення цієї проблеми, але потрібно враховувати, що багато національних законодавств створювалися для людей, які проживали за межами ЄС і лише планували переїхати.
А ми говоримо про людей, які живуть тут уже понад чотири роки. І це, на мою думку, вимагає змін у законодавстві.
– До речі, я побачила доволі різні реакції українців на це продовження. Одні люди привітали це рішення, тоді як інші кажуть, що це означає ще один рік невизначеності – і ще один рік, протягом якого держави-члени можуть відчувати менший тиск щодо ухвалення законодавства, яке б полегшило перехід від тимчасового захисту до інших статусів проживання. Яка ваша думка з цього приводу?
– У мене така сама реакція. З одного боку, Україна просила нас продовжити тимчасовий захист, і це важливо, оскільки війна триває і бомби продовжують падати. Тож, звісно, ми маємо прояснити, що люди досі можуть втікати від бомб до ЄС.
Жити роками у стані очікування і тимчасового захисту – це недобре
Але водночас я поділяю занепокоєння, про яке ви говорите: це може зробити мою роботу із переконання держав-членів проводити необхідні реформи та забезпечувати перехід на інші статуси – трохи складнішою.
Тому що жити роками у стані очікування і тимчасового захисту – це недобре. Цей механізм був не для цього створений.
– Чи чуєте ви від держав-членів якісь плани щодо регуляризації статусу українців після п'яти років перебування або інших довгострокових рішень?
– Я думаю, більшість держав-членів розглядають можливість змін до свого законодавства або застосування вже чинних норм, якщо цього достатньо. Деякі країни, як Польща, розглядають можливість ухвалення нового закону. Але ці дискусії ще тривають.
– Тобто йдеться про спрощення переходу на довгострокові статуси?
– Ні, я маю на увазі, що перехід залежить від національного законодавства. Не завжди це пов'язано з певним періодом проживання, якщо це спеціально не передбачено новим законом. Тому кожна держава-член сама вирішуватиме, що найкраще вписується у її правову систему.
– Як довго, на вашу думку, може відбуватися продовження тимчасового захисту? «Стільки, скільки буде потрібно» і стільки, скільки триватиме війна? Чи можемо ми очікувати, що в майбутньому його можуть продовжити ще раз, якщо війна все ще триватиме?
Я дуже сподіваюся, що до завершення дії цього продовження ми побачимо кінець війни
– Я дуже сподіваюся, що ні. Мене справді турбує ситуація, коли люди так багато років перебувають під тимчасовим захистом, тому що очевидно: це законодавство не пристосоване для такого тривалого використання.
Тому я й надалі дуже наполегливо виступатиму за перехід на інші правові підстави проживання.
Звичайно, якщо війна триватиме, я очікую, що Європейський Союз і надалі надаватиме захист українцям. Але я дуже сподіваюся, що до завершення дії цього продовження ми побачимо кінець війни або принаймні припинення вогню.
- Кількість українських біженців, за даними Агентства ООН у справах біженців, наприкінці 2025 року зросла на 2% і становила 5,2 мільйона осіб. Близько 95% українських біженців перебували в Європі, зокрема у Німеччині, Польщі, Чехії, Великій Британії, Іспанії.
- Загалом торік 717,3 тисячі громадян України отримали тимчасовий захист, що на 14% менше, ніж у 2024-му. Ще 36,8 тисячі українців подали індивідуальні заяви про надання притулку.
Форум