Близько 20 американських університетів зараз мають курси української мови, і зацікавленість до її вивчення у США зростає. Також українська мова внесена до стратегічного переліку мов Міністерства оборони США.

Втім, як розповіла «Голосу Америки» викладачка української, польської та російської мов в Університеті Індіани Софія Ашер, попри збільшення уваги до української, вона належить до категорії мов, які викладаються найрідше, а її вивчення потрібно заохочувати.

Найпопулярнішою серед слов'янських мов у США традиційно є російська. Її вивчення фінансується державою як «критично важливої мови» для національної безпеки США.

Водночас, наприклад, в анонсах літніх курсів російської на 2024 рік в Університеті Індіани студентам пропонують не лише вивчати російську мову, а й «готувати російську їжу, співати пісні, грати в шахи». А у відеоролику на ютуб-каналі університету, який, щоправда, опублікований чотири роки тому, студентів під час вивчення російської обіцяли «занурити в «російський світ».

В інтервʼю «Голосу Америки» Софія Ашер розповіла, що, попри домінуючі позиції російської в американських університетах, зараз, у час масштабної війни Росії проти України, підходи до її викладання змінюються, i увага під час курсу російської все більше акцентується на необхідності процесів деколонізації.

(Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності)

– Як довго та на якому рівні українська мова викладається в Університеті Індіани?

– В Університеті Індіани українська є офіційним предметом. Ми викладаємо кілька рівнів української, маємо перший та другий курси, а також студенти можуть обрати незалежне навчання, це вищий рівень української.

Вперше в нашому університеті українська почала викладатися в 1963 році, але було досить багато перерв. Із певними перервами вона починала викладатися як частина певного курсу, дотичного до російської мови, а також для студентів, які вже розмовляють якоюсь іншою слов'янською мовою. І вже з 2007 року зʼявився окремий предмет української мови.

– Скільки студентів в Університеті Індіани вивчають українську і чи відбулися зміни після початку повномасштабної війни?

– Ми не помітили збільшення кількості студентів у наших класах, на наших курсах, але беззаперечно цікавість до України зросла. Наприклад, курс, який викладає моя колега, – впровадження до української культури, – хоча завжди користувався великою популярністю, але зараз його хочуть прослухати ще більше студентів. А також ми побачили значно більшу кількість студентів на подіях, які стосуютсья української тематики.

Семестр розпочнеться наприкінці серпня і ми ще не знаємо кількості студентів, але традиційно ця цифра коливається в межах десяти. Якось у нас був курс, на якому було 12 студентів, але так склалося випадково. А взагалі я навіть дуже щедро називаю кількість як «близько десяти». Бувало, що ми мали і двох студентів, інколи їх не було взагалі і клас просто не пропонувався. Інколи їх троє, пʼятеро. Але якщо ці студенти – магістранти або докторанти – тоді можуть бути навіть двоє студентів у класі і курс не скасують.

Кількість університетів, в яких викладають українську мову, зростає

– Ви очолюєте також Міжнародну асоціацію викладачів української мови, чи могли б ви розповісти, яка загалом ситуація з вивченням української мови у США, чи відбулися якісь зміни в інших університетах?

– Наразі у США є близько 20 університетів, в яких викладають українську мову. І ця кількість постійно зростає. Так, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, до прикладу, українську мову почали викладати в Берклі – Університеті Каліфорнії, також у Дартмутському коледжі. Це престижні університети, які, здавалося б, мали викладати українську значно раніше.

Також збільшується кількість посад для викладачів і фахівців, які створюються саме з метою викладання україністики та української мови. Це також дуже важливо.

Але якщо ми говоримо про збільшення зацікавленості, ми починаємо з маленьких кількостей. І загалом зараз у США я не думаю, що є 200 студентів, які слухають курси української мови.

Тобто тенденція зростання є, зацікавленість збільшується, але ми починаємо з дуже низьких показників.

Хто до нас зазвичай приходить? Інколи, хоча таких не дуже багато, це студенти, які мають українське походження, в яких дідусі, бабусі, або ж батьки розмовляють українською, чи навпаки – не розмовляють, хоча мають українське коріння. І дітям цікаво вивчити мову своїх предків.

Також це лінгвісти, науковці, іноді це люди, чия кар'єра пов'язана з військовою справою.

Інколи це також романтичні причини, коли студенти мають партнера – дівчину чи чоловіка з України – і теж хочуть вивчити українську.

І що цікаво, коли вони приходять до нас, вони настільки вливаються у вивчення мови і культури, що стають дуже активними двигунами реклами цієї мови.

– Ви викладаєте також польську та російську. Яка популярність цих мов серед студентів?

– Якщо порівнювати з польською, то на цьому курсі студентів завжди трішки більше, за винятком року чи двох, коли на курсі польської була така ж кількість студентів, як і на курсі української. Можливо, на це впливає географічне розташування, бо ми розташовані недалеко від Чикаго (в Чикаго проживає одна з найбільших польських спільнот у США – ред.).

Не знаю, чи доцільно порівнювати з російською мовою, бо вона – найпоширеніша зі слов'янських мов і традиційно має найбільший набір.

Українська скоріше належить до тих мов, які найрідше викладаються.

«Досить сміливе рішення – обрати курс української мови»

– Чому російську активно вивчають у США та хто фінансує ці курси?

– Потрібно розуміти витоки цієї ситуації. Центри та мовні відділи, пов'язані зі славістикою, у США з'явилися під час Холодної війни. І в розумінні американців Радянський Союз усе ж був втіленням російської мови і Росії.

Тому славістика як царина зараз дійсно переосмислює свої пріоритети, цілі, методи, ресурси, ставлення практично до всього.

Але у цих процесах деколонізації, дерусифікації, зміщення центру ми не можемо забувати, що це почалося з акцентом вивчення Росії, аби зрозуміти свого стратегічного ворога.

І часто кількість студентів, які з'являються в наших класах, зумовлена різними факторами, на які ми не маємо впливу.

Російська мова вважається критично важливою для національної безпеки США. Сюди також належать такі мови, як, наприклад, арабська, тюркська, китайська. Українська не належить до цього переліку.

І звісно, коли держава фінансує вивчення і створює стипендії для підтримки вивчення цієї мови, пересічний американський студент теж її обирає. Це відбувається часто не лише тому, що ця мова йому подобається. Це інвестиція в його майбутнє, в кар'єру. Адже якщо студент планує пов'язати свою кар'єру з Державним департаментом США, йому обов'язково вивчати мову, яка включена до цього переліку критичних.

Крім того, українська мова, так само як і російська, класифікується як мова третьої групи за складністю для носіїв англійської, згідно з дослідженням Інституту закордонної служби. Загалом є чотири групи. Найскладніші мови у четвертій групі, це китайська, арабська, корейська і, здається, японська. Українська і російська, хоч і не є такими суперскладними, як четверта група, все ж вважаються складними для вивчення.

Тож якщо студент не має конкретного зацікавлення у вивченні однієї зі словʼянський мов, то він обере іспанську. Бо для того, щоб отримати загальний професійний рівень за шкалою Американської ради з питань викладання іноземних мов, для її вивчення йому потрібно 8 тижнів. Наша українська мова – у третій групі складності, і цей процес займає 16 тижнів.

Тобто для американського студента це досить сміливе рішення – обрати курс української мови.

– Тобто з початком повномасштабної війни РФ проти України ситуація з вивченням російської не змінилася? І все ж, яка кількість студентів на курсах російської?

– Щороку проходять опитування прoграм славістики, і результати минулорічного опитування показали зниження цікавості до російської мови на 20-30%.

Але, наприклад, наш університет є інституцією з однією з флагманських програм вивчення російської. У США зараз діє чотири такі програми. Тобто йдеться про фінансування. Тож ні після 2014 року, ні після 2022 року ми не побачили зниження інтересу до вивчення російської мови за нашою програмою.

Скажімо, у нас завжди є дві-три секції першого і другої курсу російської мови. І зазвичай на кожному з курсів налічується від 15 до 20 студентів.

– Ваша колега, викладачка української мови в Гарварді Наталія Шпильова-Саїд, розповіла «Голосу Америки», що викладати російську – це типовий шлях для українців, які хочуть працювати в американських університетах на кафедрі славістики, навіть якщо бажають зосередитися на українській тематиці.

– Славістика мала би включати всі слов'янські мови, але переважно вона концентрується на російській. Тобто в нас є викладачі, зокрема, моя колега, які викладають українську, але також і російську. І я так само викладаю польську, російську, і одним із моїх предметів є українська.

Я не знаю, чи бувають такі ситуації в університетах, коли є попит на вивчення української мови, а немає кому викладати. Скоріше навпаки.

«Неможливо читати тексти про красоти Москви»

– А чи відбулася якась зміна підходів у викладанні російської мови, зокрема, з огляду на війну?

– Так, звичайно. Це переосмислення почалося ще після анексії Криму (окупація Криму почалася 20 лютого 2014 року – ред.).

Це відбувається як у конкретних класах, так і в царині славістики загалом. Якщо раніше програми і конференції не включали тем деколонізації, дерусифікації, зараз ця тема звучить усе більше.

Якщо говорити про саме нашу програму, то ми робимо акцент на тому, що російська мова належить мовцям і відділяється від країни-агресорки, що вона присутня у пострадянськиму просторі, в діаспорі. І в наших підручниках та матеріалах ми намагаємося зробити так, щоб студенти з курсу російської знали відомих поетів та письменників і з України, і з Казахстану, і з Грузії, а не лише концентрувалися на Росії. Щоб не було такого відповідника: Росія – російська мова. Шо це скоріше русофонний світ – люди, які спілкуються російською, для яких вона є другою чи третьою рідною мовою.

Тож акцент, особливо після 2022 року, змістився. Також, коли ми говоримо про Росію, ми не говоримо як про одну державу, ми говоримо, що це – федерація, 21 адміністративна одиниця, що це інші різні поневолені народи і так далі.

Це також дуже залежить від викладача. Я думаю, такий процес деколонізації проходить активніше в таких класах, як моєму, коли російську мову викладає українка, для мене, звичайно, неможливо читати тексти про красоти Москви або щось на кшталт цього.

– Розкажіть, будь ласка, про особливості викладання української на вашому курсі, які матеріали ви використовуєте?

– Я переважно використовую підручник Юрія Шевчука, його третє видання. Це неймовірний, чудовий підручник, студенти дуже його люблять...

Юрій Шевчук викладає українську з 90-х років, і ми також використовуємо його словник, це монументальна праця.

Також із 2021 року я залучаю до наших занять студентів Українського католицького університету, вони регулярно приєднуються до наших класів. І на першому курсі в нас іноді виникають дискусії, які б ви не сподівалися почути на такому початковому рівні.

Після початку повномасштабної війни ці студенти були також нашими інформаторами, вони приєднувалися щотижня і розповідали, що відбувається в Україні. До прикладу, одна зі студенток приєднувалася з плетіння сіток. Іноді ми просто мовчали, тому що все було дуже емоційно.

Також, наприклад, наші американські студенти просили у студентів з України розповісти, яка музика зараз стала популярною або ж набула якихось нових значень. І студенти з України склали для нас список пісень, які зараз звучать. Це сучасна українська музика, яку стали слухати більше саме після початку повномасштабного вторгнення.

Тож ми обговорюємо дуже різноманітні теми, а також новини.

– Чи помічаєте ви серед певної кількості американських студентів закоханість в російську культуру або намагання якимось чином виправдати війну РФ проти України чи перекласти провину лише на Путіна?

– Якщо такі сентименти й існують серед наших студентів, я думаю, що вони б зі мною цим ніколи не поділилися.

Але не думаю, що серед наших студентів є хтось, хто підтримує або виправдовує цю війну. Проте потрібно також розуміти, що у світі, в якому є понад 70 активних конфліктів, їхня увага не може бути сконцентрована...

В найгіршому випадку – студенти просто не мають цю ситуацію у своєму полі зору, якщо йдеться про студентів, які вивчають російську мову.

Переважно ж вони висловлюють співчуття, хочуть щось дізнатися про Україну, запитують також звідки я.

Наприклад, один зі студентів, у якого спеціальність – мистецтво, обрав для свого проєкту тему України. Він ілюстрував український досвід, щодня малював щось на підтримку України.

– Навіщо студентів у США потрібно заохочувати вивчати українську?

– Заохочувати завжди потрібно. Особисто я завжди заохочую студентів вивчати слов'янські мови – і польську, і чеську, бо маю сподівання, що якщо вони відійдуть від мов, які вивчали в школі, а це переважно іспанська, французька німецька, – вони відкриють світ слов'янських мов, і, зрештою, вивчатимуть також і українську... У нас дуже багато підтримки серед інших фахівців, науковців в університеті, громади, в нашому університеті це досить легко робити.

Потрібно заохочувати студентів, потрібно збільшувати видимість української мови, української програми та українського контексту і контенту.