Франція, Німеччина, Італія та Румунія підтримують надання Україні статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, заявив французький президент Емманюель Макрон у Києві після зустрічі лідерів цих країн з президентом України Володимиром Зеленським 16 червня 2022 року.
«Ми всі четверо підтримуємо статус негайного кандидата на вступ», – сказав він. Напередодні видання Politico з посиланням на кількох чиновників, знайомих із перебігом обговорень, повідомило, що Європейська комісія також рекомендуватиме надати Україні офіційний статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.
Щоправда, досі залишається до кінця не визначеною позиція Данії та Нідерландів. Згадаймо хоча б складнощі, з якими відбувався голландський референдум щодо угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2016 році, а також нещодавню заяву її прем'єр-міністра, що процес вступу може зайняти десятиліття.
Та й у питанні повноцінного членства згодом потрібно бути готовими долати перепону в позиції самої ж Франції, яка в 2005 році ввела до своєї конституції принцип ратифікації на референдумі кожного наступного договору про приєднання з країною, чиє населення перевищуватиме 5% населення ЄС, що власне стосується України.
Однак на сьогоднішньому етапі дуже хочеться сподіватися, що європейським лідерам не забракне стратегічного мислення та сміливої візії майбутнього Євросоюзу і Північноатлантичного альянсу.
Адже перспективи членства України в ЄС та НАТО – це не лише проблеми приєднання, адаптації «на вході», а й нові можливості посилення потенціалу європейської і євроатлантичної спільноти «на виході».
Нова геополітична конфігурація
Статус України як реального кандидата у ЄС започаткує зміни міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.
Сьогоднішня «сіра зона» безпеки між Заходом, з одного боку, і Росією, а також її сателітами Білоруссю та Вірменією з іншого, поступово стане значно меншою. Тільки остаточний вступ України до ЄС та НАТО нарешті сформує повну геополітичну структуру в цьому регіоні.
Майбутня пропозиція щодо вступу України до ЄС визначила і закріпила б напрямок її майбутніх внутрішніх реформ (які доведеться частково переглядати, адаптуючи до нових реалій після 24 лютого) та зовнішньої політики.
Визнання України дійсним кандидатом в члени ЄС насамперед стало б важливим моральним стимулом до таких складних трансформацій на фоні російської агресії.
Для українців, які нині борються за існування своєї країни, демонстрація того, що шлях їхньої країни до майбутнього членства в ЄС тепер офіційно відкритий, був би надзвичайно корисний.
Послання Росії від Заходу щодо України
Для Москви однозначна позитивна відповідь ЄС Києву стане важливим сигналом і хотілося б вірити джерелам видання Politico, що в Єврокомісії це чітко усвідомлюють.
Росія зіштовхнеться з колективною європейською заявою про стратегічну значущість України для ЄС.
Позитивне послання Заходу щодо України, союзництво у протистоянні ідеологічній атаці Кремля на ідентичність українців суперечитиме кремлівському наративу про українців, «як народ, який не відбувся чи навіть взагалі не існує», даючи однозначну відповідь путінським ідеологемам про «споконвічно російські території» та «історичну єдність росіян та українців».
У перспективі вступ України до ЄС та НАТО усуне залишки штучно створеного Москвою прикордонного розподілу в Європі після розпаду СРСР та збалансує безпеку в Європі, додавши нові вмотивовані, навчені і спроможні оборонні сили. Це одразу стане вагомим практичним внеском з боку Києва, який додатково ревіталізує Північноатлантичний Альянс і може створити нові моделі відносин в його рамках, помітно посиливши східний фланг.
Довгострокове об’єднання Європи – це один з ключових викликів ХХІ століття. Завершення цього процесу можливе лише із приєднанням до її єдиного простору цінностей та інституцій України, Молдови Грузії та вільної Білорусі – загалом тих держав і народів, які усвідомлюють свою європейську приналежність.
Таким чином, вступ України до ЄС та НАТО і не «прогинання» перед погрозами Москви створить реальні основи для довгострокового миру в Європі. Країнам Заходу не варто їх боятися.
Варто остерігатися слабкості власних рішень, які заохочують подальшу агресію Росії, плани якої сягають далеко за межі України, якби комусь не видавалося інакше. І нещодавні заяви російських політиків, які ставлять під сумнів незалежність Литви та погрожують «денацифікацією Польщі першою після України», це чудово ілюструють.
Анатолій Курносов – експерт Центру політичних студій «Доктрина»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
