Наприкінці 2021 року Україна планує вивести на орбіту свій супутник «Січ-2-30»( попередня назва – «Січ-2-1»). Якщо не брати до уваги студентські космічні апарати, то цей запуск повинен стати першим для країни за останні 10 років. Супутник призначений для зйомки поверхні Землі з космосу і буде працювати, серед іншого, і в інтересах національної безпеки та оборони. Навіщо супутникові знімки українським військовим? Яку саме інформацію про противника на Донбасі вони зможуть отримувати від космічного апарата «Січ-2-30» і якою у цьому процесі є роль американського бізнесмена Ілона Маска?
Колони російської техніки, яка рухається до українських кордонів – десятки таких роликів з’явилися в мережі під час цьогорічної весняної ескалації.
Але який масштаб переміщення російських підрозділів? Куди саме стягують війська? Яка техніка залучена? Записи випадкових очевидців зазвичай фіксують лише незначні уривки подій.
Значно більше інформації можуть надати супутникові знімки. Наприклад, 20 квітня були опубліковані зняті з космосу зображення російського полігону Погоново поблизу Воронежа. На фото чітко видно, скільки, куди і яку саме техніку стягнула російська армія. Ці дані особливо цінні для українських військових.
«Нас цікавить все навколо наших кордонів і тимчасово окупованої території, кордони, близько до кордонів. Нас цікавить, звичайно, війна на сході, зона проведення бойових дій. Розташування озброєння, розташування військових баз, містечок», – каже колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк.
У грудні Україна готується запустити власний супутник «Січ-2-30». Зараз розробник, конструкторське бюро «Південне», проводить заключний етап випробувань космічного апарата. На орбіту супутник повинна вивести ракета-носій компанії SpaceX американського бізнесмена Ілона Маска. Контракт уже підписаний і обійшовся Україні майже в два мільйони доларів.
Схожих супутників Україна не виводила на орбіту вже 10 років. Останній старт був ще у 2011 році. Тоді з російського космодрому запустили апарат «Січ-2», але пропрацював він зовсім недовго, після чого Україна залишилася без власних «очей» в космосі.
«У грудні 2012 року зв’язок з супутником було втрачено. Фактично причиною втрати супутника став вихід з ладу елементів живлення на борту. Але наступного супутника створено так і не було. Наступний супутник з 2011 року – це «Січ-2-1», до запуску якого ми готуємось», – розповів керівник відділення інформаційного забезпечення КБ «Південне» Сергій Полуян.
Опубліковані в квітні знімки журналістам надала американська компанія Maxar Technologies. Вони наочно демонструють технічні можливості сучасних супутників.
Ось, наприклад, на зображенні чітко видно російські винищувачі Су-34 на авіабазі в Морозовську, в Ростовській області. Зараз супутники роблять знімки з роздільною здатністю менш як пів метра. Якість же зображень, які зможе передавати «Січ-2-30», гірша в десять разів.
«У військовому напрямку супутник «Січ-2-30» здатен виявляти угруповання військової техніки, здатен виявляти будівництво якихось фортифікаційних споруджень. Модель автомобіля чи танка – він не призначений для вирішення таких задач», – пояснює Сергій Полуян.
Для завдань оборони, окрім якості знімків, особливо важливою також є оперативність інформації.
«У деяких моментах, особливо при активних бойових діях, інформація в умовах реального часу є надзвичайно важливою. Яким технічним способом це можна зробити, це залежить вже від Космічного агентства. У нас були розмови з цього питання і, звичайно, вони знають, що Міністерство оборони було б дуже зацікавлене у власних супутниках», – зазначає Загороднюк.
Та запуск українського супутника точно не зможе вирішити таке завдання. Для отримання оперативної інформації потрібна значно більша кількість апаратів. Максимум, на що буде здатен «Січ-2-30», кажуть експерти, – це свіжі дані для військових один раз на декілька днів.
«Це залежить від положення супутника на орбіті у даний час, також від тієї орбіти, по якій він зараз рухається, і також від того квадрата, де ми хочемо зробити знімок, з якою точністю. Але коли ми говоримо про один супутник – це, звичайно, не є рішенням для оперативної зйомки, для оперативного аналізу даних. Не можна говорити, що щось можна робити у реальному часі, чи хоча б раз або два рази на день, а це є необхідним мінімумом для військових операцій, військових застосувань», – вважає колишній голова Державного космічного агентства України Володимир Усов.
У планах України отримати до 2025 року угруповання з семи супутників. Наступні апарати, як запевняють на КБ «Південне», будуть значно потужніші. Щоправда, поки що далі від обіцянок із боку уряду справа не зрушилась.
«Замовлень, фінансування щодо створення наступних супутників ще не було. Україна, на жаль, з 2017 року живе без національної космічної програми. Першим кроком має стати прийняття цієї програми. Другим кроком має стати забезпечення фінансування. Насправді, жодна з національних космічних програм, яка приймалася у часи Незалежності, не була профінансована на 100 відсотків», – додає керівник відділення інформаційного забезпечення КБ «Південне» Сергій Полуян.
Зараз українські військові змушені розраховувати на допомогу іноземних партнерів. Частину знімків Україна отримує безплатно, за решту супутникових даних доводиться платити. За рік це мільйони гривень. Але вартість – це не єдина умова, яку доводиться враховувати.
«Коли ми купуємо знімки, продавці не завжди можуть у потрібний час нам надати потрібну інформацію, з одного боку. З іншого боку – центри управління цими супутниками перебувають не в нашій країні, і в будь-який момент, незважаючи на контракти, ми можемо бути відсунуті від доступу до інформації в той момент, який нам потрібно», – пояснює експерт з питань космічної діяльності Андрій Колесник.
У 2015 році журналісти видання The Wall Street Journal опублікували матеріал, у якому вказували, що США надають Україні супутникові знімки з деякими обмеженнями: якість зображень нібито спеціально погіршують, інформацію відправляють із затримкою, а російську територію і зовсім затемнюють. Робила це адміністрація президента Барака Обами, як стверджують автори публікації, щоб не провокувати Росію.
«Обмеження є – вони не критичні, але обмеження є. Ці нюанси вирішуються. Але, звичайно, за наявності власних супутників ми могли б отримувати інформацію швидше», – коментує колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк.
За таких умов, попри, здавалося б, незначну користь від одного власного супутника, експерти все ж завпевяють: виводити «Січ-2-30» на орбіту необхідно.
«Ключове, що Україні треба мати угруповання супутників. Може, не найвищого розрізнення, але угруповання. Але для того, щоб перейти до угруповання, треба, по-перше, запустити супутник, бо Україна не запускала супутники багато років. Треба, щоб були кваліфіковані кадри, які можуть управляти, які можуть отримувати дані, які можуть ці дані швидко і кваліфіковано інтерпретувати. Тобто я вважаю, що задача номер один для нашого супутника – це більше підготувати Україну до створення власного угруповання», – переконаний Володимир Усов.
Згідно з проєктом іще не затвердженої космічної програми України на наступні п’ять років, із бюджету для її реалізації необхідно виділити 15 мільярдів гривень.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
