Ракетні удари по всій території України ставлять під загрозу будь-які виробничі та ремонтні роботи на українських оборонних заводах та фабриках. Військово-промисловий комплекс в умовах масштабної війни неминуче працюватиме у двох напрямках – обслуговування наданої західної техніки та виробництво власних напрацювань. Неминуча і часткова міграція виробництва до країн, які російська армія не обстрілює, кажуть фахівці. Експерти нагадують, що недостатньо наповнити армію новим озброєнням: важливо навчити ним користуватися та враховувати наявну високотехнологічну зброю при визначенні бойового завдання.
З 24 лютого під ракетними ударами російських військ перебуває вся територія України. В тому числі, вони завдаються по підприємствах військово-промислового комплексу, наприклад, Київському бронетанковому заводу. Ремонтувати пошкоджену техніку та випускати нову доводиться в ризикованих умовах.
Українська бронетехніка в останні роки активно розвивалась – модернізувались танки, створювались нові бронетранспортери, колісні бойові машини піхоти та бронеавтомобілі говорить Радіо Донбасс.Реалії аналітик Defense Express Сергій Згурець. Втім, кількість машин не була достатньою для якісного переоснащення значної кількості підрозділів, зазначає він.
«Були поставлені модернізовані танки, певна кількість БТР-4, значна кількість БТР-3. Бронеавтомобілів «Дозор-Б», крім десяти машин, взагалі не поставлено. Думаю понад 50 зразків бронемашин «Козак» в різних версіях відправили в армію, якщо ми говоримо про крайній рік перед активною фазою війни в 2022 році. З початком бойових дій ситуація змінилась: майже всі ремонтні підприємства бронетанкової галузі, які здатні ремонтувати бронетехніку, потрапили під ракетні удари. Можливості з відновлення та ремонту техніки зараз обмежені», – зазначає Згурець.
Він нагадує, що частину техніки українська армія захопила у військ Росії, зокрема, танки Т-72; а ще більше отримала від партнерів – в тому числі, танки Т-72 і значну кількість найрізноманітніших бронемашин.
Головне завдання промисловості сьогодні – створити потужності для ремонту й обслуговування наданої західної техніки та її модернізація.
За даними Згурця, і ремонт української бронетехніки, і обслуговування закордонної частково відбувається за кордонами України – так безпечніше. Створювати ж новий військово-промисловий комплекс реально за рахунок використання програм ленд-лізу. Не можна вічно надіятись на закордонну бронетехніку, потрібно робити своє, стверджує експерт.
«Ба більше, в нас вже з’являються нові проєкти, зокрема, перспективного танку, не пов’язаного напряму із Т-64 або Т-84. Є напрацювання, які враховують досвід бойових дій. Ленд-Ліз - це не лише зброя, це можливість отримання станків, матеріалів, устаткування, металу. Як воно було за часів Другої світової війни – допомога Радянському Союзу проти Німеччини. Радянські танки виробляли на американських станках з американського металу, так само алюміній для літаків постачався зі Сполучених Штатів», – говорить Згурець.
Складніша ситуація із артилерією та її боєкомплектом – в Україні не виробляють стволи для гармат і артилерійських систем. Напрацювання були у Краматорську, але в окремі потужності виробника російська армія влучила ракетами.
«Таке враження, що Міністерство оборони зараз робить ставку на значну кількість закордонної техніки, яку потрібно обслуговувати та ремонтувати. Зокрема, така ситуація по гаубицях М777. Як говорив командувач логістики сухопутних військ Володимира Карпенко, після серйозного бою дві з шести таких гаубиць потрібно ремонтувати. Ми не можемо відправляти їх до Америки, маємо це робити в себе», – розповів Згурець.
На деяких українських підприємствах розпочинали виробництво артилерійських боєприпасів калібру 152 міліметри, але вироблялись лише снаряди, без порохових зарядів. Їхньої кількості було недостатньо, говорить Згурець, а виробництво снарядів калібром 155 міліметрів хоча і розпочиналось на одному з оборонних заводів, зараз призупинене через повномасштабну війну.
Не побудували в Україні і нового патронного заводу, як декілька разів обіцяли після 2014 року – старе виробництво патронів розташоване у Луганську та захоплене Росією. Наразі певні партії боєприпасів виготовляє одне з українських виробництв – патрони 7,62 і 9 міліметрів в рамках державного оборонного замовлення.
Чи може українська «оборонка» розширити ракетне виробництво
Судячи з того, як завдаються ракетні удари, противник веде розвідку на підприємствах ВПК, що відомі ще з радянських часів та пізніше, говорить Радіо Донбасс.Реалії генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2006–2010) Ігор Романенко. Кремль з’ясовує, чи є на тих локаціях готові технічні зразки, та завдає удари.
«Оскільки їх можна наносити по всій території України, ситуація досить складна. Тому частково, можливо, треба переносити потужності на територію Польщі чи інших країн. А частково треба робити в Україні і мати на увазі, що так чи інакше настане, як мінімум, перемир’я. Хоча, як тільки воно закінчиться, все можна буде руйнувати заново», – вважає Романенко.
В Україні були напрацювання ракетних комплексів «Грім» та новітніх реактивних систем залпового вогню, нагадує він. Той же оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім» кращий за характеристиками, ніж «Іскандер», вважає Романенко; крім того, потрібно виробляти надалі і протикорабельні «Нептуни».
«Є наробки, питання в тому, де організувати виробництво, де проводити випробування. Щодо зброї та техніки, що надходить з-за кордону, її експлуатація проходитиме у складних умовах. Різна зброя потребує різних підходів, ще й потрібно робити універсалізацію, але ми не в тих умовах. Ми по максимуму будемо використовувати старе радянське озброєння, повністю використаємо його, а поступово будемо переходити на нове «натовське», – говорить Романенко.
Вітчизняне ракетобудування може розвиватись, але обмежено, вважає інженер авіаційної та ракетної техніки Станіслав Маньков. Через повномасштабне вторгнення порушена кооперація підприємств в галузі, зруйнована або неможлива штатна робота певних підприємств і є кадровий голод, стверджує аналітик. Також «оборонці» потрібно буде обслуговувати ракетні системи іноземного виробництва, які стоять на озброєнні ЗСУ.
На думку Манькова, у поповненні втрат та посиленні української системи протиповітряної оборони потрібно покладатись на союзників. Ракети для комплексу С-300 на території України не виробляються, а новий український ЗРК, про розробку якого заявило КБ «Луч» перебуває на стадії проєкту з різним ступенем готовності різних компонентів.
«Напевне, діяльність галузі буде зосереджена на випуску вже існуючих зразків. Якщо казати про вітчизняні розробки, перш за все, це ракетні снаряди до «Вільхи». РСЗВ цього типу з перших днів повномасштабного нападу застосовують проти ворога. Також, припускаю, роботи над ракетами серії «Вільха-М» будуть пришвидшені – у жовтні 2021 року все ще проводили випробування цих покращених боєприпасів для РСЗВ. Подібна ситуація із ПКРК «Нептун». На момент повномасштабного нападу - це серійний зразок озброєння. Збереження та розширення виробництва цих систем - один з пріоритетів нашої оборонки», – вважає аналітик. На його думку, випробування нової зброї, зокрема ОТРК «Грім/Грім-2», та налагодження її серійного виробництва на цей час малоймовірне.
Державна монополія на проєктування шкодить розвитку ВМСУ – ексзастуаник начштабу
Протягом останніх років, каже капітан 1-го рангу, колишній заступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко, моряки отримували від іноземних партнерів нові або такі, що були у користуванні, кораблі, а українські підприємства мають їх утримувати. Тому вони мають щонайшвидше опанувати стандарти НАТО: нові кораблі мають бути повністю взаємосумісними с кораблями західних країн, це дуже важливо для утримання і ремонту, вважає експерт.
«Щоб тримати та нарощувати контроль над північно-західною частиною Чорного моря, нам потрібні спочатку катери охорони водного району. Невеликі, маневрені, наприклад, катери типу Mark IV – в них швидкість до 45 вузлів. На них навіть є можливість поставити дві протикорабельні ракети NSM. За рахунок швидкості вони могли б швидко реагувати на висадку ДРГ, проводити протимінні операції», – говорить Риженко.
Однією з нових потенційних складових ВМСУ називали корвети, що будувались в Туреччині на замовлення України. Втім, за словами колишнього замкомандувача ВМСУ, використовувати їх сьогодні неможливо через велику кількість зброї, що Росія накопичила в Чорноморському регіоні. Якщо Туреччина їх таки добудує, то нехай краще потримає у себе, говорить Риженко.
На його думку, зараз Україні потрібно максимально брати на озброєння готові кораблі від партнерів – вони мають забезпечити охорону та розблокування портів, боротьбу із ДРГ та мінами та мінімально протидіяти флоту та авіації противника. Під час повномасштабної війни на українських підприємствах можна проводити ремонт та будувати невеличкі компоненти для флоту, а вже після закінчення війни можна буде думати про будівництво принаймні катерів.
Наприклад, в грудні 2021 року французька компанія ОСЕА і українське підприємство НІБУЛОН підписали контракт на будівництво у Миколаєві п'яти суден для потреб ДПСУ. Також в Україні планували будувати англійські ракетні катери компанії «Babcock».
Парад Військово-морських сил України в Одесі – фоторепортаж
«Державний центр кораблебудування має монополію на проєктування воєнних кораблів. Я вважаю, що це невірно. В Україні є близько 15 таких центрів, де можна проекти робити. Їх чомусь не допускають до проєктування військових кораблів», – заявив Риженко.
Виробляти техніку мало, потрібно включати її в бойовий ритм – аеророзвідник
З 2014 до 2022 року до Збройних сил України поставляли 16 безпілотних комплексів приблизно десятка виробників, говорить Радіо Донбас.Реалії співзасновник «Аеророзвідки» Ярослав Гончар, при чому жоден з них не входив до державного оборонного замовлення (ДОЗ).
«До ДОЗу входив проєкт «Антонова» «Горлиця». Його робили років десять, але так нічого і не зробили. Це приклад того, що «фреймворк», за яким працює ДОЗ, не відповідає вимогам сучасності. А коли немає державного регулювання, 16 комплексів поставили на постачання без замовлення держави – ініціативно зроблено, запропоновано, комплекси пройшли випробування», – говорить Гончар. За його даними всі мануфактури, що виробляють БПЛА, сьогодні завантажені замовленнями – хтось більше, хтось менше.
«Наприклад, попит на «Лелеки» виробництва DeViRo такий великий, що навіть волонтерські об’єднання, що можуть швидко зібрати гроші, не можуть їх придбати. Виробництво завантажене на 100%. Деякі підприємства постраждали від обстрілів, переїжджають до інших локацій. А деякі досі не отримали замовлення від держави, наприклад, «Скаетон», що робить БПЛА «Raybird», – розповідає Гончар.
Мікро-БПЛА зараз достатньо, говорить він, завдяки волонтерським ініціативам і благодійним фондам – це коптери «Mavic», «Autel» та інші. Проте і вони, і більші БПЛА є фактично розхідним матеріалом, ба більше: останнім часом російська армія не економить на зенітних ракетах.
«Є прецеденти, коли ракетами ЗРК «Тор» збивають «Лелеки». З одного боку, розмін нібито нормальний, але все ж таки ми відчуваємо дефіцит бортів, що спроможні на ротному та батальйонному рівні працювати. Якщо раніше була проблема тільки радіоелектронної боротьби, і це вирішувалось за рахунок майстерності пілотів та грамотній підготовці місії, то зараз додались засоби ПВО. Нещодавно також втратили польській Fly Eye через запуск з «Тору», – розповідає аеророзвідник.
Розгортання виробництва українських БПЛА за кордоном – це питання виключно інвестицій. Гончар неодноразово наголошує, що крім власне активного виробництва безпілотних літальних апаратів значно важливіше активніше використовувати їх для виконання бойових завдань та включити безпілотні комплекси до військових документів, настанов та статутів.
«Важливим є не тільки наявність техніки як такої. Важливим є наявність підготовленого персоналу, і щоб цей персонал розумів, як ці безпілотники вплітаються в бойовий ритм на рівні зі звичайним конвенційним обладнанням», – наголошує аеророзвідник.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу
