Термінатор, Герда, Акела… Це тварини, яких забрали пораненими практично із лінії фронту. Чоловік із Луганщини, який став вимушеним переселенцем, возить гуманітарну допомогу до лінії фронту. Євген Дубовіков допомагає не тільки бійцям і жителям деокупованих сіл, а й бездомним тваринам. Наїздив так уже понад сто тисяч кілометрів. Радіо Донбас.Реалії побувало разом з Євгеном в одній із поїздок.
36-річний Євген Дубовіков виїхав із Сєвєродонецька навесні минулого року. Вивіз маму, кількох інших людей, а ще – улюбленого собаку. До того чоловік встиг поволонтерити – купував за власні гроші й донати небайдужих хліб та інші харчі, роздавав землякам.
Щоразу по 600 кілограмів: людям – продукти, собакам – корм
У Дніпрі, де він зупинився, також не сидить, склавши руки. Спершу возив гуманітарні вантажі на Луганщину, а коли її окупували – на Донеччину. Часто, аби здійснити поїздку, доводилося витрачати все, що заробив, – у чоловіка невеликий бізнес в транспортній сфері.
Він і зараз за кермом волонтерського «бусика» проводить майже весь свій вільний час: возить гуманітарну допомогу українським військовим в «гарячі» точки, доправляє харчі, ліки й теплі речі цивільним в деокуповані села. А ще – піклується про покинутих тварин, їх поблизу лінії фронту – дуже багато.
«Возимо гуманітарні вантажі для людей і корм для тварин. У деокупованих населених пунктах немає ніякої можливості купувати корм і харчі. Все це робиться або за зароблені гроші, або за пожертви небайдужих людей. Виїжджаємо приблизно раз на тиждень. Восени в середньому було дві поїздки на тиждень. Щоразу – приблизно по 600 кілограмів. Зараз – менше. Ресурс вичерпується», – розповідає він.
Чоловік каже: любов до тварин у нього з дитинства. Ще живучи в Сєвєродонецьку, завжди возив із собою в машині м’ясні обрізки – для бездомних псів. Зараз так само підгодовує собак та котів – у місцях, постраждалих від війни.
Годівнички у деокупованому селі
Село Богородичне поблизу Святогірська на Донеччині. Воно повністю зруйноване обстрілами російських військ – жодної вцілілої хати.
До того ж кілька місяців пробуло під окупацією.
Євген тут не вперше. Їде знайомим маршрутом: центр села, школа, монастир. У цих місцях, знає, є бездомні собаки й годівнички для них.
Тварини вже чекають на корм.
«У селі мешкає всього кілька людей, а покинутих тварин, як я бачив, – 40-50. Думаю, насправді їх більше. Під час морозів їм самим набагато складніше виживати, ніж з людьми. У людей якісь запаси є, вони якось впоруються. А домашні тварини не навчені самі собі здобувати харч», – говорить волонтер.
У розбомбленій школі Євген годує сліпого пса. Спершу той боїться брати їжу з незнайомих рук, потім – їсть.
У кожному населеному пункті, каже Євген Дубовіков, він намагається знайти місцевих, яким небайдужа доля покинутих тварин. У Богородичному це – Микола та Юрій. Вони – з тих п’яти людей, які мешкають у селі вщент знищеному обстрілами.
Волонтер лишає місцевим по кілька мішків корму – аби підгодовували тварин.
«Моє завдання – у кожному населеному пункті розшукати таких людей, які годують тварин, і лишити їм корм. Також шукаємо бабусь стареньких, у кого нема нікого, малозабезпечені родини, і стараємося допомагати саме їм. Люди не виїздять. У кожного своя причина. В основному, це літні люди, які кажуть: ми тут народилися – тут і помремо», – каже волонтер.
Термінатор, Герда, Акела…
Окрім того, Євген евакуює з «гарячих» точок поранених собак та котів. Забирає до Дніпра, до заснованого ним шелтеру для переселенців. Потім разом з іншими волонтерами збирають гроші на операції, лікування – поки тварини не одужають. Потім – шукають їм нових господарів.
На рахунку Євгена – сотня врятованих котячих і собачих життів.
«Перевізники, які за гроші, вивозили з-під обстрілів людей, але за тварину брали таку ж суму, як за одну людину. Ми все робили безкоштовно. Вивозили котів і собак з Бахмута, з Часового Яру, Слов’янська. Саме тих, які потребували цього. Зараз у нас в шелтері – Термінатор, Герда, Акела, цуценята. У Термінатора було велике осколкове поранення, ми його вивезли, довго заживала рана. А останній наш підопічний – це цуценя з перебитими лапами, яке ми підібрали біля Лиману, прямо в канаві. Назвали – Ліма. Бо з Лиману. Чотири переломи, ставили спиці, вилікували. Уже знайшли й господаря», – каже волонтер.
Відчуття співучасті
На зворотному шляху Євген також заїздить до одного з прихистків для селян з Богородичного. Люди, чиї домівки знищені, тепер живуть в релігійній споруді. Євген віддає їм харчі, привезені з Дніпра. Він також допомагає розвантажувати яблука й проднабори, які прибули з волонтерами з Хмельницького.
Під час цієї поїздки Євген передає і гуманітарну допомогу бійцям.
Рушаючи назад, каже: нічого нового, але на душі – легше.
«Тварин нагодували, людей нагодували, допомогу роздали. Доки йдуть бойові дії, треба допомагати. Кожен – чим умієш. Не всі вміють воювати. Але треба брати участь у нашій спільній Перемозі над окупантом. Після кожної поїздки є відчуття співучасті, відчуваєш себе потрібним, значимим у цьому світі», – говорить він.
Незабаром Євген планує нову поїздку з гуманітаркою на Донбас. Для цього оголосить новий збір коштів. Про повернення в Сєвєродонецьк поки не мріє: вже понад пів року його рідне місто під окупацією.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
