Ічня – райцентр на Чернігівщині з населенням у понад 10 тисяч людей. До двохсот кілометрів від столиці й понад сто від Чернігова. 6-й арсенал Міністерства оборони України розташований за 10 кілометрів від Ічні.
У ніч із 8 на 9 жовтня на армійських складах боєприпасів пролунало декілька вибухів, зайнялася територія. Внаслідок пожежі розпочалася евакуація населення, перекрили повітряний простір та навколишні автошляхи в радіусі 30 кілометрів від епіцентру подій.
«Я почула, що воно почало «бахкать» в тій стороні», – показує рукою в бік складів із боєприпасами Тетяна, вони повернулися із чоловіком після евакуації. – Воно почало так «бахкать», наче стріляють... Я не знаю, як там стріляють, але пізніше відкрила вікно у спальні, а там таке сяйво велике, я зрозуміла, що це військова база. Чоловікові кажу: «Вставай бігом, бо там військова база...». Ми давай збиратися. А воно почало ще більше «бахкать», почалися вікна відкриватися. Ми сіли в машину і поїхали туди, куди й всі люди виїжджали з Ічні».
Тетяна – не єдина, хто масово покидав місто. Серед місцевих жителів чимало тих, хто служив чи проходить військову службу на території військових складів. Відтак усі чітко усвідомлювали можливі ризики. Загалом тих, хто покинув район епіцентру надзвичайної ситуації, понад десять тисяч. Щоправда, наступного дня одразу ж повернулися.
«Я заїхав оце до сина, – киває головою в бік центру міста, – дивлюся, мародери уже кучкуються. Сват запитав у них, що вони тут роблять? Кажуть, горілку шукають. Яку ж вони шукають горілку, якщо людей немає», – розповідає місцевий житель Сергій Дейнека. Він один із перших повернувся додому. Побоюється, що пограбують його дім.
Тим часом містом роз’їжджають поліцейські «Пріуси», групами ходять озброєні спецпризначенці та щоразу туди-сюди курсує армійська техніка. У місті чути, як продовжують лунати вибухи, ввечері гучніше. Сяйво від пожежі видно за декілька десятків кілометрів від епіцентру інциденту.
На ранок наступного дня люди почали масово повертатися додому. Інтенсивність вибухів зменшилася, над арсеналом пролетіла пожежна авіація. Тим часом до роботи приступили вибухотехніки, які подвір’я за подвір’ям ретельно обстежують територію на предмет вибухонебезпечних «сюрпризів».
«Нам дали працівника поліції, тут, знаєте, дільничих не вистачить», – каже нам здалека співробітник ДСНС. Якщо в будинку господарів немає, то «надзвичайників» супроводжують правоохоронці – такий порядок. Дві-три хати – по рації групу викликають на вулицю Гагаріна – є підозри, що один із снарядів «зарився» у землю. Група в бронежилетах виїхала на місце.
«Тут забрали уже. За хатою он там у мене знайшли – забрали», – виходить жінка із будинку, де сапери уже почали викопувати яму й перевіряти усе металошукачем.
«Так забрали чи не забрали?» – запитує працівник служби з питань надзвичайних ситуацій.
«Забрали. Була така металева труба», – ймовірно, жінка розповідає про трубу, схожу на снаряд від 122-міліметрової ракети РСЗВ «Град», чим встелені околиці міста.
Тим не менше, сапери ретельно перевірили все й повернулися до обходу території.
За декілька кілометрів від Ічні, ближче до складів, розташовані населені пункти Августинівка та Дружба. Їм дісталося найбільше. Основний шлях, який веде туди, заблокований правоохоронцями. Щоб добратися до місця, довелося огинати периметр складу ґрунтовими дорогами через поле й ліс.
Августинівка. Тут, власне, до епіцентру пожежі залишилося декілька сотень метрів. На в’їзді у село знову чатують поліцейські. В селі десятки працівників служби порятунку копирсаються у кожній хаті. Вони знаходять десятки снарядів, збирають до купи, пізніше звичайними медичними ношами несуть до вантажівки. На вигляд небезпечного металу вже тонни. Лише з одного села.
«Йдемо, покажу вам свою хату», – з легким самогонним шлейфом каже чоловік, який на велосипеді проїздить повз гору снарядів.
«Вночі, коли все почалося, лежав у ліжку, в хаті був. Потім прилетіло у мій будинок. Я вискочив. Он там у канаві ховався. Цілу ніч там просидів. Все навколо вибухало, гриміло. Тільки бутлем горілки рятувався», – дорогою розповідає чоловік. Між словами вставляє лайку й гнівно висловлюється про керівництво країни.
Хата й справді розбита. Говорити про те, що пошкоджена – нічого не сказати. Згарище, руїни – будівля спалена до тла. Вціліла металева пічка.
«Ось пічка одна залишилася. Де я тепер грітимуся? Що мені на зиму робити, як я свій дім відбудую? Пенсія у мене – 1400 гривень», – розводить руками й піднімає їх до неба, показуючи що даху над головою у нього немає. Навпроти його дому ситуація не краща. Дим легко просочується через щілини завалених конструкцій хати. Глина, по якій ступаємо, ще досі тепла.
«Теж сусіди відремонтували будинок тільки-но. Все, немає», – продовжує скаржитися чоловік. Ще з одного двору виходить сімейна пара. Кажуть: всю ніч ховалися під мостом, неподалік села. Втекли туди, як тільки пролунали перші вибухи. Їх будинок стоїть, але весь у тріщинах, шибки повилітали, а стелю провалив шматок великого снаряду.
Тим часом працівники ДСНС обстежують поля, людські городи й прилеглі вулиці. Раз за разом кладуть на плече метал і несуть в одне місце. Із висоти на відкритих ділянках видно, що роботи у саперів тут ще не на один день.
А пожежа триває, зі сторони складів рідко, але чути, як лунають вибухи. Знову щось рветься. В ці села не всі готові повернутися вже, декому й нікуди. Загалом щонайменше 5 домівок зруйновані, понад півсотні – пошкоджені. Комусь вдається своїми силами залагодити перші діри. Інші розводять руками й чекають допомоги.
Внаслідок вибухів жертв серед населення немає.
«Вчасно спохватилися й виїхали», – кажуть місцеві. А втікали хто куди. Якнайдалі від епіцентру.
Тим часом в Міністерстві оборони рапортують, що пожежу на території складу боєприпасів повністю ліквідували. Залишилися лише наслідки.
Який вигляд має Ічня після вибухів на складах – фоторепортаж Радіо Свобода
