Сьогодні розпочалися ІІ Європейські ігри у Мінську, де змагатимуться 198 українських спортсменів. Для деяких з них – це не лише боротьба за звання найкращого на континенті, але й необхідні ліцензійні бали на Олімпіаду в Токіо. Які відчуття напередодні змагань? Чого очікувати від виступів? Радіо Свобода запитало українських спортсменів, які вже готуються до головних стартів червня.
Богдан Бондаренко (легка атлетика)
На його повернення чекали, а на високі результати розраховували вболівальники української легкої атлетики. Стрибун у висоту Богдан Бондаренко відновився після майже дворічного лікування і повернувся у великий спорт. Причому, як то кажуть, «увійшов з ноги», бо одразу на двох етапах «Діамантової ліги» в Римі й Рабаті став першим. Про те, що бронзовий призер Олімпіади 2016 року змагатиметься на Європейських іграх, стало відомо вже після оголошення складу легкоатлетів. Бондаренко замінив Дмитра Дем’янюка, який травмувався.
«Якби знав, що буду змагатися на Європейських іграх, то, звичайно, б не поїхав у Рабат. Бо там старти дуже близько. Але про свою участь у Мінську дізнався пізніше, ніж уже була погоджена участь у «Діамантовій лізі». Знаю, що білоруський спортсмен Максим Недосєков не їздив у Рабат саме тому, що готувався для Ігор. І це правильно, я б так само зробив. Думаю, що Недосєков і буде одним із головних моїх конкурентів. Йому дуже важливо виграти на домашній арені», – розповідає Богдан Бондаренко в коментарі Радіо Свобода.
Легка атлетика у Мінську представлена у новому форматі: якщо раніше у кожній дисципліні були призери, то зараз за кожен виступ спортсмен отримує бали, які й додаються у кошик збірної. Зменшується і кількість спроб в атлетів, проте Бондаренко, навпаки, цьому радіє.
«Три спроби всього – це ідеально. Більше я не можу зараз стрибати, бо починає боліти стопа.Тому вважаю, що ці змагання просто для мене», – сміється Бондаренко.
Станіслав Горуна (карате)
Його називають «українським козаком» на татамі і вірять, що він – один із тих, хто зможе здобути для «синьо-жовтих» золоту нагороду. Переможець Всесвітніх ігор у 2017 році Станіслав Горуна тепер підкорюватиме і Європейські ігри. У Баку у 2015-му він не поїхав через травму, проте там змагався його брат – Ярослав. Цього разу Станіслав виступатиме, як то кажуть, за себе і за брата.
«Зараз ми у Чорноморську готуємося до змагань. І дуже важливо, що виїхали з рідних міст, тому що є можливість повністю сконцентруватися на спорті, відмежуватися від повсякдення. Маємо два тренування на день, і тут такий ритм, що, відверто, вже «замахався», – сміється Горуна. – Після цього буде кілька днів відпочинку, і їдемо в Мінськ, всіх рвати та битися так, щоб аж татамі палали».
У медальному «кошику» спортсмена вже є «золото» Всесвітніх ігор, і він сподівається додати ще і нагороду найвищого ґатунку з Мінська.
«А там потім ще й із Олімпіади з Токіо. Потрібно зібрати все «золото». Я б був не проти, якби так вдалося, – жартує Горуна. – Взагалі, у Мінську шанси на нагороди є у кожного з наших спортсменів. У всіх категоріях маємо дуже сильний склад. Тому думаю, що шість нагород можемо привезти з Мінська, дві – це щонайменше».
Анастасія Возняк (художня гімнастика)
Тендітні, ніжні, артистичні… Це все про українських грацій. «Синьо-жовті» представниці художньої гімнастики завжди повертаються зі змагань із нагородами. У Баку-2015 у групових виступах дівчата здобули «срібло» і «бронзу». З того часу команда майже повністю оновилася, з команди 2015 року залишилася лише Анастасія Возняк, але цей склад «груповичок» дійсно конкурентний.
«На цих Іграх змагатимуться вісім найкращих країн Європи. Кожна з них для нас є сильним суперником. Але головне – побороти себе, налаштуватися правильно психологічно і зробити все, щоб добре виступити. Звичайно, що хвилювання є, тому що хочеться, щоб нам все вдалося. Але настрій бойовий», – каже Анастасія Возняк.
Саме цей склад «груповичок» постійно хвалять спортивні експерти за важкі технічні програми, але, за словами Анастасії, вражатимуть вони не лише чітко відпрацьованими елементами.
«Дивувати Мінськ збираємося позитивним настроєм і хорошими виступами. У нашої команди дуже яскраві номери цього році, тому сподіваємося, що жоден глядач не залишиться байдужим», – каже Анастасія.
Ганна Соловей (велоспорт)
Її вважають однією з головних надій України на нагороди у велоспорті на Іграх в Мінську. На І Європейських іграх у 2015 році Ганна Соловей стала другою в індивідуальній гонці з роздільним стартом. Через 4 роки українська спортсменка може взяти реванш і здобути «золото», проте сама дівчина зазначає: конкуренція дуже сильна. Адже на полотні треку стартують 24 спортсмени – найкращі з найкращих у Європі. Проте напередодні стартів – жодних хвилювань.
«Я зробила все. Часу на тренування вже немає, тож тепер лишилось показати результат. Шанси на нагороди є завжди. А наскільки вони великі, поглянемо після пострілу фінішного пістолета», – каже Ганна Соловей.
Підготовка до Європейських ігор, як і в усіх інших видах, у велоспорті була насиченою. Сама ж спортсменка признається: готувалися з посмішкою і бажанням бути сильнішим, спритнішим, хитрішим.
А ось на запитання, у яких видах спорту українські атлети зможуть вибороти нагороди, Соловей відповіла: «У нашій країні талановиті, працьовиті й терплячі люди. Я впевнена, що спортсмени з кожного виду зможуть тріумфувати в Мінську і сповна насолодитись оваціями вболівальників, а до України привести безліч нагород, посмішки й незабутні враження, які будуть спонукати до нових перемог».
Микола Просторов (стрибки на батуті)
На Всесвітніх іграх-2017 Микола Просторов і Дмитро Бєдєвкін стали срібними призерами у синхронних стрибках. За два роки склад змінився. Дмитро Бєдєвкін травмувався, тож тепер Просторов виступатиме з Антоном Давиденком. Хлопці знайомі з дитинства – були суперниками з малого віку, стрибали у синхроні, потрапляли до складу збірної України разом. Тому, за словами Миколи, було не важко знайти спільну мову і «настрибати» взаєморозуміння. Але тренуватися разом виявилося справжньою проблемою, адже живуть хлопці в різних містах.
«В Україні немає бази для стрибунів на батуті. Навіть у Конча-Заспі. Там, де ми тренувалися, було дуже спекотно, майже 30 градусів. Також не мали належної фармакології, щоб підтримувати високий рівень організму і витримувати потужні навантаження. Були деякі проблеми з харчуванням. Але усі ці незгоди не заважали нам тяжко працювати. Ми намагались виконувати усі завдання, працювали на максимум», – каже Микола Просторов.
У синхронних стрибках виступатимуть вісім пар. У кожної всього одна спроба, щоб вразити суддів і вибороти бажані нагороди. Проте шанси в української збірної у цьому виді спорту є.
«Ми маємо дуже сильну чоловічу й жіночу пару у синхронних стрибках. І це показали вже Всесвітні ігри у 2017 році. У синхронних стрибках не такі важкі за складністю комбінації. Тут велике значення має синхронність виконання елементів. В індивідуальних стрибках значно важче завоювати медаль, бо там дуже потужні спортсмени, і в першу чергу оцінюють саме складність стрибків. Проте треба також розуміти, що у нашому виді спорту може вплинути усе! Стрибки на батуті – це координаційний вид спорту, тобто банально поганий сон вже може вплинути на твій настрій, силу, почуття власного тіла. Але ми готувалися й будемо боротися», – каже Микола Просторов.
Влада Нікольченко (художня гімнастика)
У Баку справжньою героїнею стала Ганна Різатдінова, яка виборола дві срібні нагороди. Зараз титулована гімнастка завершила спортивну кар’єру, а естафету перехопила Влада Нікольченко, яка на світовій першості минулого року стала четвертою, а на чемпіонаті Європи-2019 виборола «бронзу» у вправах з булавами.
«Намагаюся відганяти погані думки і думати лише про позитивне. Потрібно вдало настроїтися на виступи. Про нагороди не кажу, бо боюся наврочити. Я в цьому питанні дуже забобонна, вірю у всякі прикмети», – каже Влада Нікольченко.
У Мінську протистояти українській грації буде ще 11 найкращих гімнасток Європи. Проте рівень Нікольченко дозволяє поборотися їй навіть із більш досвідченими спортсменками у фіналах. Як кажуть експерти, у багатоборстві «синьо-жовтій» художниці все ж таки буде важче. Але це не зупиняє Нікольченко творити і знаходити щось нове.
«Спеціально до Європейських ігор готували нову постановку. Відпрацьовували її саме до цих стартів. Будемо дивувати, але поки що це наша таємниця», – каже Влада Нікольченко.
Вероніка Марченко (стрільба з лука)
У Баку у 2015 році Україна здобула «золото» в командній першості серед чоловіків, «бронза» у мішаному змаганні і «бронза» у командній першості серед жінок. У Мінську українці змагатимуться за 5 комплектів нагород, каже Вероніка Марченко.
«Нещодавно повернулися з чемпіонату світу, де вибороли олімпійські ліцензії. І ми тільки прилетіли – навіть додому не заїхали, переночували у Києві і приїхали до Мінська. Важкувато, звичайно. Але вже тут відбулося два тренування. І ми помітили, що тут вітер складний. Він постійно змінює напрямок. Для нас це важкувато – щоразу вгадувати, як саме стрільнути, щоб вітер здув стрілу у «десятку», – каже Вероніка.
Головне, щоб сонце в очі не світило, каже спортсменка. Крім того, Марченко зазначила, що на фінальному стрільбищі також вже відбулися тренування збірної України і єдине, що бентежить, – це спека, бо штучне покриття «парить» ноги.
А ось зустріли українську команду у Мінську добре, розповідає Вероніка. Всі умови для комфортного життя… майже всі.
«У нас дуже спекотно у номерах. В решті – все добре. Зустріли гарно, швидко зареєстрували і доставили. Готують нормально з достатнім вибором. При цьому їдальня працює цілодобово, тобто у кожного може бути свій графік. А ще дуже привітний персонал. І це важливо, бо хочеться бачити і відчувати позитивні емоції», – каже Вероніка.
Сьогодні вже відбудуться перші змагання українських спортсменів у баскетболі та стрільбі з лука.
Результати й останні новини можете прочитати у нашому спортивному каналі у Телеграмі, а також на сайті Радіо Свобода. Вболіваємо разом.
